Росія проти України в НАТО: чому Кремль посилює тиск на Альянс

Переговори Джо Байдена з Володимиром Путіним не розрядили ситуацію навколо Північноатлантичного альянсу і України. Якщо перед онлайн-зустріччю Кремль вимагав від країн НАТО юридичних гарантій про нерозширення на Схід, то після неї відомство Сергія Лаврова виставило нові ультиматуми. Серед іншого, тепер Росія наполягає, щоби воєнний блок відмовився від ухваленої у 2008 році Бухарестської резолюції, в якій вперше були окреслені перспективи членства в Альянсі України і Грузії.

Новини.LIVE розповідає, чого вимагає РФ і чому вона посилює протистояння з НАТО.

Україна між Путіним і НАТО

7-го грудня президенти США і Росії вдруге провели двосторонні переговори. За кілька днів до їхньої розмови стала відома головна вимога Москви до країн Заходу. По суті, вона звелася до того, що НАТО має надати оформлені договорами гарантії, що воєнний блок не буде розширюватися у Східній Європі.

За результатами переговорів з Путіним Байден розповів, що найближчим часом США разом з чотирма ключовими членами Альянсу і Росією проведуть консультації, аби "зняти напругу". Не дочекавшись таких консультацій, 10 грудня МЗС РФ оприлюднило заяву, в якій деталізувало вимоги щодо нерозширення НАТО. Їх можна звести до трьох пунктів.

Перший і, мабуть, найважливіший пункт стосується України і Грузії. "У корінних інтересах європейської безпеки необхідно офіційно дезавуювати рішення Бухарестського саміту НАТО 2008 року про те, що Україна та Грузія стануть членами НАТО", – заявили у міністерстві Лаврова.

У російському МЗС наполягають, що НАТО має скасувати обіцянку щодо членства України і Грузії, бо, мовляв, окрім Вашингтонського договору від 1949 року про колективну безпеку, є зобов'язання держав-членів ОБСЄ "не зміцнювати свою безпеку коштом безпеки інших держав". Москва посилається на Хартію європейської безпеки, яку було ухвалено на Стамбульському саміті ОБСЄ у 1999 році.

Цікаво, що відтоді склад НАТО збільшився 19 до 30 членів (більшість з тих, хто долучився – східноєвропейські держави), що не особливо хвилювало Кремль. Це перший момент.А по-друге, принцип "не зміцнювати свою безпеку коштом безпеки інших держав" був цинічно порушений Росією у 2014 році, коли відбулася анексія Криму. Встановивши фактичний контроль над півостровом, РФ розширила на захід свій безпековий простір коштом України.

Другий ультиматум Москви звучить наступним чином: "Наполягаємо на юридичному закріпленні домовленості про нерозміщення США та іншими країнами НАТО ударних систем озброєнь, що створюють загрозу РФ, на території сусідніх із нею країн, що входять, так і не входять до Північноатлантичного альянсу".

Якщо цю вимогу трактувати буквально, то, крім згаданих України і Грузії, вона стосується Естонії, де розміщена американська ПВО, та Азербайджану, де після конфлікту в Нагірному Карабасі є чимало озброєння з Туреччини – одного з ключових членів НАТО. Щодо Баку претензії звучать особливо дивно, зважаючи, що розміщення турецької зброї погоджене в російсько-вірмено-азербайджанській угоді від 10 листопада 2020 року.

Ну і третій пункт – це вимога до Альянсу проводити військово-оперативні навчання, наближати свої кораблі та літаки не ближче граничної дистанції, яку Москва пропонує узгодити.

Читайте також: Переговори Байдена і Путіна: як вони закінчилися для України

Наразі важко сказати, чи погодяться США і НАТО проводити з Росією переговори за окресленими нею напрямками і якими можуть бути результати таких переговорів. Та беззаперечним залишається факт, що РФ продовжує нагнітати ситуацію навколо Альянсу та України. І це при тому, що останнім часом не звучало жодних пропозицій щодо приєднання Києва до блоку. Щобільше, досі залишається підвішеним питання, коли Україна зможе отримати План дій щодо членства. Що ж тоді спонукає Кремль вдаватися до, нехай і словесної, конфронтації?

Чому РФ підвищує градус напруги

В експертному середовищі є різні точки зору на рахунок того, чому ж Кремль заговорив про нерозришення НАТО і продовжує виставляти "червоні лінії". Хтось вважає, що у центрі всього стоїть, власне, протистояння з Альянсом. Разом з тим, побутують думки, що Кремль говорить про НАТО, а має на увазі Україну, яка як сфера впливу цікавить Росію куди більше, ніж потенційні загрози зі сторони блоку.

Так, на думку політолога Руслана Бортника, Москва нервує, бо бачить, як Україна з кожним роком де-факто інтегрується в Альянс, що означає розширення меж НАТО на схід.

"Інтегруватися в НАТО можна двома способами. Перший – де-юре стати членом Альянсу, пройшовши всю передбачену процедуру. Другий спосіб неформальний – коли держава розміщує на своїй території об'єкти, контингенти і бази Альянсу. Якщо брати до уваги інфраструктуру, масштаби навчань і військової допомоги, то ми є членом блоку більшою мірою, ніж, наприклад, Румунія чи Болгарія. Допомога озброєнням, яке надали США, втричі перевищує цьогорічні витрати на озброєння з українського бюджету. Уточню, що я маю на увазі незаплановані, а реальні витрати з бюджету, які були набагато меншими за заплановані – десь зекономили, десь контракти не уклали і т. п. Так ось, Україна на сьогодні де-факто вже є членом НАТО. Саме тому Росія так різко реагує", – сказав політолог.

При цьому він вважає, що "неформальне членство в Альянсі" – це "негатив для України" і "фактор дестабілізації".

"Ми перенаправляємо на себе всі російські військові зусилля. Якби ми стали членами Альянсу до того, як почався конфлікт з РФ, це було б фактором стабільності. Зараз – це фактор дестабілізації", – пояснив політексперт.

Натомість на думку експерта з міжнародних відносин Юрія Коревенка, Кремль лукавить, коли наголошує на безпеці, говорячи про нерозширення Альянсу. Мовляв, інакше РФ була б категоричним противником приєднання до Альянсу Естонії.

"Заяви про загрози безпеці Росії у разі розширення НАТО не логічні. Жодне стратегічно важливе російське місто не знаходиться так близько від українських кордонів, як Санкт-Петербург до Естонії, яка вже друге десятиліття є членом Альянсу. Але це не лякає Москву. Тому не приходиться говорити, що Кремль не хоче розширення НАТО, виходячи з міркувань власної безпеки. Він не хоче розширення блоку, бо вважає Україну сферою свого впливу", – розповів експерт.

Читайте також: Причин для оптимізму небагато. Підсумки переговорів Байдена з Зеленським

"Росія закидає США, НАТО, що вони хочуть розширити свій вплив. По суті ж, РФ звинувачує інших у тому, що сама робить з 2014 року. Анексія Криму і окупація частини Донбасу – це ніщо інше, як спроба повернути Україну у свій геополітичний простір. Амбіції щодо України і є головною причиною претензій до НАТО, а не переживання за свою безпеку", – підсумував він.