"Я хочу користуватися своїми правами": інтерв'ю з представником ЛГБТ про одностатеві шлюби

Уряд та парламент не наважуються ухвалити рішення про одностатеве партнерство в Україні, хоча громадяни вже підписали необхідну петицію. Окремі представники влади кажуть, що навіть молоді й сучасні політики не готові виступати на захист прав ЛГБТ. А тим часом деякі представники спільноти взяли до рук зброю і, як і інші українці, захищають країну на фронті. І потребують таких самих прав, що і  їхні побратими традиційної сексуальної орієнтації. 

Чому ухвалити закон про одностатеве партнерство необхідно саме зараз, під час війни, та чи трансформувалося українське суспільство у своєму ставленні до представників ЛГБТ в інтерв'ю Новини.LIVE розповів журналіст і ведучий Володимир Новак, який роками відкрито говорить про свою гомосексуальність. 

Коли ти став відкритим представником ЛГБТ?

— Була у моєму житті ситуація, коли на мене був вчинений напад на підставному побаченні. Мене зняли на відео, а потім шантажували: або давай гроші, або скажемо всім, що ти ходив на побачення з хлопцем. Мені тижні два було страшно вийти з дому, бо десь в мережі є відос, де мене чмирять.

Мій ранок починався з того, що я відкривав Google, дивився відоси "Б'ють гея" і шукав, чи немає мого імені. Я тоді був не відкритим представником і боявся

Відтоді я подумав, що годі все приховувати, і почав робити низку камінгаутів. Мій перший сексуальний досвід був з хлопцем, але всім розказував, що це була дівчина. Я більше не хотів брехати людям, бо це шиза — ти кожному розповідаєш різне, версії не сходяться, і всі вважають, що ти балабол.

Ти відчуваєш, як змінилося суспільство у своєму ставленні до ЛГБТ за останні десять років?

— Суспільство суттєво змінюється. Десять років тому все було складніше. Я пішов на перший прайд (щорічна низка заходів, зокрема хода представників ЛГБТ і тих, хто підтримує їхні вимоги. — Ред.) у 2016 році як журналіст, і мене захлеснули емоції. Я побачив до біса людей і подумав: а чому я боюся?

Друзі в мене переважно гетероорієнтації. Складно їм чи не ні, але всі нормально сприйняли, що я гей. Були члени родини, які мають анти-ЛГБТ позицію. Але я — вільна людина, комусь подобаюсь, а комусь — ні. У мами був період, коли вона казала: "А що я скажу людям, подругам?" Але потім вона почала більше читати, запитувати, і тепер у нас дуже близькі стосунки.

Мені не потрібна не лояльність, а відчуття невтручання. Якщо накласти це на гетеро, то це той само випадок, коли неодруженим дівчатам кажуть: "Он, Танька вийшла заміж, а ти ні, час уже".

Маєш історії з життя, які демонструють, що українці дійсно трансформуються?

— Я зі своїм хлопцем їздив до Німеччини на три місяці працювати вантажниками. Крім нас, було ще 20 хлопців з України. Ми нікому не казали, хто є, а вони не питали. В якийсь момент я в Instagram виклав фото з хештегом #loveЛГБТ чи щось таке. Підходить двометровий чувак і питає: "Пацани, хештеги відповідають реальності?"

І почалося шоу за склом, так я це жартівливо називаю. Наш статус став відомий, і всі почали пильно за нами спостерігати, ледь не з блокнотом записувати наші дії. Я реагував спокійно, а потім ми здружилися.

Наприкінці контракту я дізнався, що з нами живуть росіяни з литовськими паспортами. Наше знайомство почалося з їхніх питань, чи люблю я Бандеру, чи вважаю геїв козлами і чи хороший путін. Я відповів: F*ck off! Не люблю приниження національної гідності.

Росіяни підмовили українців набити нас через те, що ми геї. А наші сказали: ці хлопці — геї, але вони наші, тому не треба їх чіпати. Тоді я зрозумів, що суспільство може трансформуватися. Багато з тих, хто спочатку ставився негативно, після спілкування зі мною змінив свою думку.

Багато нашого брата служить у військах, у мене є знайомі на фронті. Маю свою філософію: не варто кричати, що ти гей або підтримуєш ЛГБТ, просто стався нормально до всіх людей

Під час війни в Україні заговорили про законодавче затвердження одностатевого партнерства. Наскільки воно актуальне зараз?

— Мій хлопець не воює і я не воюю, в уряду України на мене інші плани або в господа бога. Але під час війни це дуже актуальне питання. Це про права людей. От служать двоє хлопців в різних ротах і, припустимо, один загинув. Його партнера не пустять в лікарню, ба більше — йому не віддадуть тіло для поховання. А зазвичай у ЛГБТ-представників з села чи області родичів немає, бо ті від них відмовилися через орієнтацію. І хто тіло взагалі забере?

Це про право не свідчити про партнера. Це також питання про майно. От купила пара квартиру 50 на 50, хтось  один загинув — і як довести родичам і державі, що це майно твоє? Зараз люди отримують компенсацію, якщо чоловік загинув на фронті, а що отримають одностатеві пари, якщо в них немає юридичного папірця?

Усе залежить від політичної волі Кабміну і парламенту. Я не розумію, чому це питання таке дискусійне. Йдеться ж не лише про шлюб, а про партнерство, яке дозволено всім. Це вигідно не лише ЛГБТ, а і гетеропарам, які не хочуть одружуватися, одягати плаття і пекти короваї. Вони хочуть зустрічатися, але якось ділити майно.

От я зі своїм Льошкою вже вісім років, ми купили посудомийну машину. А якщо ми розійдемося, то я можу вчинити як козел і залишити її собі. А кіт чий? Це все жарти, але я б хотів користуватися своїми правами.

У приміщенні клубу, де ти працюєш, я помітила табличку friendly space. Які місця у рідному місті для тебе є дійсно дружніми?

— Це місце роботи. Можу спокійно п'яним поцілуватися при всіх і танцювати ламбаду. Я це, в принципі, можу зробити де завгодно, але не хочу, щоб моє життя перетворилося на реаліті-шоу.

Ти вмієш постояти за себе. А чи багато у ЛГБТ-спільноті тих, кого ображають, і вони мовчать у відповідь?

— З дискримінацією ми стикаємося щодня, вона буває малесенька, а буває велика. Не всі можуть постояти за себе. Але і не в усіх така ситуація, як у мене. Мамі було складно, але тепер вона спілкується з батьками мого хлопця. Вони мене сином не називають, але я можу ходити зранку в трусах по їхній квартирі, і мені ніхто нічого не скаже. Маю те, чого у багатьох немає.