Страта за думкозлочин: у Білорусі набуває чинності новий закон про смертну кару

Страта за думкозлочин: у Білорусі набуває чинності новий закон про смертну кару

18 травня самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко підписав закон, що запроваджує смертну кару за «вчинення замаху на здійснення акту тероризму». Закон набуває чинності через 10 днів після його опублікування.

До цього у Білорусі – єдиній країні в Європі, де досі застосовується смертна кара, – такі вироки виносилися лише за вбивство за обтяжуючих обставин або за вчинення терактів, які потягнули за собою смерть людей. Однак тепер режим Лукашенка отримав юридичний інструмент, за допомогою якого, за бажанням, смертний вирок можна присудити будь-кому.

Читайте також:

«Рівень дотримання прав людини в Білорусі, як і рівень незалежності судової влади, вкрай низький, отож, наявність смертної кари створює надзвичайну небезпеку для кожного білоруса – без вини можна виявитися страченим. Або внаслідок помилки правоохоронців, або в результаті фальсифікації кримінальної справи,– зазначила в ексклюзивному коментарі Новини.LIVE українська юристка та правозахисниця Валентина Теличенко, яка спеціалізується на супроводженні справ у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ).

«Формулювання в нещодавно ухваленому законі саме такі, які дуже спрощують фальсифікацію кримінального обвинувачення. Смертну кару застосовуватимуть за замах на теракт та за підготовку теракту. Скільки треба доказів «замаху»? Достатньо підкинути вибухівку чи якісь предмети, на неї схожі, а решта – то вже суб’єктивне: мав намір, планував, «культивуючи величність арійської раси»… А доказів про підготовку теракту треба ще менше», - додала Валентина Теличенко.

Міжнародна спільнота також занепокоєна розширенням застосування смертної кари в Білорусі. Як заявила Марі Стразерс, директорка Amnesty International у Східній Європі та Центральній Азії, зміни у білоруському законодавстві підвищують ставки для критиків режиму «у буквальному сенсі до нової смертельної висоти».

«В умовах задушливо-репресивного політичного клімату в Білорусі опоненти уряду тепер прямо стикаються з перспективою бути розстріляними, якщо насміляться висловитися. Ми закликаємо Білорусь раз і назавжди відмовитися від цієї жорстокої, нелюдської та принижуючої гідність покари і припинити ганебну кампанію переслідування політичних опонентів та правозахисників», – йдеться в офіційній заяві Стразерс, оприлюдненій на сайті організації.

За що будуть давати смертний вирок

Однак зрозуміло, що будь-які заклики міжнародних правозахисників залишаться голосом волаючого в пустелі: самопроголошений президент не для того вводив нові репресивні заходи, щоб відмовлятися від них через занепокоєння світової спільноти. Закон «Про зміни Кримінального кодексу Республіки Білорусь», підписаний Лукашенко, вносить зміни до частини 2 статті 67 Кодексу («Призначення покарання за незавершений злочин»). Раніше у цій частині йшлося, що смертна кара «за підготовку до злочину та замах на злочин не призначається». Відтепер нове формулювання статті про незавершений злочин передбачає смертний вирок за:

  • акт тероризму відносно представника іноземної держави або міжнародної організації (ч. 2 ст. 124 КК РБ);
  • акт міжнародного тероризму (ч. 3 ст. 289);
  • акт тероризму відносно державного чи громадського діяча (ч. 2 ст. 359).

Під перші два пункти потенційно можуть попасти «рейкові партизани»: за даними білоруського правозахисного порталу «Вясна», лише за перший місяць війни силовики затримали 11 осіб, яких вважають причетними до диверсій на залізниці з метою зупинити просування російських військ в Україну. Проте особливий інтерес становить третій пункт: неважко здогадатися, що під терміном «державний діяч» насамперед мається на увазі особисто Олександр Лукашенко, який, на відміну від свого російського патрона, не має зручного бункера за Уралом, і це очевидним чином підсилюю властиву йому параною.

Лукашенко

Ще навесні минулого року Лукашенко заявив про аж три сценарії замаху на його особу: спочатку заколотники буцімто планували ліквідувати його під час параду 9 травня, потім – розстріляти з гранатометів президентський кортеж і врешті-решт задумали напасти на його заміську резиденцію. У результаті спільної «операції» КДБ Білорусі та ФСБ Росії були затримані білоруський політолог Олександр Федута, голова опозиційної партії «БНФ» Григорій Костусєв та адвокат Юрій Зенкович, який має громадянство Білорусі та США. Наприкінці квітня білоруський державний канал ОНТ показав відео, де всі троє затриманих зізнаються на камеру у підготовці замаху на Лукашенка та плануванні держперевороту «із залученням українських націоналістів».

Напередодні вторгнення російських військ в Україну з території Білорусі Лукашенко знов повернувся до цієї теми. 7 лютого на YouTube-каналі «Соловьев Live», відповідаючи на питання пропагандиста Соловйова, чи намагалися його вбити, диктатор заявив: «І зараз намагаються. Навіть ти сидиш зараз поруч зі мною і не знаєш цього, через місяць скажу».

Країна «терористів»

Проте обіцянку «сказати через місяць» спіткала та ж доля, що й меметичне «А я вам покажу, звідки готувався напад на Білорусь». Іншими словами, жодних відомостей про нові замахи на життя Лукашенка з початку війни не з’являлося. Тим не менш, на даний момент у списку причетних до тероризму, який наявний на сайті білоруського КДБ, налічується близько 800 організацій та громадян, включаючи колишнього міністра культури Павла Латушка та головного політичного конкурента Лукашенка – Світлану Тіхановську, яка зараз перебуває за межами Білорусі.

