Медцентр

Як приготування їжі стає терапією для психіки

Як приготування та сервірування їжі перезавантажує психіку, знижує тривогу і повертає відчуття контролю над життям

Вероніка Чекалюк
Вероніка Чекалюк

психологиня, експертка з гастродипломатії

Дата публікації:
25 січня 2026 08:01
Рутина як терапія — приготування їжі знижує тривогу. Колонка психологині Вероніки Чекалюк
Приготування їжі як терапія. Фото: колаж Новини.LIVE

У моменти внутрішнього перевантаження люди інстинктивно повертаються до простих повторюваних дій. Прибирання, перекладання речей, миття посуду. Але приготування їжі працює глибше за інші ритуали. Йдеться не про кулінарію в чистому вигляді, а про психологію самовідновлення.

Чому послідовність кроків на кухні знижує тривогу

Коли людина готує їжу, мозок отримує структуру, думки впорядковуються. Обрати рецепт, купити інгредієнти, помити, нарізати, змішати, готувати, чекати, сервірувати. Ця послідовність створює відчуття передбачуваності. А передбачуваність знижує тривогу і приглушує стрес. Психіка заспокоюється через порядок.

Дослідження Університету Отаго (University of Otago) показали, що люди, які щодня займаються творчою діяльністю (зокрема кулінарією), повідомляють про вищий рівень позитивних емоцій наступного дня. Ефект накопичується. Регулярність важливіша за складність страви.

Як фізична дія на кухні повертає у тіло і вимикає тривожні думки

У стані стресу людина живе в голові: думки, сценарії, контроль. Кухня вимагає присутності тут і зараз. Запахи, температура, текстури активують сенсорні системи і вимикають надмірну ментальну активність. Це механізм, подібний до практик усвідомленості (mindfulness), але без медитаційного антуражу.

Руки зайняті. Очі стежать за процесом. Ніс реагує на пару з каструлі. Тіло повертається у фокус, а розум отримує перепочинок. Фізична дія активує систему відновлення.

Чому сервірування страв підвищує самооцінку

Процес готування важливий, але сервірування має не менше значення. Коли людина викладає їжу на тарілку, обирає посуд, наводить візуальний порядок, вона підсвідомо фіксує: я гідна турботи. Не поспіхом, не абияк. Це момент визнання власної цінності.

Сервірування — фінальний жест контролю над хаосом. Навіть якщо день був складний, на цій поверхні — порядок. І мозок це зчитує як символічну перемогу.

Три причини терапевтичного ефекту повторюваних дій

Є глибший рівень: готуючи і красиво подаючи їжу, людина відновлює відчуття агентності. Ось чому це працює:

  1. Структура знижує тривогу. Передбачуваний алгоритм дій дає мозку відчуття безпеки в момент, коли зовнішній світ здається хаотичним.
  2. Фізична залученість повертає у тіло. Сенсорний досвід перемикає увагу з думок на відчуття і дає нервовій системі сигнал безпеки.
  3. Завершення процесу відновлює агентність. Я можу створювати, я можу завершувати, я можу піклуватися про себе. Це протиотрута до відчуття безпорадності.

Коли кулінарна терапія не працює і що з цим робити

Варто визнати межі підходу. Для людини в глибокій депресії навіть найпростіша страва може здаватися непосильним завданням. У такому стані кулінарна терапія не замінить професійну допомогу. Вона працює як підтримка, як м'який інструмент самовідновлення, але не як лікування.

Також важливо: якщо приготування їжі стає ще одним обов'язком зі списку, воно втрачає терапевтичний ефект. Суть у добровільності й присутності, а не в примусі.

Як використати приготування їжі для щоденного відновлення

Рутина працює як терапія не тому, що вона нудна. А тому, що вона стабілізує. Рутина — це основа, з якої розвиток стає можливим. Іноді, щоб перезавантажитися, не потрібно тікати чи кардинально міняти життя.

Достатньо приготувати їжу і подати її так, ніби ти для себе важлива людина.


Читайте також в колонці Вероніки Чекалюк про "Смак дому: як їжа повертає пам'ять і опору" та про те як взяти під контроль тривогу "Не накручуємо себе: як зупинити надмірне обдумування"

харчування їжа психологія Приготування поради психолога

Інші колонки з розділу

Які кроки необхідно зробити для впровадження розподіленої генерації і чому ці рішення важливі в довгостроковій перспективі?

Олександра Васильченко

Олександра Васильченко

Клінічний онколог. Заввідділення онкології в клініці CitiDoctor

Які кроки необхідно зробити для впровадження розподіленої генерації і чому ці рішення важливі в довгостроковій перспективі?

Ольга Василенко

Ольга Василенко

лікарка-кардіологиня, кандидатка медичних наук, досвід у профілактиці та лікуванні серцево-судинних захворювань.

Які кроки необхідно зробити для впровадження розподіленої генерації і чому ці рішення важливі в довгостроковій перспективі?

Віра Ониськова

Віра Ониськова

лікарка-педіатр, «Лікарська династія» та амбулаторія «Я ВАШ ЛІКАР»

Більше колонок

Інші новини з розділу

Більше новин

Стати автором

1 /