«Я не вимагаю зняття санкцій»: фактчекінг виступу Овсяннікової

Гастролі Марини Овсяннікової в Україні не викликали захвату у вітчизняної авдиторії. Анонсовану на 1 червня пресконференцію у столичному«Інтерфакс-Україна» довелося скасувати – як заявив пізніше гендиректор агенції Олександр Мартиненко, «через негативний суспільний резонанс». Зустріч у КНУ імені Шевченка, на якій Овсяннікова планувала навчити українських студентів «сучасним стандартам журналістики як засобу протидії фейкам та пропаганді в інформаційних війнах» – а саме так звучала тема зустрічі, також не відбулася.

Після цього ексредакторка російського «Першого каналу», а нині – позаштатний кореспондент німецької Die Welt Марина Овсяннікова перебралася до Одеси. У вівторок, 7 червня, вона опублікувала у соцмережах своє фото на тлі будівлі, що постраждала від російських обстрілів, додавши до нього текст, який росіянка називає «відповідями на головні запитання українців».

Безперечно, «підтримка» шляхом перехрещення Овсяннікової на Ткачук не може не вразити – такої «жертви»Україні, мабуть, ще не приносив ніхто. Заяви щодо специфіки прямих ефірів, заступництва Зеленського та непричетності до ФСБ теж можна залишити на совісті авторки посту (хоча аргумент про нетупість порівняно з Петровим та Бошировим викликає окрему цікавість). Але щодо решти пунктів, то тут, на жаль, Овсяннікова кривить душею або ж колишній російській журналістці зненацька зрадила пам’ять.

Інтернет пам’ятає все

Редакція Новини.LIVE провела фактчекінг останніх висловлювань Марини Овсяннікової та порівняла з її попередніми заявами. Принаймні п’ять з восьми «відповідей на головні запитання українців» протирічать тому, що сама Овсяннікова говорила протягом останніх трьох місяців.

«Я не вимагаю зняття санкцій» та «Війна – це колективна провина росіян»

Наприкінці березня, виступаючи за відеозв’язком на італійському ток-шоу Che tempo, che fa на телеканалі RAI, Овсяннікова обстоювала зовсім іншу позицію.

«Зараз дуже багато росіян страждають нарівні з українцями. Звісно, вони не зазнають щоденних обстрілів, але те, що весь світ запровадив такі масштабні санкції проти російських людей, дуже лякає, тому що масштаб русофобії у світі досяг якихось колосальних розмірів. Розумієте, від цих санкцій страждає не лише правляча еліта та олігархи, від цих санкцій страждають прості люди, страждає середній клас, який саме орієнтований на Захід, який є вашими прихильниками. Але вони стикаються щодня з цими санкціями, й іноді це навіть викликає якусь протилежну реакцію», – заявила вона.

Того ж дня експропагандистка ще більш різко розкритикувала антиросійські санкції у своєму пості в Інстаграмі.

«Русофобія неприпустима. Російські люди не мають нести колективну відповідальність за те, що відбувається в Україні. Провина за це лежить лише на володимирі путіні. У прямому ефірі Che tempo, che fa (аналог нашого Урганта) італійської телекомпанії RAI виступила проти західних санкцій», – відзвітувала вона перед фоловерами.

Пізніше Овсяннікова відредагувала свій допис, видаливши частину про санкції, русофобію та колективну відповідальність, однак користувачі зберегли скріншот оригінального посту.

«Я – не пропагандист, в редакції «Першого каналу» я займалася міжнародними трансляціями. Я ніколи не писала пропагандистських текстів і не випускала їх в ефір»

Знов протиріччя: у своєму відеозверненні від 14 березня (одразу після «виступу» з плакатом в ефірі «Першого каналу») Овсяннікова заявляла, що була пропагандисткою й нині у цьому розкаюється.

«На жаль, останні роки я працювала на «Першому каналі», займаючись кремлівською пропагандою, і мені зараз дуже соромно за це. Соромно за те, що дозволяла говорити брехню з екрану телевізора. Соромно за те, що дозволяла зомбувати російських людей», – розповідала вона лише три місяці тому.

«Ми не братні народи. Цю тезу активно просуває путін»

І знову ментальне сальто-мортале: ще зовсім недавно ця путінська теза не здавалася нашій героїні чимось поганим.

«Це війна проти братнього народу! Ніхто при здоровому глузді не може це прийняти», – заявила вона в інтерв’ю німецькому виданню Der Spiegel, опублікованому 27 березня.

«Я – не «хороша росіянка», я – українка»

Марина Овсяннікова не є громадянкою України, і поки нема жодних свідоцтв, що вона в той чи інший спосіб вийшла з громадянства росії. Вона не володіє українською мовою, і з Україною її пов’язують лише місце народження – Одеса, де вона прожила кілька років у дитинстві, поки її родина не переїхала до рф, та етнічна належність її батька. «Мій батько – українець, моя мати – росіянка», – заявляла Овсяннікова у своєму відеозверненні 14 березня, однак тепер про етнічну належність матері ексспівробітниця російського ТБ чомусь воліє забути. Звичайно, порівняно з попередніми пунктами це дріб’язок: врешті-решт, жодний закон у світі не може заборонити Марині Овсянніковій називати себе українкою, якщо їй так хочеться. Однак жодний закон також не зобов’язує українців вважати її частиною своєї нації, якщо тільки вони цього не захочуть. А судячи з досить холодного прийому, більшість з них поки такого бажання не має.

У будь-якому разі, суть маневрів Овсяннікової очевидна: їй потрібно за будь-яку ціну сподобатися українській авдиторії. Заради цього вона навіть змогла відмовитися від наративу про «братні народи» – до речі, подвиг, непід’ємний для більшості російських лібералів. Звісно, цим маневрам неабияк заважає інтернет, який дійсно пам’ятає все, але тут у російської пропагандистки немає іншого виходу: доводиться перевзуватися на ходу, підлаштовуючись під українські смаки – або, принаймні, під те, що в росії вважається за такі. З точки зору здорового глузду, така стратегія видається досить дурнуватою, однак згадаємо, що відмазки Петрова та Боширова, до яких аргументувала сама Овсяннікова у своєму дописі, теж не відзначалися інтелектуальністю. Інакше кажучи, ФСБ – не та контора, яка вміє вправно міняти свій почерк.