Битва військових резервів: що переломить ситуацію на фронті?

#Політика
01 червня 14:00
Читати російською
Чисельність техніки та наявність більшої кількості особового складу не є запорукою перемоги
Битва військових резервів: що переломить ситуацію на фронті?

Ситуація на східному фланзі оборони країни останніми днями загострилася. Радник голови Офісу Президента Олексій Арестович навіть поспішив заявити, що, мовляв, ми програли російській армії за темпами накопичення резервів, які вони встигнули підтягнути раніше, ніж ми, а це робить ситуацію загрозливою аж до можливості повернення ворога на півночі та посилення військового тиску на півдні.

Чи насправді ситуація з резервами росіян небезпечна для нас, Новини.LIVE попросило пояснити колишнього спікера Генерального штабу ЗСУ, капітана першого рангу Владислава Селезньова.

Кількість – ворог якості

За словами Владислава Селезньова, зараз між українською та російською арміями відбувається своєрідний спринт: хто першим накопичить резерви, той і отримає тактичну перевагу. Або українська армія підвищить міць за допомогою озброєння від західних партнерів, або російська федерація – за рахунок зняття з довготривалого зберігання зброї, техніки та боєприпасів застарілих зразків і набору військовослужбовців у рамках прихованої мобілізації. «Ми бачимо, що російська армія кидає все нові резерви, зокрема, на напрямку Сєвєродонецьк-Лисичанськ. Тобто можна говорити, що російська армія такі ресурси підтягнула», – поясниве ксперт.

Крім того, додав він, за даними української розвідки, російська федерація накопичила резерви на території Курської та Бєлгородської областей для того, щоб тиснути на наші кордони і таким чином відволікати на себе певні сили ЗСУ і прикордонників.

Тобто, зауважив офіцер, справді можемо констатувати, що у плані мобілізації ресурсів російська сторона є більш вправною, адже вона задіяла всі можливі і неможливі засоби, аби поповнитися хоча і не дуже якісними з військової точки зору вояками та технікою. Тому, так, за кількісним складом російська армія наразі переважає, але те, що стосується якості – то тут є купа питань.

Що гальмує постачання зброї?

Владислав Селезньов назвав цю ситуацію не приємною, але – не критичною. Бо українська сторона не гаяла час. Так, на визначених полігонах відбувалася і відбувається зараз відповідна підготовка резерву, його бойове злагодження. Але наразі постає нагальне питання у військово-технічному забезпеченні наших підрозділів. Адже сьогодні насичення українських військ відповідними новітніми високоточними зразками зброї та боєприпасів, які обіцяли наші західні партнери, відбувається досить повільними темпами.

«Тут ми бачимо досить повільну позицію наших західних партнерів, зокрема – Німеччини, Франції, які роблять гучні заяви, а що стосується практичної складової їхньої реалізації – одразу виникають якісь складнощі», – зазначив Владислав Селезньов.

Звичайно, постачання зброї – питання чутливе та полюбляє тишу. А ще більше воно залежить від логістики.

«Я щойно дивився «флайт-радар» (програма відстеження пересування літаків повітряним простором між країнами, – ред.) і бачу, що, нажаль, небагато повітряних суден прилітає з військово-технічною допомогою до наших польських друзів, щоб потім йти до нас»,– констатував Владислав Селезньов. Можливо, припустив він, питання у тому, що кілька днів назад ми чули від наших партнерів слова про залучення до цього процесу військово-транспортних кораблів. Тому можливо, що зараз змінилися логістичні шляхи і засоби доставки, а відповідно – і терміни постачання.

Разом з тим, не слід залишати поза увагою і те потужне лобі, яке всілякими способами застосовує рф для того, щоб зірвати або принаймні затягнути процес допомоги Україні зброєю. Також у чималому ступені на час поставок впливає і те, що агресор нищить на нашій території транспортні вузли та залізничну мережу.

Якого результату чекати?

