“Вбивати заради захисту - це наш священний обов’язок”: як не втратити на війні віру, або знайти її. Ексклюзивні розмови зі священнослужителями

#Суспільство
20 травня 08:00
Читати російською
Священник розповів, чому вбивство заради захисту не вважається гріхом
“Вбивати заради захисту - це наш священний обов’язок”: як не втратити на війні віру, або знайти її. Ексклюзивні розмови зі священнослужителями

Кожна людина живе з розумінням, що любов краща за ненависть. Однак ненависть до ворога дає деяким українцям силу боротися з ним на війні. Так само як і вбивство вважається гріхом, але сьогодні кожен радіє, коли зростають цифри знищених росіян. Питання віри і Бога дискусійне та складне - хтось з молитвою йде на поле бою, а хтось зневірюється, втрачаючи чоловіків та дітей.

Журналістка Новини.LIVE дізналася у священнослужителів, як трактувати Святе письмо під час війни, коли твоїм обов’язком є знищення ворога. А також поговорила з православними українцями про любов і ненависть, між якими один крок.

Читайте також: Воєнні злочини в Україні розслідує 9 тисяч прокурорів: яке покарання отримає путін та його солдати і коли. Ексклюзивне інтерв’ю

Що Бог казав про війну?

Ні для кого не секрет, що Біблія видається найбільшим накладом у світі. Однак хоч кожен із нас має можливість ознайомитися із тим, чому навчає Господь, священну книгу не завжди тримали у руках навіть православні християни.

Чи йшлося у письмі про війни та як їх описували, нам розповів Владика Климент УПЦ. За його словами, у Старому Завіті є розповіді про війни, які проводили люди тієї епохи. Вони були дуже страшними, але тодішнє людство перебувало в такому моральному стані, що агресія і помста не викликали у нього якийсь значний психологічний дисонанс.

“У Новому Завіті разом із проповіддю Христа людство відкрило для себе нову реальність. Слова Христа роблять диво - ті хто їх почули, ніколи не залишаться такими, які були до цього. У Євангелії немає і натяку на війну. Бо Бог перемагає не зброєю, а любов’ю. Прикладів тому безліч. Лише Божа перемога розрахована не на локальні життєві успіхи і досягнення, а на вічність”, - сказав священник.

Про те, що не варто носити в серці ненависть, а треба продовжувати любити, українцям пояснює не лише Старий та Новий Завіт, а й люди сучасності - психологи, військові експерти тощо. Священнослужителі у свою чергу підкреслюють, що нині все роблять з любов’ю ті, хто завжди мав ці настанови як сенс буття, а не сприймав як повчання.

Від любові до ненависті один крок?

Реальність сьогодні страшна, інакше війну не опишеш. Тисячі вбитих і закатованих мирних людей. Від історій не просто сироти по тілу, а зупиняється серце. Не дивно, чому українці радіють перемогам наших воїнів, навіть якщо це теж вбивства тисяч російських солдатів. Ці цифри навіть надихають і підіймають бойовий дух, бо ми хочемо перемогти зло.

То ж де ховається любов, якщо всі говорять тільки про ненависть? На початку квітня ми спілкувалися з Володимиром Абрамовим, рідні якого не дожили до визволення Бучі і загинули на власному подвір’ї через жорстокість росіян. З них знущалися, їх допитували, а потім застрелили.

Чоловік на власні очі бачив сотні вбитих людей, з якими окупанти грали в сафарі. Але на питання, якою він бачить помсту, спокійно відповів: “Якщо ми зробимо з ними те, що вони, то в чому між нами різниця?”.

Про цю та інші історії ми поговорили з військовим капеланом Максимом Стрихарем. Таку позицію вищезгаданого українця він і називає справжньою любов'ю.

Любов - це те, що не руйнує, не знищує. Те, що дає людині сили жити. Бо якщо ми будемо вбивати око за око, то це зруйнує нас зсередини. Це не дасть спокій нашій душі, - сказав священник.

Віднайшла любов у серці і українка Анастасія Вишня, яка на війні втратила чоловіка і залишилася з дворічним сином. Дніпрянин Денис Котенко з позивним “Шкіпер” загинув у бою під Києвом.

