"Заради нас на все готові, коли дізнаються, що ми з України": як сотні тисяч українців знайшли другий дім за кордоном

За тиждень війни понад мільйон біженців залишили Україну та шукають прихисток в Польщі, Молдові, Румунії, Словаччині, Угорщині, Чехії та інших країнах Європи. Ця цифра зростає з кожною годиною. Рятуючи своє життя, багато хто змушений розлучитися зі своїми близькими, які з різних причин не можуть покинути Україну. Наші західні сусіди не залишають біженців у біді: окрім житла і харчування, їм надають тимчасовий дозвіл на проживання, доступ до ринку праці та освіти в країнах ЄС.

Як зустріли наших співвітчизників у різних країнах Європи – читайте у матеріалі Новини.LIVE.

Молдова

До 3 березня до Молдови прибуло майже 100 тисяч біженців з України, половина з них поїхала в інші країни, інша половина – залишилася шукати прихисток в наших молдовських сусідів. З першого дня війни тисячі молдован вирушили до кордону – пропонувати допомогу українцям. Біженці кажуть, що там вони їх зустрічали з чаєм і смачними пирогами.

"За 500 метрів ми побачили табір для біженців, де можна випити гарячого чаю та поїсти. Там величезне скупчення людей. З волонтерського табору нас відправили у пансіонат. По дорозі чула, як водій з кимось говорив по телефону російською мовою. Сказав, що всі міста країни переповнені, особливо Кишинів. Дуже мало варіантів залишається для біженців, їх уже просто нікуди розселяти", – каже киянка Анастасія Романенко.

На кордоні допомагають не лише влада та волонтери – їжу привозять небайдужі люди, крім того, вони теж пропонують транспорт та житло. За словами жительки Кишинева Ірини Тамплієвської, всім, хто вирішив допомогти, зараз дуже складно через скажений потік біженців. За її словами, кожен бере на себе якусь зону відповідальності: краудфандинг, комунікації, послуги, гуманітарна допомога, транспорт, житло, допомога на митниці тощо.

У Молдові українцям надають допомогу більше ніж 3 000 людей, але цього не вистачає. За словами волонтерів, їм фізично не вистачає часу, щоб вирішити усі питання з біженцями.

"Люди приїжджають дуже розгублені, переважно це жінки з дітьми, з батьками-пенсіонерами, які щойно розлучилися зі своїм чоловіком чи батьком, і зовсім знесилені, бо простояли 20 годин на митниці. У них виникає мільйон питань, а ми маємо докласти максимум зусиль, щоб усе з ними вирішити", – каже Ірина Тамплієвська.

Чехія

Одеситка Анастасія Джигола на шостий день війни в Україні ухвалила рішення тікати в Чехію. Вона взяла з собою лише документи і одну валізу. Довго шукати прихисток дівчині не довелося, прямо на вокзалі її зустріли празькі волонтери, які запропонували допомогу.

"Незнайома дівчина здала мені квартиру у центрі Праги безкоштовно, сказала, що я можу жити тут стільки, скільки потрібно. Коли я зайшла в квартиру – побачила повний холодильник їжі, полиці у шафі були забиті крупами, макаронами, хлібцями, кавою, чаєм, на столику були гелі для душу, шампунь, міцелярна вода, мило, креми для тіла і обличчя, маски… Вони навіть потурбувались, щоб я поїла гаряче з дороги і в термосумках залишили мені котлети з пюре і салатом. Вони запитали, чи потрібен мені одяг, чи потрібні додаткові меблі та чи всього мені вистачає", – не стримуючи сліз розповіла одеситка.

За словами дівчини, перетин кордону максимально спрощений. За наявності біометричного паспорта вся процедура займає не більше пів години з обох боків кордону.

Окрім добровольців-волонтерів, українцям надає допомогу і уряд Чехії. Відповідальні за допомогу біженцям готують урядові будівлі, готелі та будинки для розміщення наших громадян. Крім того, днями у країні заявили, що Прага готова відкрити футбольний стадіон Страгів, щоб надати тимчасове житло українцям.

Німеччина

Все більше українців прибувають і до Німеччини. За даними німецького МВС, до ранку четверга, 3 березня, у Німеччині було офіційно зареєстровано більше ніж 6 000 біженців з України. Однак насправді, це число, кажуть, значно більше.

Після проходження кордону наші громадяни мають подати заяву з проханням про надання притулку – вони отримують його автоматично без зайвої бюрократії та перевірок. Після цього вони отримують статус біженців і дозвіл на проживання в Німеччині терміном на рік з можливістю продовження на три роки. Все це можна отримати, навіть не маючи закордонного паспорта.

За словами одеситки Анастасії Обертун, з самого входу на вокзал її зустріли з табличкою з українським прапором. А після того, як виходиш з будівлі вокзалу, бачиш центральний пункт зустрічі біженців.

