"Разумков – талановитий політик, а "Слуга народу" ще більш зміцніла", – депутат Олександр Качура

Відставка Разумкова, звільнення міністрів і відносини в Слузі народу: інтерв'ю Олександра Качури

Найскладніший період у президентської партії "Слуга народу" був у перших півроку роботи у Верховній Раді, адже люди різні, з усієї України, і ніхто не знав, що і від кого очікувати.

Як на роботу партії вплине відставка спікера Дмитра Разумкова та робота яких міністрів викликає питання у депутатів – у бліц-інтерв'ю Новини.LIVE розповів депутат від партії "Слуга народу" Олександр Качура

Читайте також:

– Очевидно, що Дмитра Разумкова таки відправлять у відставку із посади спікера. А про яку ймовірну політичну силу йде мова під його головуванням?

– Особисто я про це нічого не знаю, бо про політичну партію Разумкова може знати сам Разумков. Взагалі бажаю успіхів Дмитру Олександровичу, він талановитий політик, ми з ним пройшли дуже довгий шлях.

Я прийшов до команди Володимира Зеленського у 2017 році, коли вона ще не була партією "Слуга народу". Дмитро Олександрович прийшов в кінці 2018-го-на початку 2019-го. У нас був час, коли ми сиділи за одним столом у коворкінгу офісу "95 квартал" на вулиці Білоруській (вулиця у Києві. – ред.).

Отака у нас партія була: я, Баканов (Іван Баканов – голова СБУ. – ред.), Трофімов (Сергій Трофімов - колишній перший заступник глави Офісу президента. – ред.), а пізніше і Дмитро з’явився, коли ми орендували партійний офіс.

Дмитро Разумков

Емоційно у мене ставлення до нього не змінилося, людські стосунки найдорожчі. А те, що у команді, не у команді… Зараз я у політичній команді "Слуга народу", ті рішення, які є, підтримую. Хоча мав трошки інше бачення і по процедурі прийняття рішення, і по тому, яким воно повинно бути.

– Кажуть, президент Зеленський ламав незгодних поставити підпис за відкликання Разумкова, мотивувавши це тим, що "от я привів вас сюди".

– Це неправда. Ті, хто вам таке каже – бреше, бо від Зеленського такого меседжу не було. Підписи збиралися ще до самої зустрічі із президентом. У нас дійсно була закрита частина, де президент казав про своє ставлення до всієї цієї історії і загалом до роботи команди. Були якісь непублічні домовленості, виконувалися вони чи ні – ось про це йшла мова. Але свою позицію президент не озвучував.

І це не правда, що він когось ламав, щось комусь казав, ставив ультиматум. Кажу вам про це як людина, яка приймала участь у засіданнях фракції. Всі розуміли, що це рішення (відставка Разумкова. – ред.) вже назріло, воно необхідне. І те, що начебто комусь ставили ультиматуми – це неправда.

– "Слуга народу" втрачає одного із ключових гравців. Чи не говорить це про те, що у партії почались розбіжності загалом із лінією президента? Чи не тріщить по швам така монолітна сила?

– Дмитро Олександрович був лідером партії ще до обрання голови ВР. Взагалі першим головою партії був Іван Баканов. Коли він пішов в СБУ, головою став Дмитро Олександрович, але лише на час передвиборчої кампанії. Далі свої повноваження він передав Корнієнку.

Дмитро Олександрович дійсно зробив багато чого для того, щоб партія прийшла до влади, але всі ці два роки він був позафракційним. Так, він був делегований партією, але не мав до неї ніякого відношення.

– Тобто "Слуга" не тріщить?

Не думаю, що щось тріщить. Насправді це погане порівняння. А що може тріщати?

– Партійна дисципліна.

– За останній час партія викрестелізувалась, стала ще більш міцною. За два роки ми пройшли етап притирки один до одного. Найгірші часи у нас були у перші пів року, коли люди були із різними позиціями. Партія від всієї країни, в усіх різне бачення історії, як діяти в різних ситуаціях. Хтось вважає, що Жуков герой, а хтось, на західній Україні, героєм вважає Бандеру.

Тому в перші півроку дійсно було складно проаналізувати і гарантувати, а скільки ж голосів буде у залі за те або інше рішення.

Партія Слуга народу

За останні 2 роки партія зацементувалася, зрозуміло, від кого і що можна очікувати, у нас вибудувалось розуміння, а остання поїздка у Трускавець тільки зміцнила позиції партії як всередині, так і командний дух.

– Відставка Разумкова затьмарила тему зміни міністрів в уряді Дениса Шмигаля. То кому варто пакувати валізи?

– Надіюсь, що нікому пакувати. Це хіба що в разі корупційних речей треба було збиратися… А якщо казати з приводу кадрових ротацій, точно можна сказати, що є щонайменше 4 міністри, до яких є питання. Однак зараз проходить додатковий аудит всього, що відбувалося, як працювали…

Ми ж не можемо мислити категоріями – а це хороша чи погана людина? Є програма і слід аналізувати, як виконується і яких результатів досягли. Бо міністр може бути класним фахівцем, але треба організовувати роботу.

Десь із заступниками є проблеми, як було у міністра оборони. Змінили всіх заступників… Тому це не означає, що ті прізвища, про які ми чуємо, точно йдуть із посад (мається на увазі очільники соцполітики, промисловості, екології. – ред.).

Загалом це питання взято на паузу, проаналізують і лише після цього питання буде винесено на фракцію.

– Щодо міністерки соціальної політики…

– Це якраз один із тих міністрів, який знаходиться у найбільшій групі ризику. Є багато ініціатив… Наприклад, пропонували підвищити прожитковий мінімум, вони не погоджувалися, подали свій альтернативний законопроект.

Для мене маркером був прийнятий законопроект, за яким відмінялася ліквідація санаторних шкіл-інтернатів. Його підписали більшістю голосів, прийняли, направили до президента, а міністр соціальної політики всупереч позиції найбільшої парламентської фракції, просила ветувати його. Мовляв, міжнародні організації кажуть, що цей законопроект поганий.

Для мене це було ударом у спину і я після цього сказав, що певно нам із цим міністром не по шляху. Це навіть з етичної зору… Тому у багатьох колег саме до міністра і є претензії.

– Які ще три міністерства у групі ризику?

– Не можу сказати, але по ним, як і по Лазебній, остаточного рішення не прийнято.