Люди - тварини, а тварини - люди: як рятували Екопарк Фельдмана, розстріляний росіянами

Існують сумні історії, які доводять, що до широкомасштабного російського наступу в Україні не готувалися навіть мільйонери. Політики та бізнесмени не очікували, що плани путіна зайдуть так далеко. Доказ повної неготовності до ескалації - історія українського політика, відомого харків’янина, людини зі списку Forbs Олександра Фельдмана.

У свої 62 роки він мав бізнес, гроші й залишається одним із найвпливовіших людей Харкова. Рідне місто дало йому можливість “сколотити” статки, а він натомість заснував Екопарк - проєкт, який оселився в душі кожного містянина. 

На момент заснування жоден український зоопарк не міг зрівнятися з умовами, в яких жили тварини з Екопарку Фельдмана. Для відвідувачів цей простір був повністю безкоштовним - прогулянки, лікувальні заняття на іподромі, майстер-класи та свята. Унікальним на території було все - рідкісні тварини, птахи і навіть троянди. Війна знищила цю візитівку Харкова. 

Про героїчний порятунок Екопарку, загибель працівників від куль російських нелюдів і про тварин, які виявилися справжніми людьми, читайте в матеріалі Новини.LIVE, який створено на основі  ексклюзивної розмови з Олександром Фельдманом. 

Читайте також: Як живе харківський зоопарк під час війни. Фото

Працівники втекли, а волонтери загинули: справжні обличчя Екопарку

Харківський бізнесмен Олександр Фельдман до загострення війни з росією не готувався і в нього не вірив. Про страшну звістку, що ракети прилетіли у рідне місто, дізнався у Києві. Сів з охороною в авто і вирушив додому. Тоді до Харкова їхали одиниці, а от тікали з міста тисячі.

Я сварив тих, хто сіяв паніку. Сьогодні це мій великий сором, що я вмовляв людей не вірити новинам, не вірити у війну, нікуди не тікати, а залишатися вдома

Попри те, що у столиці Слобожанщини чоловік мав бізнес, який роками приносив йому гроші і зробив заможним, всю свою увагу він одразу спрямував на порятунок Екопарку. І навіть у дні, коли рятувальники цілодобово гасили обстріляний ринок Барабашово, що належить Фельдману, бізнесмен з командою без плану дій під бомбардуванням продовжував рятувати тварин.

Героїв було небагато. Ще першого дня з 400 працівників залишилося троє, а всі інші на роботу не вийшли. Це можна називати по-різному: втечею від війни, порятунком життя, страхом смерті. Тих людей Олександр Борисович не звинувачує, але розчарування в його голосі прочитати не важко.

Я не беруся судити. Але якби мені за тиждень до війни сказали, що так вийде, я б не повірив. За жодного працівника не повірив би, я їм довіряв. Так, вони вивозили сім’ї, але могли ж повернутися або хоча б зателефонувати 

Над парком постійно літав російський дрон, і якщо на територію заїжджали машини, починався обстріл. Та команда, яка залишилася, ризикувала життям, вивозячи тварин, яких там налічувалося близько 5 тисяч.

Допомагали й волонтери. Вони щодня пробиралися в Екопарк, щоб нагодувати тварин, яких не вдавалося евакуювати. Пізніше двох хлопців знайшли в сараї розстріляними - один тримав у руках відро з морквою, інший - з кормом для собак. Всього там загинуло шестеро людей, для власника Екопарку всі вони - герої, про яких не можна забути.

"Одна пара 15 років не могла мати дітей, а потім вийшло. Їхній син був волонтером, якому ракетою відірвало ногу та стегно. Хлопця не врятували. Чим він загрожував росії?" - обурюється Фельдман.

В якийсь момент зоопарк не просто розстрілювали з неба - російські солдати зайшли на територію комплекса. Працівникам вони розповідали, що стріляли не в тварин, адже на їхніх мапах ця місцевість позначена, як дитячі табори. Але навіть побачивши на власні очі реальність, вони продовжували вбивати.