"Там стоять столи та лавки, розкладена їжа та розставлені пляшки з водою або іншими напоями. Лежать роздруковані аркуші із необхідною інформацією. Саме там всіх годують, пропонують медикаменти та розповідають, що робити далі. Там я зустріла жінку у жовтому жилеті, яка розповіла, що вона – берлінський волонтер, приїхала сюди, аби допомогти біженцям. Вона дуже важко говорила російською, але ми один одного зрозуміли. Вона запропонувала мені свою квартиру у Берліні, а гроші брати відмовилася. Дозволила пожити 2-3 місяці, а якщо потрібно – і довше. Вона не єдина, хто пропонував мені житло. Волонтерів там – сотні. Заради нас на все готові, коли дізнаються, що ми з України", – каже дівчина.

Румунія

Анастасія Сафіна – ще одна українка, яка була змушена покинути рідну землю. Майже 50 годин знадобилося дівчині разом з її мамою, щоб дістатися до Румунії.

"Ми їхали через Придністров'я. Там ми зупинилися на ніч, нас поселили у санаторій і безкоштовно нагодували. Умови були дуже хороші. Наступного дня ми вирушили до пункту призначення. Коли дісталися до Румунії – нам видали сім-карти з безлімітним інтернетом і дзвінками за кордон. Потім нас зустріли волонтери, поселили у двомісну кімнату хостелу, допомогли нам з усіма питаннями – пояснювали, де транспорт, де магазини, підказали номери посольства тощо. Нам дали продукти, воду, питали, що нам потрібно купити. Люди ставляться дуже добре, коли дізнаються, що ти з України", – розповіла дівчина.

Перетнути кордон з Румунією можна з внутрішнім паспортом у 4 пунктах: Дякове, Солотвино, Порубне, Орлівка. На кордоні працюють україномовні волонтери (Солотвино, Порубне). Вони допомагають з житлом, пропонують як безкоштовні варіанти житла, так і квартири за мінімальну вартість. Крім того, вони безоплатно забезпечують харчуванням і проїзним у транспорті.

Польща

Потрапити до Польщі із західних областей можна залізницею, а з будь-якого міста країни – автобусом чи своїм автомобілем. Раніше треба було обов'язково мати поліс страхування – "Зелену карту", але 28 лютого стало відомо, що кордони можна перетинати і без цього документу. До слова, це стосується не лише Польщі, але й Словаччини та Угорщини.

Зазначимо, що на кордоні з Польщею кілометрові черги, щоб перетнути кордон, іноді треба чекати кілька діб. Після прибуття до Польщі українці можуть скористатися допомогою, яку пропонує польський уряд – вони направляють біженців до спеціальних пунктів прийому громадян. У цих пунктах можна отримати харчування, можливість відпочинку та необхідну інформацію.

"За багатьма українськими біженцями на кордон приїжджають друзі та родичі, які влаштувалися в країнах ЄС, і забирають їх до себе. Для інших уряд створив 9 центрів прийому, що розташовані вздовж 535-кілометрового кордону з Україною. Так, у прикордонному селі Медика гуртожиток для новоприбулих обладнаний у спортивному залі. Тут встановлені ліжка, є фельдшери, а жінки з-поміж місцевих жителів постійно доставляють гарячу їжу", – кажуть українці, які довгий час проживають у Польщі і допомагають на кордоні.

Волонтери зустрічають біженців, які переходять крізь кордон пішки, на авто, а також поїздом. Вони, незважаючи на холод, чергують на кордонах і вдень, і вночі. Ті, хто не знає російської чи української, ходять з табличками, де написано "Краків, три місця, безкоштовно", "Візьму до себе маму з дітьми, Познань" та іншими.

Почати нове життя

В кожній країні біженці мають доступ до сайтів з пошуку житла, розроблених волонтерами. Там вони можуть знайти квартиру, кімнату в квартирі і навіть отакі сільські будиночки абсолютно безкоштовно, причому жити на безоплатній основі там можна аж до 3-6 місяців.

Водночас в кожному оголошенні уточнюють, що готові прийняти українців з тваринами. Зауважимо, що і на кордонах у біженців жодного разу не виникало проблем з домашніми улюбленцями. Часто не вимагають навіть ветеринарний паспорт.

Українські біженці зараз можуть звернутися до уряду з проханням про надання їм статусу біженців або осіб, які тимчасово користуються захистом. У багатьох країнах вони зможуть отримувати медичну допомогу у місцевій системі охорони здоров'я та працювати, а дітей влаштувати у дитсадки і школи. Студенти також зможуть вступити до європейських вишів. Якщо українці попросять притулку в офіційних центрах для біженців, вони також можуть отримати кишенькові гроші, їжу, засоби гігієни та інші предмети побуту.

І було б дуже добре, якби українці цінували підтримку країн-сусідів. За словами волонтерів, часто біженці влаштовують конфлікти у таборах, пансіонатах або хостелах, мовляв, не хочуть жити в таких поганих умовах. Чимало скарг добровольці чули і в Молдові. Кажуть, українцям не подобається харчування, яке надають біженцям. Такою поведінкою наші земляки лише лякають волонтерів і фактично відбивають бажання їм допомогти.