"Росія догралася, їй дали по щокам. Найближчі 2 тижні вирішальні". Інтерв’ю Олексія Арестовича про війну, Донбас та Захід

Через свою нахабну міжнародну політику, Росія опинилася у дуже неприємному становищі, втративши найголовніше - союзників. Окрім того, вона отримала по щокам: Китай вигнав її з Казахстану, у перемовинах із НАТО та США - провал, де їй теж сказали "пішли геть". Єдине, що залишається - доокупувати Білорусь та зруйнувати Україну.

Чого наразі хоче Путін, а що продавлює Зеленський - в інтерв’ю Новини.LIVE розповів військово-політичний оглядач Олексій Арестович.

- ЗМІ писали про досягнуті домовленості між Росією і Заходом щодо України під час візиту до Москви французького президента Емманюеля Макрона. Що би це могло означати?

- Путін не дав такого зворотного зв’язку і нічого не сказав. Якби це була спільна заява, ми б з вами могли вважати, що якісь спільні домовленності досягнуті. Але оскільки конфлікт триває між Росією та Україною, то спільні домовленості між Макроном і Путіним нічого не означають. Те, що він там щось пообіцяв Макрону - я в це не вірю. Росія неодноразово давала зрозуміти, що Франція і Німеччина, скажімо так, для неї не авторитет.

Якщо подивитися на те, як проходила пресконференція Путіна і Макрона, то було помітно, що він не приховував свого презирства до президента Франції. До кінця не розумію, чому Макрон так в’яло реагує на це.

Я так розумію, що дана поїздка Макрону потрібна для внутрішньої повістки як у Франції, так і у Європі. Він зараз на стадії передвиборчих перегонів на пост президента Франції і для нього є важливим кейс миротворця.

Проте ні проривів, ні можливостей я не бачу. Позиція України тверда і вона полягає у виконанні Мінських домовленостей. Росіяни трактують їх однобічно, на свою користь, брутально викривляючи їхній сенс, як такий. Це не залишає особливих можливостей для досягнення компромісу. І точно не Франція з Німеччиною здатні у цій ситуації дати якусь раду. США - я ще вірю, а от перші дві - ні.

- Як ви оцінюєте інформаційну хвилю навколо ймовірного вторгнення Росії до України, яку підняла західна преса?

- Спершу хвилю підняла російська преса, створюючи враження про ось-ось напад, і власне, продовжує це робити. Що стосується західної преси, то моя думка така.

Спершу росіяни створили загрозу, щоб витягнути Захід на перемовини. Їхньою головною геополітичною метою є нова архітектура безпеки у Європі, багатополярний світ, торгівля щодо Китаю. Щодо України - то це просування "Мінськ-2" і наразі це головна мета російської політики нн українському напрямку.

Оскільки склалася така ситуація, яка потребувала стратегічних рішень, то Захід розпочав відповідну кампанію у зворотному напрямку по відношенню до Росії за не меншими масштабами. Частина цієї кампанії, як завжди, використовувалася для внутрішніх потреб зокрема.

1. Англосакси ставили на місце Францію та Німеччину з їхньою континентальною політикою.

2. На Заході між собою розбиралися "яструби з голубами". Для того, щоб другі були тихішими і не говорили про домовленості з Кремлем, перші перебільшували загрозу російського вторгнення до України, щоб вибити аргументи у "голубів". Окрім того, вони хотіли створити передумови для санкцій щодо Росії і відкрити поставки зброї до України. Для цього їм потрібна була аргументація, що Росія нападе з хвилини на хвилину.

Ми в Україні зіштовхнулися із двома хвилями потужної інформаційної гри як з боку Росії, так і з боку Заходу. І до речі, вперше за роки незалежності, керівництво держави більше повірило власній розвідці і її оцінкам, аніж залякуванням із Сходу та із Заходу.

- Що саме маєте на увазі?

- Нас завжди багато лякали, що східні, що західні партнери, і цього разу наше керівництво вперше повірило власній розвідці і її оцінкам, аніж залякуванням через пресу або ж через інші засоби.

- Україну за останні тижні відвідало дуже багато іноземних політиків та дипломатів. Що відбувається за кулісами цих перемовин?

- Наразі не знаю, але можу сказати за свій досвід в Офісі президента. Загальна здатність оцінювати військово-політичну обстановку показує, що Польща та Великобританія цілком розуміють небезпеку і важливість моменту як такого. А він важливий тому, що наразі визначаються відносини у трикутнику Захід-Росія-Китай на певний історичний термін. Україна є ключем до вирішення цього питання, і вони цілком на нашому боці.

Що стосується Франції та Німеччини, то вони проводять так звану континентальну політику, яка передбачає перебалансування, в тому числі з урахуванням російських інтересів та взаємодії з Росією. І потужний десант візитів пов’язаний з тим, що кожна сторона хоче вплинути на Україну відповідно до своїх інтересів та бачення міжнародної політики. До речі, Україна демонструє нечувану чіткість: ми за виконання Мінських угод, але в міжнародній трактовці, а не в однобічній з боку Росії.

