Зброя від союзників: чим ЗСУ посилили свою міць. Ствольна артилерія

Україні у спадок від Радянського Союзу залишився чималий арсенал. Але з початком війни з росією з’ясувалось, що для успішної боротьби з окупантами радянського збройного надбання явно недостатньо. Тому надходження в Україну сучасних західних зразків – від стрілецької зброї до гаубиць, танків та авіаційної техніки – стало суттєвою допомогою.

Новини.LIVE спробували з'ясувати, що саме ЗСУ отримали від країн Заходу на додачу до звичних радянських АК-74. Ми вже писали про іноземну стрілкову зброю, гранатомети та бронетехніку, які допомагають українським ворогам нищити ворога. Цього разу йтиметься про буксировану ствольну артилерію, що надійшла від союзників або перебуває у стадії відвантаження.

М224: малий та вдалий

На додачу до власних важких великокаліберних мінометів 82 мм і 120 мм Збройні Сили України активно використовують у війні проти російських окупантів легкі 60-мліметрові американські міномети М224.

Цей гладкоствольний ротний міномет призначено для вогневої підтримки піхотних підрозділів, стрільби на короткі відстані в безпосередній близькості від своїх військ – там, де стрілецька зброя та артилерія допомогти не можуть.

Читайте також: Заповітна мрія бандерівця: наскільки реально знищити Кримський міст

Міномет з'явився та став на озброєння армії США наприкінці 1970-х років, замінивши собою застарілі зразки часів Другої світової війни міномети М2 і М19. На відміну від останніх, новинка отримала більшу на півтора кілометра дальність стрільби й стала діставати ворога на дистанції майже 3,5 км. Крім того, новий“прилад” отримав міну підвищеної потужності.

Через десятиліття, 2011 року, у війська надійшла модифікована версія міномета. Зокрема, у ньому було удосконалено ствол, опорна двонога та додаткові опорні плити, а також з'явився новий приціл. Водночас міномет позбувся 20% зайвої уваги завдяки використанню в його виробництві надлегких сучасних матеріалів – алюмінію, кевлару та інших.

М777: магія щасливого числа

Широко розрекламовану і відому у світі причіпну гаубицю M777 розробив та виготовляє американський підрозділ британського концерну BAE Systems. За задумом, гармата розроблялась як ультралегка польова гаубиця. Саме завдяки використанню в конструкції титанових компонентів гармата стала на 41% легшою за попередницю M198 і може легко транспортуватися гелікоптером чи літаком.

Гаубиця 2005 року стала на озброєння й з того часу зазнала вже дві модернізації, які стосувалися електронної цифрової системи керування вогнем, навігації, програмного забезпечення та зв’язку.

Читайте також: Владислав Селезньов: "Якщо не матимемо артилерії, нам буде важче перемогти". Ексклюзивне інтерв’ю

Примітно, що “три сімки” використовують армії таких країн, як Австралія, Канада, Індія, Саудівська Аравія та Колумбія. Але більшість цих артсистем (за різними даними, від 600 до понад тисячі) стоять на озброєнні армії та морської піхоти Сполучених Штатів Америки.

Важить M777 трохи більше ніж 4 тонни, а 8 людей її розрахунку можуть надсилати ворогам“подарунки” у вигляді чотирьох типів снарядів – M107, M795, ERFB і M982, які летять на відстань від 24 до 40 км. Рекордом у цих “закидах” вважається постріл з M777 американських морпіхів під час війни в Афганістані. Їм вдалося знищити ціль на відстані в 36 км.

Звичайно, що така функціональна “іграшка”коштує грошей: за одну гармату військовим доводиться викласти близько 4 млн доларів платників податків.

Сьогодні ВСУ використовують протиросійських окупантів понад 100 М777, які надійшли від США, Австралії, Канади та інших союзників.

Зазначимо, що за даними одного з провідних американських видань, українські артилеристи настільки завзято підійшли до вирішення“російського питання” на нашій землі, що декілька десятків цих стволів вже відправлені до рембаз на відновлення...

FH70: дитя трьох батьків

Ще однією причіпною гаубицею, яка працює на нашу перемогу, є італійська FH70. Гармата має стандартний натовський калібр 155 мм і довжину ствола у 39 калібрів з клиновим затвором. Ці характеристики надають гарматі можливість відсилати звичайний снаряд на відстань 24,7 км і до 30 км – активно-реактивний. Якщо порівнювати з американською М777, то італійська гаубиця за дальністю стрільби їй не поступається, що важливо в реаліях російсько-української війни.

Водночас ці дві гармати відрізняються вагою – FH70 тягне на 9,6 тонни, що у понад два рази більше за її американську “сестру”.

Читайте також: Чи вистачить в окупантів сил на другий "київський" похід?

Історія італійської FH70 бере початок 1969 року. Гаубиця мала стати на заміну американської М114. До створення FH70 причетні зброярі-гарматники з Великобританії, Німеччини та Італії. 1976 року гармату взяли на озброєння. Примітно, що зараз вона перебуває на озброєнні лише в італійців, а решта “батьків” вже відмовилися від неї.

Варто зазначити, що FH70 належить до доволі рідкого класу – вона є саморухомою артсистемою, адже на її лафеті встановлено двигун, який не лише живить гідравлічні системи артилерійської установки, але й дозволяє гарматі самостійно пересуватися без використання тягача. Втім, таке самостійне пересування обмежується лише 20 км за швидкості до 20 км/год.

США, Канада та Австралія вже надали для потреб України близько сотні таких гаубиць. Українським артилеристам італійська гармата припала до душі. За словами наших вояків, унікальність FH70 втому, що навчений розрахунок може за хвилину “насипати” ворогові шість снарядів.

Інтенсивність вогню збільшиться

Військові фахівці стверджують, що на окремих ділянках східного фронту перевага росіян над ЗСУ в артилерії і боєприпасах сягає співвідношення 20 до 1. Але є обнадійлива для нас новина. По-перше, Румунія та Болгарія відновили виробництво радянського, 152-го калібру снарядів, запаси яких в українській армії вже добігають кінця.

По-друге, Пентагон розраховує найближчим часом збільшити постачання бойових припасів для потреб української артилерії у такій кількості, щоб вона мала можливість збільшити використання снарядів з п'яти до дев'яти тисяч пострілів щодня.

Читайте також: Ворог змінив підхід у поповненні втрат у техніці, - військовий експерт Жданов