"Вже відчували запах смерті": 17-річна дівчина розповіла, що пережила в Маріуполі з початку війни

17-річна Марія Вдовиченко розповіла журналістам, що вона пережила у Маріуполі та як звідти тікала.

Про це пише Громадське.

Читайте також: Міноборони рф заявило, що Україна готує провокацію на Великдень

Люди билися за воду та їжу

За словами Марії, перші вибухи у Маріуполі пролунали близько 04:00, тоді її та меншу сестру розбудила мама. Вона наказала збирати речі, аби вони могли виїхати з міста. Втім, родина Вдовиченків не встигла - місто закрили. 

"Минуло два дні від початку війни, і звʼязок, вода та світло зникли. Згодом не стало газу. Ми зрозуміли, що ситуація складна.

На Маріуполь увесь цей час летіли снаряди. Лівий берег міста руйнували, до Приморського району доходили вибухові хвилі, все гуркотіло.

У квартирі ми завісили вікна, вставили між ними поролон. Думали, що нас це захистить.

Ховатися вирішили у ванній. Бували дні, коли ми вже знали, о котрій годині нас обстрілюватимуть. Щойно якийсь шум, шелест, вибух — одразу бігли до ванної. Це поступово набридало. Зникала надія, що все закінчиться, що нас врятують. Ну і що таке ванна у звичайній хрущовці?" - розповідає Марія.

Після того, як снаряд влучив у будинок, де жила родина Марії, вони ледь вибралися звідти та забігли до першого підвалу. Люди, які там ховалися були не дуже раді та відмовлялися пускати родину, однак батько сімейства прорвався. У приміщенні підвалу вже було близько 20 людей. Поступово у всіх закінчувалася їжа. Марія розповідає, що люди сварилися та навіть билися за ковток води. За час, який сім'я прожила у підвалі у матері дівчини двічі зупинялося серце, батько реанімував її як міг, адже не було ні ліків, ні медиків.

"Я лежала і думала: ми звідси не вийдемо. Це моя могила. Я вже втратила надію на все, не могла ні молитися, ні сподіватися. Це закінчиться, це не може бути довго. Людина ж страждає заради чогось, — повторювала я собі.

У той момент я була впевнена, що помру, і помру не сама. На одній ковдрі зі мною лежала моя сімʼя.

Я все ж вирішила молитися. Просила в Бога померти швидко і не бачити смертей моїх рідних, не бачити, як вони мучаться, а я не можу їм допомогти",  каже дівчинка.

12 днів сім'я прожила у підвалі. Потім спробували виїхати з міста. 

"Ми навіть не знали, чи заведеться автівка, але вона рушила. Ми їхали під обстрілами, градами. Тривали бої, а в нас була одна мета: вижити, вибратися з цього пекла.

Доїхали майже до Мелекіно, там стояв пост "ДНР". Розуміли, що назад повернутися не зможемо, а далі їхати не хотіли: якщо не вбили там, то вбʼють тут, для ворога ми ніщо, просто мішень.

Нас зупинили на блокпості, спитали місце реєстрації."Маріупольське? Вам направо".

Що за "право", ми не знали. Звідти нас направляли далі і далі. Так поступово сформувалася велика колона з автівок і навіть людей, які йшли пішки.

Згодом військові "ДНР" сказали їхати«вниз». Ми рушили, а вони просто стріляли по автівках і людях", - розповідає Марія.

Згодом сім'я доїхала до Ялти. У них не було їжі, українські гривні там не приймали. Вдовиченки вирішили їхати звідти і потрапили до фільтраційного табору у Мангуші.

Під час проходження перевірки, батька дівчини побили так, що він втратив зір. 

"Я чула розмови між ними (російськими солдатами):

"А той, що не пройшов, куди ти його подів?", — запитував один іншого.

"Та розстріляв. Чоловік 10, може, більше. Не рахую, набридло вже".

Один чоловік, який проходив фільтрацію, вийшов з величезними, переляканими очима. Його трусило. Він казав, що був жорстокий допит, його били. Його жінку так і не відпустили", - каже дівчина.

У Запоріжжі батька сімейства обстежили двоє лікарів, зробили висновок, що він має травму внаслідок контузії. На одному оці — повна втрата зору, а інше бачить ніби крізь целофановий пакет.

"Щоб отримати якісну медичну допомогу, волонтери відправили нас до Львова. Тут батько ще раз пройшов обстеження. Нам сказали, що його лікування буде довгим, складним і дорогим, можливо, доведеться виїхати за кордон", - додала Марія.

Більше актуальних новин

• В Україні внаслідок війни, яку розв'язала росія, загинуло 205 дітей, а 362 дістали поранення.
• Monobank припинив роботу на території росії, білорусі, Криму, так званих "Л/ДНР" та інших держав.