Чи відіб'ється негативно такий перебіг подій на спроможностях ВСУ? У певній мірі – так. Але варто наголосити, що для нас головне – зберегти людей, аби потім звільнити окуповані території. Тому навіть програний бій не означає, що програно битву.

«Навіть якщо і будуть відбуватися певні тактичні маневри (так звана маневрена оборона), то пов'язане це з тим, що наші війська будуть виходити на більш зручні позиції, які дозволять нам у першу чергу зберегти особовий склад, що є абсолютно нормальною тактикою. Адже зрозуміло, що головне – це люди, а не території. А вже після того, як ми отримаємо від наших західних партнерів за пару тижнів відповідну зброю, то ситуація зміниться на нашу користь», – заспокоює військовий.

До речі, з приводу «ефективності» дій нових російських резервів варто згадати південну ділянку фронту – Херсонський напрямок. Там днями українські підрозділи здійснили низку вдалих контрнаступальних дій, відкинувши ворога на окремих ділянках на 8-10 кілометрів. А на цьому напрямку рф додала підкріплення в особовому складі і техніці, зокрема, підтягнувши зняті з консервації «славнозвісні» танки Т-62.

У рф закінчуються офіцери

Але навіть якщо рф і змогла оперативно накопичити резерви, виникає питання щодо їх ефективного використання. Адже у росіян через загибель у бойових діях значно скоротилась чисельність молодшого та середнього командирського складу. За даними британської розвідки, командирам бригад і батальйонів армії рф доводиться перебувати безпосередньо на «передку», в окопах, а офіцерам рангом нижче – брати на себе командування замість сержантів, що вкрай негативно відображається на загальному результаті. До того ж трапляються випадки, коли солдати через нелюдське ставлення до їхніх життів і здоров’я з боку командирів погрожують останнім розправою і відмовляються виконувати накази. Такий стан речей вочевидь не додає боєздатності російській армії.

З іншого боку, російська армія занадто сильно заангажована на субординації – молодші командири часто-густо не беруть на себе відповідальності при прийнятті тактичних рішень, а просто слухняно виконують накази і йдуть у першу лінію при наступі чи обороні. «І тому, безумовно, будь-який командир чи командний пункт є пріоритетною ціллю для наших снайперів та артилеристів. Тому втрати серед російських офіцерів низової ланки дуже високі», – підтвердив Селезньов.

«Діди» в поміч

Тому армія рф намагається заповнити нестачу офіцерів якомога швидше. І, як стало відомо українській розвідці, в росії для цього у вищих військових навчальних закладах прискорили програму навчання та випуску молодих офіцерів. До того ж через дефіцит офіцерсько-солдатських кадрів російське вище військово-політичне керівництво вдалося до такого смішного кроку, як підвищення вікового цензу для служби у війську за контрактом аж до 65 років.

«Зараз російська мобілізаційна машина гребе всіх та вся, хто готовий зі зброєю в рукахви конувати злочинні накази влади. Чи буде ця опція корисною? Маю сумнів. Адже ефективний командир виховується на полі бою, має пройти усі сходинки військової кар'єри, отримати відповідний досвід. А якщо цей досвід стосується лише певних каральних і поліцейських операцій, то він не відповідає умовам та вимогам сучасної війни, яку розв'язала проти нашої країни російська федерація. Тобто, не підготовлений і не вмотивований особовий склад і кількість техніки не є запорукою успіху», – резюмував військовий експерт.

author
Автор публікації
Євген Дем’янов
У журналістиці з середини буремних 90-х. Тривалий час професійної діяльності віддав інформагенції УНІАН, через яку робив посильний внесок у загальну суспільну боротьбу зі злочинністю та корупцією.
Поділитись публікацією
Збройним силам України потрібна наша допомога.
Збройним силам України потрібна наша допомога
ХАРКІВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ
НЮРНБЕРГ 2022
Якщо ви стали свідком путінських злочинів проти мирного населення в Україні— ви теж можете допомогти.Надсилайте факти про воєнні злочини