"Спершу візьмемо Херсон, а потім Крим. Всі, хто може виїхати, їдьте!" — командир взводу 36 бригади морської піхоти

#Безпека
05 серпня 04:00
Читати російською
За його словами, під час війни з такими нелюдами, як оркостан, поняття цивільних об'єктів нівелюється
"Спершу візьмемо Херсон, а потім Крим. Всі, хто може виїхати, їдьте!" — командир взводу 36 бригади морської піхоти

Щоб звільнити український південь, потрібне правильне співвідношення військ та озброєння. За наявності високоточної зброї цей наступ буде успішним. Обов'язкові — системи ППО, піхота з протитанковими засобами, підтримка артилерії, мінометні групи.

Як Сили оборони звільняють Херсонщину і що робити місцевому населенню в інтерв'ю Новини.LIVE розповів командир взводу вогневої підтримки 36 окремої бригадиі морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білінського Вадим Кодачігов.

Як відбувається звільнення Херсонщини

За оцінками Американського інституту війни, росіяни, боячись наступу ЗСУ, перекидають підрозділи зі Слов'янська на південь України...

— Правильно роблять, що бояться. Нехай бояться не лише на півдні, а з усіх боків. По напрямку Херсона вони вийшли за Каховське водосховище, і у нас є всі шанси відрізати їх від логістики. Власне, з цим і пов'язаний весь наш наступ, і як тільки ми просунемося вперед, зможемо відрізати їх від усіх логістичних поставок на північ від Херсона. Але вони це теж розуміють, тож і перекидають свої війська.

Федір Веніславський говорив, що південь у росіян захищений найменше — там лише 14 тисяч осіб.

— Але за півднем стоїть Крим і є прямі канали перекидання військ із росії. Може, на сьогодні їх там зараз і 14 тисяч, але за три дні можуть наздогнати дуже багато народу. Там залізниця, аеродроми — вся логістика для цього є.

Антонівський міст зруйновано, а залізничний функціонує?

— Ці мости мають бути знищені. Так, це проблема місцевого населення, але війна є війна. Орки вміють будувати понтонні переправи — це аналог мосту та логістика, яка має бути знищена ще на процесі зведення. Тож Антонівських мостів буде ще багато.

У нас є багато влучень по російських позиціях, але нам ще вчитися і вчитися. Я щодня працюю з артою — тренуємось, наводимося, влучаємо, не влучаємо. Основне — ми вчимося, і в нас це виходить.

По напрямку Херсона працює західна техніка?

— Є все, що дають нам США. Але у нас все в обмеженій кількості, бо у пріоритеті східний напрямок. HIMARS є, ми з ними вже працювали і досить успішно. Проте, окрім самих машин, потрібні ще й снаряди. Наша арта працює трохи не так, як американська. У тих інша система наведення — супутники, які дають набагато швидшу реакцію та точність.

У напрямку Херсона працює західна техніка

У нас усе складніше: працюємо без інтернету, за раціями, коригування очима та дронами. У росіян все те саме. Друга армія світу у переважній більшості воює, як білоруські партизани у Другій світовій. Основа їхньої зброї — старий радянський мотлох.

Але зараз результат бою вирішує не кількість, а якість. Добре підготовлений взвод — 30 осіб — дасть фору непідготовленому батальйону в 500 людей.

Автомати у сучасному бою вже практично нічого не вирішують. Наша крайня місія — 36 діб провели на "нулі" у південному секторі. Чим нас там тільки не крили... Танки, міномети, арта всіх калібрів, кілька разів на тиждень вертолітні обстріли. Вже навіть фосфор почали закидати. І як ти все це автоматично відіб'єш? Найчастіше навіть виходів не чути, коли важка арта за 15 км тебе поливати починає.

Президент наказав звільнити південь України, і навіть було названо часові рамки — від трьох до шести тижнів. Це реально?

— Це все цілком реально, якщо ми матимемо всю необхідну техніку.

Щоб звільнити південь, треба правильне співвідношення військ та озброєння. За наявності високоточної зброї цей наступ буде успішним. Обов'язкові системи ППО, щоб закрити небо від гелікоптерів та коригувальників, піхота з протитанковими засобами, підтримка артилерії, мінометні групи. Атакувати в лобову — гарантований програш та передбачуване самогубство.

Президент наказав звільнити південь України

Піхотні штурми зараз практично не дають результату взяття, але дають відчутні результати жертв. У сучасному бою основну роль відіграє артилерія та авіація. Спочатку проводиться розвідка: прихована, розвідка боєм, безпілотниками — усіма можливими засобами.