Спершу дівчина переживала лише біль та негативні емоції, а в соцмережах ділилася світлинами, як побратими її коханого мстять за вбитого чоловіка. Тепер зізнається - це фото для неї про символи, а не про жагу вбивати.

Ракети

“Я не маю вже ненависті, бо вона руйнує, від неї болить все тіло. Я вірю у перемогу і майбутнє і це рятує. Я переживала багато емоцій, але зараз маю лише надію і віру. Від цього більше сил”, - поділилася вдова.

Однак говорячи про віру, Настя розповідає не про Бога. Ще після загибелі коханого вона публічно написала, що у нього не вірить. “Я вірю у вищі сили, але в мене питання щодо того самого Бога, як такої сили”, - сказала дівчина.

Священники не засуджують людей, які зневірилися. Однак хіба любов у серці і не є тією вірою, до якої ми прагнемо?

Христос сказав: любіть ворогів ваших. Нам треба навчитися жити не з ненавистю, котра руйнує душі більше, ніж війна, а продовжувати жити з любов’ю. До родини, Батьківщини, свого краю, - додав отець Максим.

Віра зі зброєю у руках: чи є вбивство ворога гріхом

Доки цивільні дискутують про любов і ненависть, вишукуючи у своєму серці те або інше, наші військові натискають на курок. Захищаючись, їм доводиться вбивати. Дехто дякує Богу, що йому вдалося воювати не застреливши жодного ворога, а хтось гордо рахує знищених ним окупантів. Отець Максим каже, що на душі у наших солдат різне.

“Є зовнішній світ людини, а є внутрішній. Зовні вона може бути спокійна, з посмішкою рахувати вбитих ворогів, а в цей час на душі робиться те, що вона не хоче показувати. Але потім із цим приходить до священника, все це виливає під час сповіді і ми бачимо зовсім іншу людину. Не завжди те, що вона вам каже, є у неї на душі”, - сказав капелан.

Щодо вбивства росіян, як гріха, то всі священнослужителі кажуть однаково - ми не вбиваємо, а захищаємося, щоб зберегти рідну землю, людей, майно. З такою ж позицією Україна постала і перед світом - ми захищаємо свої території, а не ведемо двосторонню війну.

Бог нас закликає захищати свою землю і класти життя за рідних своїх. Ми цим займаємося - вбиваємо заради захисту. У Біблії про це сказано - не вбивай із ціллю наживи. Але вбивати заради захисту - це наш священний обов’язок, особливо воїнів. Ми на рідній землі, вчимося її любити і заради любові захищаємо цю землю. Заради любові ми вбиваємо тих людей, - сказав капелан.

У цьому році навіть священникам дозволили брати зброю до рук у якості захисту. Вони не мріють вбивати, але мріють про Перемогу. Отець Максим у свою чергу дуже хоче поговорити з російськими солдатами.

“Дуже хотілося б, але поки що не довелося. Мрію почути їх мотивацію, подивитися їм в очі. Завжди цікаво знати з чим іде ворог і навіщо. Не так, як він в соцмережах пише, а насправді що у нього на душі”, - зізнався священник.

Якщо мотиви ворогів зрозуміти важко, то мотиви нашого народу зрозумілі. Хтось живе з вірою у Бога з першого подиху, хтось її шукає протягом життя, особливо зараз. Але у серці кожного українця є віра в Перемогу і цей день настане. Бо переможе той, хто має у серці любов.

author
Авторка публікації
Антоніна Карташева
Після закінчення Інституту журналістики пройшла школу виживання на стрічці новин. Півтора роки в УНН писала про все, що відбувалося в Україні. Та головне – не пропустила жодного засідання ВРУ та прочитала всі ухвалені законопроєкти. Після чого працювала політичною журналісткою в OBOZREVATEL. Тепер пишу про Київ, бо як його не любити.
Поділитись публікацією
Збройним силам України потрібна наша допомога.
Збройним силам України потрібна наша допомога
ХАРКІВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ
НЮРНБЕРГ 2022
Якщо ви стали свідком путінських злочинів проти мирного населення в Україні— ви теж можете допомогти.Надсилайте факти про воєнні злочини