Хто у Білорусі хоче воювати з Україною: інтерв'ю з військовим експертом

Останніми днями, після майже місячного відносного затишшя,  знову актуалізувалася тема можливого відкриття росією "другого фронту" — шляхом примусу самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка до введення білоруських військ на територію України.

Що відбувається у сусідній державі, чи дотиснув путін Лукашенка, наскільки загрозлива зараз ситуація, чи готовий воювати білоруський народ, хто в РБ хоче війни — про це та інше Новини.LIVE поговорили з військовим експертом Олегом Ждановим.

Загроза "другого фронту" продовжує нависати

– Чи означають останні активні дії Білорусі біля нашого кордону, що путіну все ж таки вдалося дотиснути Лукашенка, і нам слід готуватися до приходу "гостей" з Білорусі?

– В принципі, цілком імовірна ситуація. Річ у тому, що Лукашенко, з одного боку, продовжує підготовку до війни або робить вигляд для путіна, що це робить, з іншого — віддає йому свої військові запаси. А коли віддають боєприпаси і техніку — це не підготовка до війни. Варто сказати, що імовірність, що Лукашенко може вступити у війну, була для нас від самого початку російського вторгнення...

– Маючи таку розстановку сил і засобів, з чим тоді Лукашенко розраховує заходити в Україну?

– У тому і питання, що тими запасами, які зараз є у збройних силах РБ, багато не навоюєш. А з іншого боку, він готує свою армію до бойового застосування.

– Можливо, планується заміщення дефіциту кадрів і зброї російськими військами?

– Дійсно, для того, щоб мати більшу якість, при настанні часу Х білоруські підрозділи потрібно посилити російськими. Втім, станом на сьогодні не видно якогось руху чи скупчення російських військ для підготовки до розгортання угруповань, які могли б рухатися в українському напрямку.

Тим часом, армія Білорусі зараз продовжує проводити навчання, розгортання підрозділів. Крім того, зараз тамтешні військкомати вивчають питання прихованої мобілізації. Тобто Лукашенко діє в кількох напрямках, і тому остаточно сказати, втрутиться він чи не втрутиться, не можливо. І найголовніше на сьогодні, при всіх заходах підготовки білоруська армія не створює ударного угруповання на кордонах України.

– Зараз доводиться багато чути про чергову "критичну" дату, якою стало 8 липня. Що це за цифра?

– Це крайня дата мобілізації і розгортанню збройних сил Білорусі. Ми передбачали, що Лукашенко буде мобілізувати частину населення, але мобілізації поки не відбулося.

– Як таємна мобілізація може відбуватися за білоруським сценарієм?

– Якщо буде обраний шлях прихованої мобілізації, це буде розсилання повісток з закликом з'явитися до військкоматів. Між тим, діятиме такий підхід не для загальної кількості людей, а вибірково.

Упереджувальний удар не вдасться

– Скільки таким чином білоруська влада зможе "назбирати" чоловіків?

– У них достатній потенціал. Якщо у мирний час чисельність білоруської армії сягає 60-80 тисяч, то мобілізаційний резерв у них складає до 350 тисяч людей. А скільки вони будуть мобілізовувати — покаже час. Все залежить від наявності в запасі техніки й озброєнь.

– Які напрямки у разі вторгнення з півночі є для нас найбільш чутливими?

– Ми від початку вторгнення підсилювали північний і північно-західний напрямки. Там, де вже проходили російські війська, у нас теж все укріплене. Так само, в принципі, і той кордон, що тягнеться уздовж земель північного сусіда, теж фактично надійно захищений.

– Можливо, нам є сенс завдати превентивних ударів?

– Росіяни атакують нас, здебільшого посилаючи свої літаки з аеродромів з-під Мозиря, Гомеля. Однак зараз нам нема чим вдарити туди, на превеликий жаль. Ми їх там нічим не дістанемо.

Зламу свідомості чекати не варто

– Чи відомо, які настрої зараз там панують серед населення, яке можуть призвати?

– На сьогодні, з того, що ми знаємо, у більшості суспільства панують антивоєнні настрої. А ось в армії ситуація дещо інша. Якщо призовники дотримуються тих самих думок, що і цивільні, то контрактники налаштовані більше на війну.

До речі, Лукашенко і формує частини, які стоять на кордоні з боку Білорусі в основному з контрактників. Навіть є відомості, що російські офіцери призначені у підрозділи для того, щоб проводити інформаційну роботу серед особового складу і агітувати його за необхідність війни з Україною.

– Тобто зламу у свідомості й адекватному сприйнятті ситуації не очікується?

– Там, де працює пропаганда, очікувати зламу свідомості до кінця війни навряд чи варто. Якщо і є якась частина населення, яка розуміє, що коїться, то вона не висловлює свою думку відкрито, вона боїться так само як і в росії. Тому що працює репресивна машина держави. І сподіватися на якісь там злам марно. Ось якщо білоруська армія почне бойові дії і почнуться перші втрати, то суспільство виступить. І то, не за Україну, а проти війни як такої, щоб їх не тягнули в неї. Повстань або різкої зміни парадигми настроїв очікувати не слід.

Отже, закликати до розуму сусіда, звичайно, варто. Але, враховуючи реалії перебігу поточних подій, Україні залишається одне: укріплюватись, тримати фронт і порох сухим. Оскільки це за нас ніхто не зробить.