Владислав Селезньов: «Якщо не матимемо артилерії, нам буде важче перемогти». Ексклюзивне інтерв’ю

Стало відомо, скільки зброї потрібно ЗСУ для розвитку оперативного успіху на фронтах.

Перші сто днів, що минули після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, показали, що ЗСУ можуть і вміють добряче бити ворога.

Про ситуацію на фронтах, проблеми забезпечення війська та постачання зброї західними партнерами, а також чому нема активного контрнаступу під Херсоном Новини.LIVE запитали у колишнього спікера Генерального штабу ЗСУ, капітана першого рангу Владислава Селезньова

– З урахуванням сьогоднішньої ситуації на фронтах, що у найближчій перспективі здатна і може зробити українська армія на тактичному й оперативному рівнях?

– Я би орієнтувався у першу чергу не на ситуацію на фронтах, а на бойові спроможності та військово-технічне забезпечення української армії. Адже на тлі чисельних заяв наших західних партнерів про те, що ось-ось у товарній кількості до України надійде зброя та боєприпаси, їх, на жаль, у такій кількості до нашої армії поки ще не надходить. І ті бої, які відбуваються зараз на сході нашої держави, засвідчують це. По-перше, співвідношення сил і засобів зараз не на користь української армії: по засобах артилерії співвідношення становить 1 до 5 на користь ворога, по деяких інших позиціях, насамперед по боєприпасах, – 1 до 20. Тобто фактично зараз українська армія є менш забезпеченою, ніж російська. Це і спричиняє певні складнощі на фронтах.

– Скільки зброї нам необхідно для вдалого проведення бойових операцій?

– За деякими підрахунками, аби забезпечити ефективні контрнаступальні дії, Збройним Силам України потрібно 400, а краще 500 танків, щонайменше 400 одиниць артилерійського озброєння великих калібрів (а маємо трохи більше ніж 100). Ну, і ті славнозвісні системи ракетно-залпового вогню на кшталт MLRS, HIMARS бажано мати у кількості щонайменш пари сотень. Звичайно, потужні системи протиповітряної оборони також мають надходити від партнерів у товарних кількостях, адже без цього небо «закрити» вкрай важко.

Читайте також: Чи ризикне лукашенко відкрити другий фронт?

– Таке зволікання з постачанням зброї робиться навмисно?

– Я думаю, тут присутній комплекс проблем. По-перше, колективний Захід дивиться на всі процеси, які відбуваються в нашій країні. По-друге, досить активно працюють російські емісари. І, по-третє, в реал-політиці часто-густо адекватне прийняття рішень за ситуацією і миттєва реакція не працюють...

– І що робити нам у ситуації з повільним постачанням Заходом зброї?

– Думаю, найближчі пару тижнів вся ця система постачання не зрушиться з мертвої точки, тому ми матимемо клопіт, пов'язаний з тим, що українська армія буде змушена вести активну оборону, оскільки переходити у контрнаступ немає технічних ресурсів.

– Лише це нас стримує?

– Так, відсутність достатньої кількості засобів ураження. Але ось приклад позитиву – траса Бахмут–Лисичанськ. Чому ми її так ефективно тримаємо? Тому що там працюють американські гаубиці М777, які чітко нищать ворогів на далеких підступах.

– За такої диспозиції сил і засобів як довго ми можемо триматися в обороні?

– Ми можемо не лише триматися, але й перемогти у цій війні! Але ціна цієї перемоги буде надвисока... Ми маємо сьогодні перевагу в особовому складі над російською армією. Але у разі, якщо не матимемо у достатній кількості артилерії та засобів ураження (а досвід війни показує, що 60% втрат російська армія зазнає внаслідок ефективної роботи української артилерії), то, звичайно, нам буде набагато важче перемогти.

– Тобто наразі планувати на полі бою щось масштабне – зайвий клопіт?

– Два-три тижні тому ми говорили про те, що західна зброя прийде і станом на середину серпня ми матимемо потужні результати контрнаступу. Поки немає зброї, ми не можемо вести мову, що матимемо ці результати. До того ж, я бачу, вже зараз пішли заяви, що, можливо, на початок або середину вересня будуть такі результати. Думаю, це часове перенесення роблять спеціально, бо думають, що буде зволікання з поставками зброї та боєприпасів.

– А як нам вдається посувати ворога на Південному напрямку на Херсонщині?

– Річ у тім, що ресурси російської армії так само не безмежні, і росіяни зараз сконцентрували увагу на трьох визначених для себе напрямках. Це – у бік Попасної, далі – від Ізюма і Лимана у напрямку Слов'янська, Краматорська та у напрямку Сєвєродонецьк-Лисичанськ. Тобто всі свої ресурси росіяни зараз скеровують на цю ділянку фронту. Відповідно, на інших напрямках у них є певні обмеження і людського, і технічного ресурсу. Цим ми і користуємось.

Читайте також: 100 днів трагедії: жахіття війни, які Україна не забуде ніколи

Але є ключове «але». Зараз відбувається підготовка резерву на полігонах російської федерації. Я думаю, протягом двох, максимум трьох тижнів вони отримають ще з десяток батальйонно-тактичних груп (а це, залежно від комплектації, додатково близько 10 тисяч людей. – Ред.), забезпечених бронетехнікою. Можливо, у цього резерву не буде добрих військових навичок, але все ж таки це додатковий ресурс.

– На яких ділянках фронту росіяни зможуть використати ці сили?

– Це одному Богові й російському генштабу відомо! Єдине, що з цього приводу можу додати, що тренування поповнення відбувається у навчальному центрі під Мурманськом і на полігонах Західного військового округу.

– Поки росіяни не кинули у бій цей свіжий резерв, чи можемо ми скористатися паузою і ще більше розвинути свій успіх на Півдні?

– Ні. Немає чим. Ми не маємо таких ресурсів, щоб окремі контрнаступальні дії на Херсонському напрямку трансформувати в активний потужний оперативного рівня контрнаступ. Тому головне завдання для нас зараз – тримати оборону, проводити її маневрено та робити акцент на збереженні життя і здоров'я особового складу.