Медцентр

Сади перемоги — як їжа формує світогляд у час війни

Вероніка Чекалюк
Вероніка Чекалюк

психологиня, експертка з гастродипломатії

Дата публікації:
22 лютого 2026 23:33
Сади перемоги та їжа як мова стійкості під час війни. Колонка Вероніки Чекалюк
Міський город та їжа як стійкість. Фото: колаж Новини.LIVE

З часом смаки і звички змінюються. Війна пришвидшує ці зміни ще сильніше, бо змушує нас переосмислювати базове, зокрема їжу. Тимчасово окуповані території, заміновані поля, дефіцит електроенергії, нестача пального, знищені склади й фермерські господарства змінюють спосіб життя і стиль споживання. Українцям доводиться адаптувати раціон, відмовлятися від звичних делікатесів, шукати прості й надійні рішення. Тому ми знову повертаємося до землі, навіть якщо живемо в місті. На балконах, підвіконнях і прибудинкових територіях з’являються мінігороди. Це не мода. Це практика стійкості.

Сади перемоги як відповідь на нестачу

Ідея "садів перемоги" не нова. У США під час Першої світової війни, зокрема у 1917 році, міських мешканців закликали вирощувати городину в парках і дворах. Логіка була проста. Коли ресурси обмежені, частину навантаження на продовольчу систему бере на себе місто. Важлива деталь цієї кампанії полягала не в заклику голодувати. Людей просили харчуватися свідоміше і різноманітніше. Їжа сприймалася як енергія і як спільна відповідальність.

Сьогодні український "сад перемоги" часто починається з двох горщиків на підвіконні. Зелені трави, помідори чері, салат, мікрозелень. Далі з’являється ритм. Полити, підсипати, зірвати, додати до страви. У цьому ритмі повертається відчуття контролю. Саме тому город у місті працює не лише як джерело свіжості, а й як психологічна опора.

Запаси, прості продукти і символи стійкості

Паралельно з городами ми формуємо домашні запаси. Олія, борошно, крупи, сухофрукти, снеки, консерви. Обов’язково питна вода. У час нестабільності базові продукти стають не про "паніку", а про спокій. Коли є запас, нервова система розслабляється. Ми менше витрачаємо енергії на тривогу і більше залишаємо собі на життя.

Іноді їжа стає символом. Українська паляниця за час війни перетворилася на гастрономічний знак спротиву і впізнаваності. Вона про дім. Про мову. Про те, що ми тримаємося разом.

Смачна сила комунікації

Їжу можна порівняти з безкрайнім всесвітом. Не лише через різноманіття інгредієнтів і смаків. Їжа впливає на фізичний і емоційний стан, на ментальне здоров’я, на здатність домовлятися і підтримувати одне одного. Народна формула "голодний злий, ситий щасливий" давно підказує, що харчування напряму пов’язане з настроєм.

Приготування їжі і частування є нагодою проявити турботу. Гостинність теж форма творчості. Вона формує стосунки, відчуття безпеки, продуктивність і якість комунікації. За столом легше вести переговори, знімати напругу, ухвалювати рішення. Недарма Оскар Уайльд казав, що після вдалого обіду можна пробачити кому завгодно. Сенс не в тому, щоб замінити слова тарілкою. Сенс у тому, що обставини підсилюють меседж. У правильний момент і в правильному ритмі навіть прості слова звучать точніше.

Повільність у ритмі часу

Все частіше ми відчуваємо, що час плине надто швидко. Війна ще більше стискає дні. У такому темпі легко втратити контакт із собою. Саме тому повернення до повільних ритуалів стає ресурсом. Повільно нарізати овочі. Дочекатися, коли закипить чайник. Сервірувати стіл, навіть якщо вечеря проста. Це не про красиву картинку. Це про внутрішню суверенність. Про те, що ми можемо керувати хоча б малим.

Повільність повертає увагу до моменту і до смаку. А смак, у свою чергу, повертає відчуття життя. Навіть у бентежному світі можна створювати острівці спокою, де ми спілкуємося, смакуємо і збираємо себе докупи.

Практика на тиждень

  1. Зробіть мінісад. Посадіть зелень або мікрозелень. Нехай це буде ваш маленький щоденний ритуал.
  2. Оновіть запас. Додайте воду і базові продукти. Перевірте терміни і тримайте все в порядку.
  3. Введіть одну повільну трапезу. Без телефону і новин. З увагою до текстури і смаку.
  4. Приготуйте страву з простого. Каша, суп, хліб. Важливо не ускладнювати, важливо зробити стабільно.
  5. Запросіть когось на чай. Або зробіть дзвінок близькій людині під час вечері. Їжа добре тримає розмову.
  6. Зберіть "меню комфорту". Три страви, які повертають опору. Нехай вони будуть доступні з того, що є.
  7. Залиште місце для радості. Спеція, сезонний фрукт, маленький десерт. Радість теж енергія.

Сади перемоги, домашні запаси, повільні ритуали і свідоме частування складаються в одну лінію. Їжа формує світогляд, бо вчить нас відповідальності, уваги і взаємної підтримки. У час війни це стає не просто темою про харчування. Це стає мовою стійкості.

Логіку комунікації через смак і практики "повільного" столу докладніше описано в моїх виданнях, дивіться мою сторінку на Amazon.

харчування їжа війна садівництво перемога

Інші колонки з розділу

Які кроки необхідно зробити для впровадження розподіленої генерації і чому ці рішення важливі в довгостроковій перспективі?

Олександра Васильченко

Олександра Васильченко

Клінічний онколог. Заввідділення онкології в клініці CitiDoctor

Які кроки необхідно зробити для впровадження розподіленої генерації і чому ці рішення важливі в довгостроковій перспективі?

Ольга Василенко

Ольга Василенко

лікарка-кардіологиня, кандидатка медичних наук, досвід у профілактиці та лікуванні серцево-судинних захворювань.

Які кроки необхідно зробити для впровадження розподіленої генерації і чому ці рішення важливі в довгостроковій перспективі?

Віра Ониськова

Віра Ониськова

лікарка-педіатр, «Лікарська династія» та амбулаторія «Я ВАШ ЛІКАР»

Більше колонок

Інші новини з розділу

Більше новин

Стати автором

1 /