ШІ в культурі — виграють ті хто керує змістом

Нещодавно у Відні пройшла подія, що привернула увагу культурного світу до проблем і можливостей ШІ в культурі — CultTech Summit 2025. Суть не у "машинах проти людей", а в тому, хто задає тон: куратори, продюсери, педагоги, підприємці. Коли поруч із технологією стоїть відповідальний редактор змісту, екскурсія стає розмовою, а відвідувач — співтворцем.

Чому ШІ в культурі — шанс для бізнесу

Креативна економіка входить у фазу інтерактивних досвідів, де гість не просто дивиться, а ставить запитання й отримує відповіді, адаптовані під контекст. Для малого та середнього бізнесу це — можливість швидко запускати пілоти разом із музеями, театрами й приватними просторами. У жовтні у Відні відбувся CultTech Summit 2025 — майданчик, де інституції зустрілися з інженерами, інвесторами й підприємцями, щоб обговорити моделі співпраці та запуск продуктів на стику культури й технологій. Саміт зосередився на доступі, етиці, нових джерелах доходу й вимірюванні впливу — саме там з’явилися зв’язки для перших контрактів.

На CultTech Summit 2025 наголошували: цінність — у якості запитань. Частину "ремесла" моделі вже роблять самі (аналіз даних, навіть охайний текст), але формулювання сенсовних запитів, постановка задач і рамки відповідей — зона людської відповідальності. Паралельно формується підхід "знання як підписка": як музика у Spotify, так і curated‑корпуси медичних, фінансових чи культурних знань стають сервісами з доступом за щомісячну плату; це відкриває для інституцій і бізнесу нові моделі монетизації та ліцензування.

Кейс-докази

Версаль разом із Ask Mona запустив "розмовні скульптури": біля об’єкта достатньо відсканувати QR‑код — і система проводить аудіодіалог кількома мовами, спираючись на валідований корпус знань. У застосунку палацу доступні розмови з приблизно 20 шедеврами садів; медіація персоналізується, а куратори отримують нові дані про запити аудиторій.

Інший еталон — VR-досвід Louvre "Mona Lisa: Beyond the Glass". Проєкт дозволяє "зайти за скло", побачити деталі через наукові реконструкції та прожити історію інакше, ніж під час короткої зупинки в переповненій залі. Для менеджерів це приклад, як глибина впливає на час взаємодії та суміжні продажі — від гідів до мерчу.

На рівні окремих експонатів зростає тренд діалогових інтерфейсів. Відвідувач спілкується з "героїнею" чи "персонажем", а відповідь спирається на перевірене джерело, а не випадкову вигадку. Такі інструменти відкривають шлях до інклюзивності: люди з різним бекграундом отримують доступну медіацію без бар’єрів.

Є й інші промовисті приклади. У Музеї Далі (Сент‑Пітерсбург, Флорида) проєкт Dalí Lives відтворює художника за допомогою генеративного відео — він "спілкується" з гостями й навіть фоткається з ними наприкінці маршруту. А в Рейксмузеумі (Амстердам) команда Operation Night Watch використала машинне навчання, щоб відтворити втрачені фрагменти "Нічної варти" Рембрандта — не як реставрацію оригіналу, а як наукову реконструкцію, що розширює інтерпретацію твору.

Переваги і ризики

Переваги

1. Залученість і час взаємодії зростають; з’являються нові точки монетизації (платні маршрути, тематичні гіди, мерч, партнерські інтеграції).
2. Вхідні бар’єри нижчі завдяки хмарним моделям і швидким MVP без великих капітальних витрат.
3. Персоналізація медіації й збір інсайтів для продукту та кураторських програм.

Ризики

1. Право й ліцензії: потрібні чіткі умови на контент і відповідальність за фактчек.
2. Приватність і прозорість: політики даних, пояснюваність відповідей, контроль галюцинацій.
3. Постачальники й витрати: залежність від провайдерів, волатильність інференсу, потреба в локальних бекапах.

Як зберегти креативність і керувати системою

Головне — поставити людину у центр процесу. Алгоритми усно відповідають швидше за екскурсовода, проте сенси формують куратори, драматурги, педагоги. Працює підхід "cooked, not raw": ви створюєте сценарій взаємодії, збираєте власний корпус знань, проєктуєте промпт-архітектуру, визначаєте правила безпеки, а далі постійно перевіряєте якість. Така модель приносить стабільність і мінімізує ризики помилок, бо продуктивність поєднується з кураторською відповідальністю.

Я переконаний: у культурі ми не змагаємось із машинами в пам’яті чи обчисленнях. Наша конкурентна перевага — право на ризик і на помилку. Часто саме провал стає точкою народження інсайту; моделі вміють оптимізувати, але вони не беруть на себе іронію, сміливість і непередбачуваність, що рухають мистецтво та ідеї вперед.

Джерело натхнення — у людській здатності бачити світ по-новому, помилятися і створювати через цю помилку щось несподіване. Мистецтво і поезія — це не галузі, а способи мислення, що повертають нас до нашої справжньої природи

Ринок послуг для МСБ в культурі

Тут вирішує сервісна логіка. Невелика команда може зібрати верифікований корпус знань (тексти, зображення, метадані), розгорнути RAG‑систему для діалогів, локалізувати інтерфейси, додати мультимовність і доступність (TTS — синтез мовлення; ASR — автоматичне розпізнавання мовлення), навчити персонал і налаштувати дашборд метрик (час сесії, найчастіші питання, донати, NPS). Практичні формати вже працюють: у садах Версаля діалог з 20 скульптурами запускається зі стікера QR і в застосунку; у Луврі VR‑досвід "Mona Lisa: Beyond the Glass" демонструє, як глибина впливає на увагу; у музеях на кшталт Pacific Museum of Earth тестуються "розмовні" експонати зі збором фідбеку. Попит підсилюють галузеві ініціативи на кшталт AI4Culture від Europeana та резиденції/лаби CultTech, де інституції шукають команд для пілотів.

Що це означає для підприємця в сфері культури

Починайте з малого, але вимірюваного пілоту. Спочатку проведіть аудит простору та наявного контенту, зберіть валідовані джерела, узгодьте політики приватності й права на дані. Далі запустіть короткий сценарій на одному-двох об’єктах, задайте метрики (час взаємодії, частка повторних візитів, NPS, конверсії у платні гіди), зафіксуйте результати й уже потім масштабуйте підходи на більшу експозицію. Ключове питання на щодень лишається незмінним: чи підсилюємо ми здатність думати, чи позбавляємо глядача власного голосу.

Що далі

Технології дають швидкість і масштаб, однак тон задає команда. Культура й надалі твориться людьми — саме вони конструюють ідеї, формують рамки етики, відповідають за вплив. Якщо керувати змістом і дбати про критичне мислення, штучний інтелект працюватиме як підсилювач, а не як заміна.