З російською нечистю боролися всі, без зброї, навіть жінки. Світлана працювала в парку ветеринаркою і прийшла допомагати після першого дзвінка власника. Жінка не думала про ризики для себе, а хотіла врятувати тварин, які для всіх працівників - друзі, товариші, життя.

Одного російського солдата я добивала ногою по голові... Мені було боляче, коли ми привозили в лікарню наших хлопців, але була черга в операційну. І доки наші чекали на порятунок, лікарі оперували ворогів

Всю команду людей, які не покинули парк, Фельдман забрав жити до себе додому. Тепер вони, як одна сім’я, цілодобово продовжують боротьбу - розвозять тварин країною, турбуються про їхнє харчування та медичний огляд. 

З Харкова по Україні: життя тварин-переселенців 

Спочатку будинок власника парку перетворився на Ноїв ковчег - черепахи та каракали жили в туалетній кімнаті, птахи марабу в басейні, на тенісному корті оселилися півні, а двір було заставлено клітками з великими тваринами.

Складністю було не утримувати їх, а врятувати. І хоч на трагедію Екопарку відреагувала вся Україна, деякі люди, зі слів працівників парку, не допомагали, а шкодили. Інколи відмову команди Фельдмана щодо евакуації волонтери перетворювали на публічний скандал, а насправді співробітники турбувалися про те, хто і куди забирає тварин. 

Був випадок, коли приїжджають невідомі люди допомагати евакуювати ведмедя. Вони взяли з собою літрову баночку меду, хотіли обмастити ним машину, щоб ведмідь зайшов. Ну от що їм сказати? Мультиків передивилися?

Великих тварин намагалися наколоти снодійним, щоб перемістити у вольєри. Цього не робили зі старими тваринами через ризик смерті. А для декого заспокійливе виявилося взагалі необов`язковим - навіть для тих видів, які вважаються небезпечними.

“Бабуїни вважаються дуже сильними, можуть розірвати пантеру на частини. Хлопець заніс клітку у вольєр і сказав їм: “Нас бомблять, якщо не підете, то загинете”. І вони зайшли у переноску. Багато тварин заходили у клітки та машини без будь-якого опору”, - розповів Фельдман. 

І хоча більшість тварин вдалося врятувати, без втрат не обійшлося. Від стресу загинули понад 200 мешканців Екопарку. І тут вражають не лише цифри, а історії кожного. Вони - друзі, вони - мами, вони - окремий світ, який опинився під обстрілами. 

Цього року стався бебі-бум, але всі тварини були мертві. Тигри, пуми, леопарди, гепарди - вони подавили своє потомство. Копитні поскидали своїх дітей, сталися викидні. А ті, хто народився, загинули. Косулі та лані втекли в ліс

Ніби у фільмі “Дружина доглядача зоопарку” про Другу світову, рятівники Екопарку щодня їздять на його територію, щоб зустрічати зляканих тварин, які повертаються з лісів. А тих, хто загубив дорогу додому, знаходять в інших місцях України. Так, маленька мавпочка, яка зникла ще на початку зими, застрибнула на руки прикордоннику за багато кілометрів від парку.

Тварини роз’їхалися по всій країні - до Полтави, Дніпра, Києва.  Фельдман не наважується провідувати їх, бо щоразу, щойно починає говорити про трагедію його дітища, плаче. Щоправда, він заїжджав у Харківський зоопарк на побачення зі своєю улюбленицею - людиноподібною мавпою Чітою.

Вона плакала. Тварини стали інші

Попри страх, що війна не закінчилася, Фельдман планує відбудувати Екопарк. Чоловік продає свої колекційні автомобілі та картини, щоб мати гроші на будівельні матеріали. Після закінчення боїв під Харковом знадобиться кілька місяців, щоб розмінувати територію, і бізнесмен почне все з початку.