18-й пакет санкцій ЄС — нові пастки для miltech-інвесторів

18 липня Євросоюз затвердив 18-й пакет санкцій проти Росії. Здавалось би — чергова реакція на агресію. Але для гравців miltech-ринку це не просто політичний сигнал. Це нові правила: суворіші, жорсткіші, менш передбачувані. Експортний контроль, договірна архітектура, банківські фільтри та екстратериторіальні ризики — усе це тепер формує нову реальність для українських і міжнародних інвесторів у сфері оборонних технологій.

Catch-all, крипто й обхід: що посилив Євросоюз

Головна зміна — новий рівень "catch-all" контролю. Якщо національний регулятор повідомив, що товар може опинитися в РФ або бути використаним в її інтересах, експортер зобов’язаний зупинити відвантаження і отримати спеціальний дозвіл — навіть якщо постачання йде у третю країну, не підсанкційну. Тепер важить не тільки код товару, а й логістичний маршрут, зв’язки контрагентів, історія попередніх поставок.

Посилився і фінансовий контроль. Розширено обмеження на месенджингові платіжні сервіси, заборонено транзакції з цілою низкою банків і структур, пов’язаних з RDIF. У фокусі — проєкти, де використовуються SPFS або крипто-шлюзи. Це змушує miltech-компанії та їхніх інвесторів обережно обирати банківських партнерів і уникати експериментів у платежах за чутливі товари.

Не менш важливо: обов’язкова договірна "no-Russia clause" — тепер не просто рекомендація, а формальна вимога. Її відсутність у контракті на чутливі товари (перелік — у Регламенті 833/2014, ст. 12g) автоматично підвищує ризиковий профіль угоди.

Як санкційна архітектура ЄС і США дійшла до нинішньої моделі

Щоб зрозуміти логіку 18-го пакета, варто подивитись на його еволюцію. Перші пакети 2022 року переважно обмежували доступ РФ до банківської системи та товарів подвійного призначення за заздалегідь визначеними списками. Але згодом стало очевидно: РФ вибудовує обхідні маршрути через треті країни, змінює коди товарів, дробить постачання і "маскує" закупівлі через цивільні компанії. У відповідь ЄС почав впроваджувати catch-all механізми — спочатку для дронів, мікросхем, тепловізорів, а тепер і для всього Annex VII. Це означає: важить не тільки код товару, а і ризик його потрапляння до РФ. 18-й пакет — кульмінація цієї стратегії.

Паралельно BIS (США) активізувало екстратериторіальний контроль через FDPR (Foreign-Direct Product Rule): навіть якщо ви не в США, але ваш продукт створено з використанням американських технологій, ПЗ або обладнання — вам слід перевірити правила експорту. Особливо це стосується мікроелектроніки, AI-моделей та ПО з військовими характеристиками.

У 2025 році BIS випустило оновлене керівництво з red flags, які мають бути тригерами для зупинки і додаткової перевірки: це, зокрема, тиск на швидке відвантаження, відмова повідомити кінцевого користувача, непрозорі посередники та незвичні маршрути. Усе це варто інтегрувати в SOP інвестора чи виробника — не як пораду, а як необхідність.

Американський фактор і ризик FDPR навіть для non-US компаній

Санкції США давно не обмежуються громадянами США. Через механізм FDPR (foreign direct product rule) будь-яка технологія або товар, створений із використанням американських компонентів, обладнання чи програмного забезпечення, може підпадати під експортний контроль США. Особливо, якщо кінцевий користувач або маршрут пов’язаний із ВПК РФ або третіх країн із високим ризиком.

BIS також поширив FDPR на закупівельні прокладки військово-промислового комплексу РФ. Крім того, нові червоні прапори (BIS KYC Red Flags) включають: тиск на швидкість відвантаження, прохання приховати кінцевого користувача, відмову від звичних контрактних формулювань. Компанії, що ігнорують ці сигнали, ризикують зірвати угоду або отримати експортну блокаду.

Україна: диджиталізація дозволів без спрощення вимог

Паралельно Україна переводить дозволи на експорт/імпорт товарів військового й подвійного призначення в електронний формат. Це пришвидшує документообіг, але не знижує планку. Вимагається точність у кодах УКТЗЕД, відповідність митних декларацій, чистота кінцевого споживача та узгодженість з вимогами ЄС — особливо якщо експорт починається або проходить через європейську юрисдикцію.

Що робити компаніям і інвесторам уже зараз

• Оновити договірні шаблони. Усі контракти на чутливі товари мають містити стандартну no-Russia clause, право на аудит, санкції за порушення.
• Провести класифікацію продукції. Для кожного модуля/чипсету/ПЗ: Annex I (EU Dual-Use), ECCN (US CCL), FDPR/де-мініміс, перевірка щодо Annex VII/XXIII.
• Перевірити фінансову інфраструктуру. Уникати банків-кореспондентів із ризикових юрисдикцій, крипто- та SPFS-шляхів для платежів.
• Заборонити транзит через РФ і Білорусь. Чітко прописати у внутрішніх політиках і договорах.
• Інтегрувати санкційні тригери в процеси. KYC-ознаки з BIS і ЄС мають бути частиною внутрішнього due diligence.
• Синхронізувати українські е-дозволи. Працювати з брокерами, які розуміють вимоги ЄС; забезпечити відповідність HS-кодів і супровідних документів.

18-й пакет санкцій — не заборона на інвестиції в miltech. Але це новий рівень відповідальності й доказового комплаєнсу. Ті, хто не адаптуються — втратять угоди. А ті, хто встигають оновити договори, класифікацію і фінансову структуру — отримають конкурентну перевагу навіть у найчутливіших секторах.