Полонені з Оленівки та Зміїного написали листи додому: Верещук розповіла деталі

Кілька днів тому Україна отримала першу партію листів від військовополонених, яких утримує окупаційна влада. Їх передали родичам, правоохоронці та СБУ не відкривали конверти. 

В ексклюзивному коментарі Новини.LIVE віцепрем'єрка, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук розповіла, що листи написали українські військові з острова Зміїний, з Оленівки та з 36-ої бригади, яка боронила Маріуполь. Серед прізвищ авторів і ті, про яких не було жодної звістки. 

Чи перевіряла СБУ зміст листів від наших полонених?

— Ні, ми не мали права перевіряти, СБУ в тому числі. У нас підписана угода з Червоним хрестом, ми звернулися до них, бо вони можуть це робити. Червоний хрест знайшов 1200 людей, які написали листи, всі в однакових конвертах. Ми не можемо без дозволу рідних відкривати.

Телефонуємо кожному. Я провела майже всі вихідні, телефонуючи і повідомляючи рідним. Можна написати їм у відповідь, вже є багато таких листів. Ми робимо все, щоб люди, які зараз там, почули від своїх рідних звістку, що їх чекають і будуть за них боротися.

Як думаєте, російська сторона не відкривала ці листи?

— Думаю, що це було під пильним оком і наглядом. Я ніколи не повірю, що така тоталітарна держава, як російська федерація могла оминути це. Але тим не менш рідні кажуть: "Це почерк мого сина, я впізнала", "Так, це моя донька, я бачу, що це вона написала". Там, мабуть, якісь кодові слова. Рідні відчують це серцем.

Які саме військовополонені надіслали листи?

— Всі різні. Є з Оленівки, з острова Зміїний, є жінки, була 36-та бригада. Всі без винятку.

На конвертах були прізвища та імена. Чи є серед них ті, про кого раніше не було інформації?

— Дуже багато. До прикладу, з десяти листів, за якими я особисто дзвонила, половина рідних раніше не знали, живий чи ні. Це була перша звістка за чотири-п’ять місяців. Я була здивована, бо думала, що за цей час відбулася процедура ідентифікації і МКЧХ повідомили, але ні. Виявляється, дуже багато людей не знають, що з їхніми рідними.

Зараз йде зворотний шлях. Телефонують родичі й питають, як можна дізнатися, де полонені, що з ними, здорові чи ні. У кожного різне. Ми будемо продовжувати цей процес (листування. — Ред.), і я зараз прошу МКЧХ повернути нову партію листів якомога швидше.