Наступний крок — розносяться в мотлох укріпрайони противника. Бажано робити це комбінованим вогнем: важка арта та РСЗВ руйнує укріплення, потім, по можливості, — авіація, слідом міномети "дорихтовують" тих, хто не знайшов нового укриття, і вже потім під прикриттям танків чи БМП заходить піхота, проводить зачистку та фіксує взяття ділянки. Після штурмової команди підтягуються регулярні підрозділи та окопуються на зайнятій території.

Це методика сучасної війни. Ніяких Чапаєвих на хвацькому коні та комісарів у шкірянках. Нині — війна технологій. А вона — дистанційна.

Яка лінія фронту зараз?

— Вона дуже динамічна, все змінюється щодня. Нас намагаються атакувати, але якщо правильно та комплексно спрацюють ЗРК, гаубиці, HIMARS, ми вийдемо на Каховку та відріжемо орків від постачання. А відрізана від логістики армія — це зграя бомжів. Без їжі, води, БК. І всі "300-ті" повільно та впевнено переходять ранг "200-х".

Росіянам добре порушили логістику щодо Херсона?

— Так, добре, але мають контрміри. Ті самі понтони, з якими вони вміють працювати. Тому не можна так говорити, що ми бомбанули по Антонівському мосту — ура, ми перемогли, можна вішати прапор. Ні, росіяни будуватимуть десятки переправ — ми це бачили на Сіверському Донці. Людей їм не шкода.

Тому ми маємо завжди знати їхні плани та регулярно їх порушувати. У Херсоні достатньо партизанів, тож розвідка зсередини має працювати швидко та точно. А ми повинні реагувати миттєво. Визволення Херсона буде складним. Це наше місто, в якому мешкають наші люди. Орки це розуміють і не випускають з нього людей, щоб при штурмі прикриватися мирним населенням.

Чи є ризик, що під час деокупації Херсон перетвориться на Маріуполь?

— На жаль, так. Тому основне завдання — максимально вивезти звідти людей. Зараз, за нашими даними, за виїзд із Херсона беруть по 6 тис. гривень з людини. Заробіток на людському горі — улюблений заробіток для рашистів. У цьому вони фахівці.

Але місто має бути звільнене. Це не обговорюється. Чим менше людей залишиться в ньому на час штурму, тим менше буде жертв. Ми намагаємося працювати з мінімальними збитками, але війна є війна.

Потім, звісно, за конфісковані гроші ми все відбудуємо, але це буде потім. А зараз основне завдання — не допустити людських жертв серед мирного населення

Під час війни з такими нелюдами, як оркостан, поняття цивільних об'єктів нівелюється. Зона бойових дій — це карта з вогневими точками супротивника, що підлягають знищенню. А розміщувати позиції в житлових будинках та дитячих закладах — їхня давня практика. Тому всі, хто може виїхати, їдьте!

Як вам мирний Київ після Херсонщини?

— Те, що в Києві спокійно, — добре. Як у інший світ потрапив. Люди посміхаються, дівчата в хусточках, дорогі машини. Я все розумію. Ресторани мають відкриватися, магазинам треба працювати — бізнес має активуватись. Але при цьому ми не маємо забувати про війну.

Там, на фронті, ми живемо у "норах". Це окоп з перекриттям приблизно 50 см на 150 см. Їжу, воду носимо на собі по 5 км під обстрілами. А вони не вщухають — постійні, цілодобові, з усіх калібрів. Помитися — 1,5 літра. І ти пам'ятаєш, що тобі їх треба 5 км пронести під постійним вогнем. Тому митися навчилися дуже економно: з півторачки ще на чай залишається.

Мирний Київ після Херсонщини

Навчилися виживати?

— Після першого тижня виробляються певні рефлекси: на вихід усі затихають — слухають. За командою — всі на землю. І пофіг, що ти робив секунду тому — пив каву чи оглядав місцевість: хочеш жити — вмій швидко падати. Й окопи. Це ціла наука: неправильно обкопався — всі шанси зловити уламок. Це дуже важлива школа.

Відчули сповна. Нещодавно провели на "нулі" 36 днів без ротації. До 60 обстрілів за ніч з усіх калібрів. В результаті переробили всі комунікації за правилами — ніколи не знаєш, де тебе застане черговий "приліт", а укриття мають бути обладнані по всій позиції.

Новобранців до цього готують?