«Не знаю, чи є Білорусь лідером за кількістю «терористів» на душу населення, але наша країна точно лідер за тим, скільки чудових і талановитих людей названі цим словом. Тому що «терористами» для режиму є журналісти, правозахисники, медики, робітники – і багато інших чесних та порядних людей… Щоб можна було вбивати людей просто за іншу думку, тепер смертна кара розповсюджується на них, хто «мав намір» вчинити акт тероризму. Лукашенко через депутата Національних Зборів Марину Ленчевську (авторку законопроекту, – ред.) просто вирішив навісити ярлик «законності» на політичні вбивства», – прокоментувала підписання закону від 18 травня Світлана Тіхановська.

Тихановская

Закон зворотної дії?

Частина фігурантів «терористичного списку», включаючи Тіхановську, зараз перебуває за межами Білорусі. Однак багато кому пощастило куди менше: так, 18 травня (одночасно з підписанням Лукашенком закону про смертну кару) почався суд над так званою «групою Автуховича». Миколу Автуховича, підприємця та колишнього політв’язня, звинувачують в організації у місті Волковиськ підпалу будинку, який належав працівнику міліції, та підриву автівки іншого міліціонера у Гродно у 2020 році. Крім того, за версією білоруської влади, Автухович разом зі спільниками готувався захопити на території Білорусі російських військових, щоб піддати їх катуванню, а потім здійснити військовий держпереворот.

«Вони везли тонами зброю через Україну. І якщо б хлопці наші їх не накрили – ох, нам би Новий рік був Новим роком! Я його (Автуховича, – ред.), чесно кажучи, недооцінював. Мені доповідав Комітет держбезпеки, думаю: та нехай, розбирайтеся з ним. Недооцінював! Готують теракти по всій країні, і вже почали здійснювати», – заявив наприкінці грудня 2020 року Лукашенко.

Формально звинувачення групі Автуховича було пред’явлено ще до підписання нового закону про смертну кару – як і звинувачення, інкриміновані Світлані Тіхановській, Павлу Латушку, «рейковим партизанам» та багатьом іншим громадянам Білорусі, які виступили проти режиму Лукашенка. Тож, згідно зі світовою юридичною практикою, новий закон до них застосовуватися не повинен.

«Діяння, інкриміновані цим людям, були вчинені (якщо вони дійсно були вчинені) у періоді часу задовго до травня місяця цього року. Відповідно, застосування такого виду покарання, а саме смертної кари, що значно погіршує стан звинуваченого, до цих осіб не можливе в силу дії принципу права «Nulla poena sine lege» – «Немає покарання без закону, який його передбачає». Цей принцип прийнятий і закріплений у сучасних демократичних державах як основа верховенства права та є частиною міжнародного кримінального права, також відомий як принцип «Lex retro non agit» – «Закон зворотної дії не має», – пояснив у ексклюзивному коментарі Новини.LIVE український юрист, голова міжнародної громадської правозахисної організації «Сьогодні» Андрій Денисенко.

У практиці цивілізованих країн зворотність дії закону може існувати лише за умови, що новий закон полегшує, а не погіршує долю звинуваченого. Утім, на думку Денисенка, білоруська влада може легко знехтувати цими нормами.

«Зміни до законодавства КК Білорусі можуть бути де-факто визнані як ex post facto, а саме як ретроактивний закон, який розповсюджується у часі на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності. І незважаючи на те, що такі зміни за своєю санкцією значно погіршують стан обвинуваченого, такий розвиток подій цілком можливий. Є й інший варіант – імітувати непорушення норм міжнародного кримінального права і просто відкрити щодо цих осіб нову кримінальну справу, яка б за новими обставинами і фактами не суперечила періоду дії нових змін до КК РБ. Потім технічно можна об’єднати нові і старі провадження в одну кримінальну справу, і тоді білорусько-лукашенківський суд отримає формальну можливість застосувати максимально важке покарання, у даному випадку – смертну кару», – пояснює юрист.

Як розстрілюють у Білорусі

За даними Андрія Полуди, координатора кампанії «Правозахисники проти смертної кари», з 1990 по 2020 рік у Білорусі було виконано близько 400 смертних вироків. Страта здійснюється через розстріл у мінському СІЗО №1, більш відомому як «Володарка». Там же знаходяться і камери смертників.

Володарка

Точна кількість страчених офіційно не розголошується, інформація не надається навіть родичам засуджених. На думку білоруської правозахисниці Дар’ї Рублевської, у цьому Білорусь наслідує практику СРСР, де людину могли засудити до смертної кари та розстріляти, а родичам – повідомити про засудження до 10 років ув’язнення. І лише згодом рідним ув’язненого повідомляли про смерть, вказавши причиною, наприклад, слабке здоров’я.

За словами правозахисниці, така ж практика вже є і у Білорусі. «Можна згадати останній випадок з розстріляним на Володарці, це сталося кілька місяців тому», – розповіла Рублевська під час ZOOM-ефіру з волонтерами офісу Світлани Тіхановської.

Тіла розстріляних родичам не віддають, навіть не повідомляють про місце поховання. І цим користуються шахраї.

«Коли ми говоримо про сучасну Білорусь з дуже міцною сакральною культурою, дуже важливо хоча б приходити кудись помолитися. Тому з цього виникає дуже багато міських легенд або шахраїв, які наживаються на цьому. Вони дізнаються прізвища родичів, і кажуть, що за гроші покажуть, де поховано розстріляного. Але насправді просто на міських кладовищах знаходять свіжі безіменні могили і кажуть, що це точно він», – сказала Рублевська.

Отже, коли драконівські зміни до законодавства набудуть чинності, держава Білорусь набуде рис орвеллівської антиутопії: як і влада у романі «1984», лукашенківський режим фактично буде страчувати за думкозлочин, тобто – лише за “неправильні», як вважає диктатор, думки.