Зламала ногу і почалася війна: що відомо колегам Руслани Писанки про її смерть

Смерть  Руслани Писанки - причина - спогади колег

Офіційної причини смерті жінки не повідомляють. Але стало відомо, що за кілька днів до повномасштабного нападу росії вона зламала ногу і перебувала вдома, в селі Гореничі Бучанського району. Потім виїхала з країни на лікування.

Про особистість Руслани Писанки, її життя та роботу в останні місяці, Новини.LIVE розповів її друг та колега на телебаченні Костянтин Грубич.

Читайте також:

Спогади з життя

— Так багато особистого, що на цілу книжку буде. Я не скажу, що ми такі друзі, які дзвонили одне одному щодня, ні. Але ми могли побачитися раз на рік і кожен розповідав про себе. Товаришували ми з 1996 року, коли вона була ведучою погоди.

Загалом найбільше часу разом проводили влітку. Кілька років поспіль їздили на дитячий кінофестиваль в "Артек". Це найтепліші спогади з відпочинку. Вона дуже любила купатися, любила море. А ще вона була автолюбителькою.

Спогадів багато. Якось були два тижні в Аргентині на "Битві українських міст". Вона була командиром загону, всіх веселила з ранку до ночі. Коли всі скучили за борщем, то знайшла казанок, буряк і зварила його для нас.

Останні місяці життя

— Останні кілька місяців ми працювали в одному проєкті "Твій день". Перший шок був, що вона зламала ногу, а через кілька днів почалася повномасштабна війна. І ми думали, як же там Руся, бо вона рухатися не може. А жила вона в Гореничах і там було гаряче.

З лютого ми особисто не спілкувалися. Лише в ефірі "Сніданку з 1+1". Вона сказала, що перебуває в Німеччині, за 15 км від бази Рамштайн. Вона мала прекрасний вигляд, була на позитиві. Але яких зусиль це їй вартувало я не можу сказати.

Руслана Писанка перебувала в Німеччині

Смерть Руслани Писанки

— Офіційна причина смерті мені невідома. Знаю лише те, що була зламана нога, я думаю, що це далося взнаки. Але це мої думки, точно не знаю. А ще нерви. Уявіть така травма і через три дні почалося це пекло.

Вона підтримувала мене, коли загинула моя донька Оля. А ще підтримувала мого сина Ярослава, коли він починав свої перші кроки у професії, як режисер. В потрібний момент вона завжди була поруч.