— Із цим складно. Ми граємо роль НАТОвських стандартів, але як були совком, так їм і залишилися. На жаль… Через три місяці війни розпочалася "вогнева підготовка". І як ви думаєте, її проводять? Саме за радянськими стандартами — дванадцять патронів на особу. Дванадцять!

Чому можна навчитися за 12 пострілів? Ми працювали з американським інструктором — на щастя, до Києва прилетів мій друг із США. Запитую його: скільки БК на людину? Відповідає: "Мінімум 10 магазинів!"

Навчитися грати у футбол без м'яча не реально, тому 300 набоїв на одне заняття! І занять не менше п'яти. Хоча стрілянина зараз — не найактуальніша

За місяць у прямій видимості з орками у нас стрілецьких контактів — мінімум. Це просто неефективно. Зате окопуватись у повній темряві без лопати за допомогою ножа під щільним обстрілом — чудова навичка, яку довелося надбати самостійно.

Ось цьому треба вчити! Коригування арти за планшетами, карти, дрони, зв'язок, мітки, розтяжки, медицина, умовні позначення — все це мій підрозділ вивчає самостійно. Знаходжу інструкторів, домовляюсь — вчимося. І це дає результати.

На сході України багато штурмових дій

У нас зараз багато втрат?

— Не так, як у росіян, але більше, ніж могло бути. Прикро, що більшість із них — від поганої підготовки, від командирської дурості, від власної необережності. "Всі в атаку! Треба взяти точку "Х!"

Найчастіше, на жаль, намагаючись виконати та вислужитись, командири, виховані на прикладах комуністичних комісарів, кидають людей в атаку на укріплені позиції ворога. Особливих досягнень у цьому немає. А ось непотрібних жертв — більш ніж вистачає. І в цьому випадку навчити воювати з нуля за сучасними методиками значно простіше, ніж перевчити після 30 років "совка".

Моя особиста думка: армію треба повністю міняти. За вісім років збройного протистояння, як виявилося, ми цього навіть не почали робити. Дуже сподіваюся, що після війни Зеленський зробить потрібні висновки і замінить лояльних на професійних.

Білоруські війська можуть піти в атаку з боку півночі?

— Вони й зараз воюють. Але на нашому боці. Ми їх так і називаємо — білоруські партизани. Неодноразово з ними перетиналися в лісі. Ні військові, ні народ Білорусі не хоче воювати. Їхня армія — як пасинок у нерідного батька.

У фаворі менти — вони вигодовані "батькою" та виплекані на всі місця. А військові — відщепенці. Бідні та відстійні. Вони із народом. І їм війна не потрібна

Але зараз там уже "катропляник" вусатий нічого не вирішує. Якщо білорусів пуйло пожене наступати, то є варіант, що це буде йому на шкоду, а не на користь. Найімовірніше, близько половини армії воювати відмовиться — перейдуть на наш бік, після чого окопаються разом з нами, займуть оборону і викурювати їх доведеться вже у співвідношенні 6:1.

А оскільки такого співвідношення взяти вже нізвідки, то, очевидно, завдання у "батька" просте і банальне — кататися вздовж кордону, надувати щоки і відтягувати наші сили від основних напрямків.

Кримський міст можна вбити?

— Можна, але не зараз. Ми готові йти вперед.

Моя кінцева мета — Севастополь, звідки я родом. І я обов'язково туди повернуся. І не просто повернуся, а зроблю його красивим та процвітаючим!

А щодо Херсона — ми його візьмемо. Це буде не просто, але це буде безперечно. Чекайте нас на "рехверендум", під*рашки, ми обов'язково прийдемо. Усією ротою. І обов'язково проголосуємо всім своїм БК. А ще додам, що маю списки всіх колаборантів. Обов'язково відвідаю. І привіт передам від народу України. Полум'яний.

А всім нам: Слава Україні! Вірте в ЗСУ та допомагайте Армії! Ваш Faust та рота Щит!

author
Авторка публікації
Галина Остаповець
Народилася у Львівській області, закінчила Міжнародний економіко-гуманітарний університет, працювала в провідних виданнях України на позиції журналіста відділів "Суспільство", "Світ", "Політика та коментарі". Протягом останніх п'яти років була журналістом інтернет-видання "Обозреватель", а тепер працюю для Новини.LIVE.
Поділитись публікацією
Збройним силам України потрібна наша допомога.
Збройним силам України потрібна наша допомога
ХАРКІВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ
НЮРНБЕРГ 2022
Якщо ви стали свідком путінських злочинів проти мирного населення в Україні— ви теж можете допомогти. Надсилайте факти про воєнні злочини