Однак на Заході є сили, які бажали би просунути Мінські угоди у російській трактовці ціною поступок з боку України.

- Здається, нинішня геополітична підтримка України є безпрецендентною за останні 8 років війни на Донбасі загалом.

- Росія просто догралася. Вона так нахабно вела свою міжнародну політику, що позбулася головного - союзників. А це ж дуже важливо. І ось Україна має безпрецендентну підтримку, якої не мала за всю свою історію, а Росія позбулася будь-якої. Ну хіба що з боку Вірменії, Білорусі чи Венесуелли. Це якість міжнародної політики і вміння використати момент. Україна його використала. Це почалося ще під час візиту президента Зеленського до Вашингтону у серпні минулого року.

- Якими є відносини між Офісом президента і нашими стратегічними західними партнерами насправді?

- Знаю, що голова Офісу Андрій Єрмак як політичний радник має дуже добрі відносини із американським військово-політичним істеблішментом. Дуже добрі відносини є з Туреччиною, Польщею, Великобританією. Багато інших країн підтримують нас також добре.

Із Францією та Німечиною, як посередниками, у нас теж нормальні робочі відносини. Президент зайняв позицію у захисті національних інтересів України. Із трибуни ВР він сказав, що треба опиратися насамперед на себе, і послідовно цієї позиції дотримується.

Цього разу з боку військово-політичного керівництва ми побачили навіть незадоволення окремими елементами інформаційної кампанії, яку проводить західна преса. Такого ніколи не було. Весь час ми боялися криво подивитися на Захід, не те, щоб зробити зауваження. А тепер робимо, бо Україна понад усе.

- Це правда, що британський прем’єр-міністр Борис Джонсон хотів би бути головним у європейській політиці, зайнявши місце Німеччини та Франції.

- Не думаю, що Британія зможе, вийшовши із ЄС і натягнувши свої відносини, керувати європейською політикою. Але те, що вона проводитиме власну політику і проводить її - це однозначно. Великобританія збільшила витрати на оборону до 2025 року у 5 разів.

Тому так, вона намагається проводити власну політику, бо заради цього виходила із ЄС, аби не бути обмеженою. І якраз із Великобританією у нас дуже добрі стосунки. Ми можемо на них спиратися.

- Як проходять перемовини у Тристоронній контактній групі? На паузі, пригальмувалися?

- Я би не сказав, що вони на паузі. Перемовини тривають у чотирьох підгрупах. Найбільш вдала ситуація у соціально-економічній підгрупі, де вдається домовитися про практичні речі.

Політична та гуманітарна безпека, зрозуміло, що безпосередньо залежать від наших прямих перемовин із так званими ОРДЛО. А позиція України полягає в тому, що ніяких перемовин із російськими маріонетками не може бути. Лише із Російською Федерацією як зі стороною конфлікту. Тому тут все сумно. Але те, що перемовини тривають і є зутрічі між політичними радниками у "нормандському форматі" - принаймі зменшує нам ескалацію конфлікту.

- Вірите у зустріч між Путіним і Зеленським?

- Думаю, вона може відбутися у тому ж Стамбулі, але особливих перспектив я не бачу. Хіба що зниження напруги або недопущення подальшої ескалації. Обидві країни показують вперті позиції. І поки що поступок не видно.

Звісно, Україна не стане поступатися, адже Мінськ-2 у російській трактовці - інструмент до нашого руйнування. Путін же хоче використати механізми міжнародного тиску на Україну і на Зеленського, щоб ми посунулись. Ось ця його хамська заява "Нравится - не нравится, спи, моя красавица" означає, що людина перенервувала і видала все, що насправді думає.

Після цього ні в кого не має бути ілюзій, що нам впихують цей Мінськ безбожним чином. Але не вдається.

- Така російська стратегія чи то тактика хіба не терпить якоїсь катастрофи?

- Росія зараз у дуже неприємному становищі, їй дали по щокам. Китай вигнав її із Казахстану, у перемовинах із НАТО та США - провал, де їй теж сказали "пішли геть". Єдине, що залишатьєся - доокупувати Білорусь, чим вони старанно займаються… Судячи із заяв Лукашенка, а я так розумію, що у нього на язику - те у Путіна в голові…

І друге - це зробити якусь "бяку" Україні, примусити виконати "Мінськ-2" або ж влаштувати провокації у зоні ОСС або по напрямку Півдня. Думаю, росіяни ще самі не знають так чи ні. Приготування вони роблять, майже завершили воєнно-ударне угрупування, а от чи використають його…

В цьому сенсі Макрон дійсно правий - найближчі 2 тижні вирішальні.