Накопичувальна пенсія — чому Україні потрібен другий рівень

Я пропоную просту і чесну архітектуру другого рівня, яка додає власні накопичення без примусового підвищення податків і створює довгий ресурс для економіки. Накопичувальна пенсія працює за логікою 1%+1%+1% з правом відмови й прозорими правилами. Для мільйонів літніх людей щомісячна виплата зводиться до базового кошика. Індексація часто виглядає як ручне налаштування бюджету, а не як прогнозована формула. Такий підхід повертає відчуття контролю та додає власний капітал до солідарної виплати.

Накопичувальна пенсія — чому Україні потрібен другий рівень уже сьогодні

Повномасштабна війна суттєво погіршила демографічну ситуацію. Кількість працюючих, за яких сплачуються внески, скоротилася з 13,2 млн осіб у 2019 році до 10,6 млн осіб у серпні 2025 року. Водночас людей на пенсії майже 10,3 млн. Фактично на одного платника припадає один пенсіонер. Такий баланс загрожує стійкості солідарної моделі й ставить під сумнів спроможність підтримувати гідні виплати в наступні роки.

Без залучення додаткового ресурсу держава не зможе гарантувати рівень життя людям старшого віку у майбутньому. Саме тому запровадження загальнообов’язкового накопичувального забезпечення — другого рівня пенсійної системи — є нагальною потребою. Воно додає індивідуальний контур до солідарної виплати та розширює можливості для фінансування розвитку країни. Це логічний крок, який посилює стійкість системи й відповідальність кожного учасника.

Другий рівень пенсійної системи — як працює модель 1%+1%+1%

Ця модель дає кожному працюючому українцю можливість формувати власні заощадження на старість. Кошти обліковуються на персональному рахунку, інвестуються для збереження купівельної спроможності та залишаються приватною власністю. У разі смерті власника накопичення переходять спадкоємцям. Така конструкція підсилює довіру й відповідальність.

Запуск відбувається без нового фіскального тиску. Накопичувальні внески формуються за рахунок перерозподілу вже існуючих платежів. Йдеться про частину єдиного соціального внеску та частину податку на доходи фізичних осіб. По суті, держава повертає громадянам частину сплаченого на їхні індивідуальні рахунки з прозорим обліком.

Механіка участі наслідує польський підхід. Працівник автоматично приєднується до сплати внесків і зберігає право відмови. Через певний час надходить повторне запрошення приєднатися. Добровільність збережено, а поведінкова інерція допомагає тим, хто відкладає рішення. За бажанням людина може обрати більший внесок, ніж базовий.

Стимули вибудувано симетрично. Коли працівник бере участь, формується трикомпонентний платіж: частка працівника, внесок роботодавця і внесок від держави. За ставки 3% + 3% + 3% сумарно виходить 9% від заробітку. Якщо людина відмовляється, залишається тільки 3 відсотки від роботодавця. Щоб старт був плавним, пропоную поетапність: перший рік 1% + 1% + 1%, другий рік 2% + 2% + 2%, з третього року і далі 3% + 3% + 3%. Право відмови чинне завжди.

Такий рівень внесків економічно обґрунтований. За середньої тривалості страхового стажу накопичувальна частина забезпечує близько 20–25% від попереднього заробітку. Разом із солідарною виплатою це дає понад 60% заміщення доходу при виході на пенсію. У європейській логіці мета — відшкодувати втрату заробітку, а не усереднювати показники. Запропонована модель наближає нас до такого профілю доходу в старості.

Аргументи на користь накопичувальної пенсії

1. Довіра і власність. Персональний рахунок і спадкування формують відчуття контролю над коштами.
2. Баланс інтересів. Участь ділять працівник, роботодавець і держава. Нового податкового тиску немає.
3. Плавний старт. Перехід 1% до 2% до 3% полегшує адаптацію сімейних бюджетів і витрат бізнесу.
4. Макроефект. З’являється довгий внутрішній ресурс для інфраструктури, модернізації та нових робочих місць.
5. Свобода вибору. Автоприєднання поєднане з правом відмови, а регулярні нагадування підвищують охоплення.

Накопичувальна пенсія для громадянина — прозорість, інвестиції, планування

Йдеться не про абстракцію, а про інструмент, який працює щодня. На індивідуальному рахунку акумулюються внески, а інвестиційний портфель захищає купівельну спроможність і залишається зрозумілим. У зручному кабінеті відображаються надходження, дохідність і динаміка капіталу, тому можна планувати фінансові рішення наперед.

Керування коштами має відповідати простим стандартам. Адміністратори проходять відбір за надійністю, застосовують ліміти ризику та резерви, регулярно розкривають інформацію. Єдині стандарти прозорості прибирають сірі зони та закривають шпарини. Це сигнал ринку, що правила однакові для всіх. Учасник має бачити квартальну дохідність і структуру активів людською мовою.

Для економіки важлива передбачуваність потоків. Регулярні внески створюють стабільний внутрішній попит на державні та муніципальні облігації й надійні корпоративні папери. Частина ресурсу може спрямовуватися в інфраструктурні фонди. Такий попит знижує вартість капіталу, подовжує горизонти інвестування і зменшує залежність від зовнішніх шоків.

Накопичувальна пенсія — підсумки і наступні кроки запуску

Другий рівень не замінює солідарну виплату, а доповнює основу й робить систему стійкішою. Модель 1% + 1% + 1% дає реалістичний старт і зберігає свободу вибору. Паралельно формується новий інвестиційний ресурс у країні. Кожен учасник фактично стає співвласником економічного майбутнього України. Пріоритет першої хвилі — підключення молодших вікових груп та узгоджена комунікація з роботодавцями. Головний ризик — недовіра і дефіцит пояснень. Відповідь — простий кабінет учасника, регулярні оновлення й чесний діалог про ризики та дохідність. Найкращий момент був учора. Відповідальне рішення потрібне сьогодні.