Знову глухий кут. Чи можливо по-справжньому оживити "Нормандію"

Зустріч нормандської четвірки: результати переговорів Єрмака і Козака

"Нормандський формат" - це завжди непростий, тривалий переговорний процес. Останні такі переговори пройшли 10 лютого у Берліні. Попри 9-годинну зустріч, радники лідерів "нормандської четвірки" так і не змогли погодити спільний документ.

Заступник керівника Адміністрації президента РФ Дмитро Козак наполягав, щоби у підсумковому комюніке були слова про те, що Україна зобов'язується обговорювати з представниками ОРДЛО політичні пункти Мінських домовленостей. Андрій Єрмак відхилив російські вимоги, а радники канцлера Німеччини Єнс Плетнер і президента Франції Емманюель Бонн не стали наполягати.

Читайте також:

Читайте у Новини.LIVE детальніше про те, чим закінчилася берлінська зустріч.

"Зради" не сталося

До останніх "нормандських переговорів" у Німеччині не випадково була прикута посилена увага. Щоб зрозуміти чому - відтворімо хронологію останніх подій.

26 січня, після тривалої паузи, у Парижі відновилися зустрічі політичних радників "нормандської четвірки". На ній сторони домовилися опрацювати розбіжності у трактуванні Мінських протоколів, а через два тижні повторно зустрітися у Парижі.

Далі була позапланова поїздка Емманюеля Макрона до Володимира Путіна і зустріч з Володимиром Зеленським. З ними Макрон обговорював деякий "мирний план" по Донбасу. Деталі плану не розголошувалися, але в цілому складалося враження, що французькому президенту вдалося знайти компромісну "формулу", на яку погодилися як в Москві, так і в Києві.

Недостатня ясність, - хто, про що і з ким домовився - наштовхувала багатьох на думки про "зраду". Мовляв, Банкова дала згоду на реалізацію Мінських угод в російській інтерпретації. Переговори у Берліні мали прояснити ситуацію. Власне, саме тому вони були головною подією 10 лютого.

Закінчення зустрічі "нормандської четвірки" довелося чекати до пізньої ночі. Головним її результатом стала відсутність результату як такого.

"На жаль, майже дев'ять годин переговорів закінчилися без жодних видимих, відчутних результатів, виражених у документах. Ми намагалися узгодити підсумкову заяву наших переговорів, відштовхуючись від попередньої зустрічі в Парижі 26 січня. Але подолати ці розбіжності не вдалося", - не без розчарування повідомив Козак.

Судячи з заяв помічника Путіна, російська сторона нічого нового на переговорах не пропонувала. Вже традиційно вона наполягала на затвердженні термінів виконання політичної частини Мінських угод. По суті, Київ схиляли до закріплення у Конституції особливого статусу для окупованих частин Донбасу, прийняття амністії для бойовиків, призначення виборів в ОРДЛО та ухвалення інших законів, які згадуються у "Мінську". При цьому у Кремлі вважають, що всі ці питання українська влада має узгоджувати з представниками "Л/ДНР".

Єрмак, Козак

Після довгих дискусій сторони не змогли дійти згоди щодо підписання спільного документу. За словами Козака, "Україна відмовилась у підсумковому документі цитувати Мінські угоди про те, що питання статусу Донбасу потрібно вирішувати у консультаціях з його представниками". Це, власне, й стало каменем спотикання, через який затягнулася зустріч.

Зі свого боку, Єрмак підтвердив, що на переговорах не вдалося усунути різницю в трактуваннях "Мінська". Разом з тим, він повідомив, що політичну частину угоди продовжить обговорювати Тристороння контактна група.

Отже, що ми маємо на виході?

"Зради" не сталося. Україна відмовилася реалізовувати політичні положення Мінських домовленостей окремо від безпекових, в яких йдеться про відведення військової техніки, встановлення контролю над кордоном, виведення з окупованих територій збройних формувань тощо. При цьому радники Макрона і Шольца, поскаржився помічник Путіна, "не виявили необхідної твердості". З цього слідує, що нещодавня активність Макрона була пов'язана, перш за все, з наближенням виборів у Франції. Схоже, на якийсь конкретний результат від своєї ініціативи він не особливо й очікував, що не може не радувати Київ.

Читайте також: Привіз "гарантії миру" чи просто піарився: навіщо Макрон літав до Путіна і Зеленського?

Водночас підстав говорити про "перемогу" також немає. Прогресом могли б бути домовленості про зустріч лідерів "нормандської четвірки". Оскільки зустріч, за великим рахунком, закінчилася нічим, то навряд чи незабаром ми побачимо за одним столом глав України, РФ, Франції, Німеччини.

Де-факто, перемовини щодо "Мінська" знову зайшли в глухий кут. Із рівня радників глав держав вони опустилися на рівень ТКГ, де, як відомо, ніхто ніколи не ухвалював принципових рішень.

Що далі?

За словами експерта з міжнародних відносин Володимира Волі, результати переговорів у Берліні варто розділити на тактичні і стратегічні. Перші для нас стали позитивними, а ось другі - ні.

"Якщо ми говоримо про тактичні результати, то зради не відбулося. Багато хто вважав, що Франція і Німеччина будуть тиснути, щоб Україна погодилася на особливий статус для ОРДЛО і прямий діалог з окупаційними адміністраціями. Цього не відбулося, Україна на це не погодилася. Хоча, переконаний, Росія очікувала на таку відповідь. На тактичному рівні виглядає все добре. Відбувся черговий раунд переговорів, після якого будуть наступні переговори", - розповів він.

Пушилін, Пасічник

Якщо ж говорити про стратегічний результат, то, на думку експерта, українська делегація "потрапила у пастку".

"Росія отримала негативну відповідь на вимоги про прямі переговори з ОРДЛО. Таким чином Москва оформлює делегітимізацію Мінських угод, щоб використати це 17 лютого на засіданні Радбезу ООН", - переконаний він.

Росія, вочевидь, надалі вимагатиме виконання "Мінська". Цілком ймовірно, що Кремль почне погрожувати визнанням незалежності "Л/ДНР". До слова, відповідну постанову Держдума планує розглянути 14 лютого.

Читайте також: Росія і Білорусь розпочали військові навчання: чи зросли загрози для України

На думку експерта Володимира Волі, виходом з ситуації, коли "Нормандія" не приносить результату, могла б стати пропозиція альтернативи Мінським угодам. "Ми маємо наполягати, що у порівнянні з лютим 2015 року змінилися обставини, а тому необхідно переглянути підписані угоди", - зазначив він.

Водночас Україні вигідно, якби до "нормандського формату" приєдналася держава, яка чітко артикулює, що "Мінськ" не виконує Росія та називає її стороною конфлікту на Донбасі. Такою країною могли б стати США чи Великобританія.

Втім, обидва сценарії є лише гіпотетичними і навряд чи будуть реалізовані в найближчій перспективі хоча б тому, що сторони переговорів не зацікавлені у них.

Разом з тим, невизначеність, яка виникла після берлінської зустрічі, на даному етапі цілком влаштовує Київ. Вона дозволяє продовжувати діалог у пошуках прийнятного шляху встановлення миру на Сході, нарощувати міжнародну підтримку і озброюватись.