Замість солоду — пил і новобудови: як склалася доля одеського пивзаводу Санценбахера та що про це думає його прямий нащадок

Пивного заводу Санценбахера і Гамбрінуса, який довгий час постачав Одесу пінним напоєм, вже давно немає — тепер на його місці впевнено виростають висотки зі скла і бетону. 

Яким він був раніше і скільки скільки коштують квартири на його території — розбиралися Новини.LIVE Odesa.

Читайте також: Ганебний стан одного з перших таборів в Україні - чому держава є неефективним власником одеської “Молодої гвардії”

Насамперед варто нагадати, що в середині нульових завод потрапив у так званий "список Штербуль" — перелік зі 130 будівель, які втратили свій статус завдяки зусиллям Наталії Штербуль. Свого часу вона була начальником Управління охорони об'єктів культурної спадщини, і, буквально, вирішила долю багатьох будівель. Наприклад, до цього “списку” входить друкарня Фесенка, проти забудови якої зараз активно виступають городяни та активісти, або готель “Спартак”, що колись стояв на Дерибасівській. Останньому не пощастило — його давно було знесено.  

Історія

Пивзавод побудували в кінці XIX століття — його заснував німець Вільгельм Санценбахер, а проєктуванням будівлі займався архітектор Бруно Бауер. Варто зазначити, що на той час в місті було кілька пивних заводів, а тому, щоб впоратися з конкуренцією, німцеві потрібно було запропонувати щось дійсно незвичайне і якісне. Тому було вирішено використовувати останнє слово техніки — залишити суперників позаду за допомогою прогресу. На заводі було парове опалення, генератор льоду, штучне охолодження, електричне освітлення, яке можуть регулювати самі працівники і так далі. Пивоварінням займалися саме фахівці з Німеччини, тож не дивно, що вони завоювали таку популярність на ринку. Солод готували в металевих барабанах, які приводилися в рух механізмами — так за раз можна було обробити більшу партію. У день вдавалося виробляти до 600 відер пива — його розливали в дубові бочки об'ємом в 90 і 180 літрів, або у фірмові пляшки заводу. Серед сортів були "Баварське", "Мюнхенське", "Віденське" і "Пільзенське". 

На міжнародних виставках завод регулярно отримував призові місця та медалі, що зайвий раз свідчить про його зразковість. Потім, коли Вільгельм Санценбахер відійшов від справ, його місце зайняли його спадкоємці. Пізніше, з 1920 по 1955 рік його перейменували в "Одеський пивоварний завод №1", а ще пізніше — в "Гамбрінус". У нульових борги заводу почали стрімко зростати. Саме вони, і конкуренція, в якій перевага була давно втрачена, зіграли свою справу — в 2006 він збанкрутував. Ще через рік завод горів і після пожежі перестав бути архітектурною пам'яткою. 

Після подій тих днів будівля довгий час стояла в зруйнованому стані, а око на неї по черзі клали кілька забудовників. У підсумку в пам'ятному для Одеси місці виростають творіння "Будови". 

Новобудови

Місце, де раніше розташовувався завод, можна помітити здалеку — в очі відразу кидаються недобудовані багатоповерхівки, а сама територія в більш ніж 2 гектари огороджена парканом з колючим дротом — він тягнеться навколо всього периметра будівлі. Наразі активно ведуться будівельні роботи. Якщо вірити компанії, після їхнього закінчення ділянка буде повністю охоронятися, там будуть спортивні та дитячі майданчики, підземний паркінг тощо. Висота будівель — 24 поверхи, і чим вище розташована квартира, тим більше грошей за неї доведеться віддати. Наприклад, за 1 квадратний метр на тих поверхах, що вище, доведеться выддати приблизно $1 400, а у квартири на другому поверсі ця ціна — на $200 менше. Водночас квартири майже всі розкупили, хоча заселитися в них можна буде через 2-2,5 роки. До слова, квартира площею майже 100 метрів квадратних на 16 поверсі коштуватиме 3,5 млн гривень. Якщо заплатити одразу. Якщо брати в розстрочку, то, звісно, вийде дорожче. 

"Поки були німці — пиво було хорошим, по місту ще стояли кіоски, в яких його продавали, але зі зміною власників воно зіпсувалося. А з приводу забудови... ніби мало новобудов, які ростуть по всій Одесі, як гриби після дощу. Або Аркадія, яку забудували? Ви там були? Я ось був один раз, і повертатися туди не хочу. Якби на місці заводу зробили якийсь невеликий сквер або парк... але кому це вигідно? Гроші він приносити не буде, а всі думають тільки про себе. Від цього у мене болить душа. Історію міста повністю знищують", — поділився з нами Олександр, який мешкає поблизу колишнього заводу.

Ми списалися з Надією Дмитрик — асистентом кафедри архітектури будівель і споруд, АХІ, ОДАБА. Не так давно вона писала дисертацію і статтю, зокрема, про індустріальну архітектуру Одеси, яку публікувала на зарубіжному ресурсі. Мова в ній, в тому числі, йшла про завод Санценбахера і його забудову:

"Сучасна Одеса охоплена будівельним бумом багатофункціональних багатоповерхових житлових комплексів. При виборі місця для нової забудови, особливо в центральній частині міста, максимально зручні майданчики виявляються зайнятими зупиненими промисловими об'єктами. Ці ділянки розчищають і зводять житло. На жаль, подібні рішення приймаються на користь забудовника, а не міста і часто в таких ситуаціях назавжди зникають історично значущі промислові об'єкти з містобудівної Тканини міста. Яскравим прикладом подібних подій є пивний завод Санценбахера, побудований в 1890 році", — пише Надія Дмитрик. 

Нам також вдалося зв'язатися з нащадком Вільгельма Санценбахера — його звати Маріно Вісмара — дочка першого сина Санценбахера була його бабусею. Ось чим він з нами поділився:

"Після російської революції і захоплення Одеси в 1920 році, сім'я Санценбахерів остаточно роз'їхалася в різні регіони Європи: до Швейцарії, Гамбургу, Берліну та Мілану (де народився мій батько, а його мати народилася в Одесі в 1907 році). Сталін намагався знищити і/або сплутати всі можливі сліди. Таким чином, наш сімейний склеп було знесено, і навіть біографічні дані Вільгельма Санценбахера були змінені (тобто він народився в 1934 році, а не в 1932 році — це фальшива інформація, якою намагаються ввести в оману). Ймовірно, це було зроблено для того, щоб запобігти можливим майбутнім претензіям на будівлю. Також придумали фальшиву історію про те, що його син, Адольф (головний спадкоємець), був поганим хлопцем (прийнято вважати, що Адольф був аферистом і намагався розпиляти бюджет, виділений Вільгельмом на будівництво цирку — прим. ред.). Однак мій батько не був злий на те, що майно його діда Вільгельма відійшло людям. Проблема зараз в тому, що це майно потрапляє в руки приватних спекулянтів, яким, наскільки я знаю, наплювати на людей і на історію Одеси, я не правий? Сподіваюся, я помиляюся, але новий план на місці будівництва пивоварні Sanzenbacher — це дійсно сумний кінець. Сподіваємося, що одесити будуть більше усвідомлювати важливість історії свого міста і винагороджувати тих, кому вона небайдужа.", — розповів ексклюзивно для Новини.LIVE Odesa Маріно Вісмара. 

Кілька років тому Маріно намагався зберегти завод, але на той момент будівництво вже почалося, тож це було неможливо. До того ж, варто зазначити, що він був зацікавлений саме в реституції — тобто, відновленні порушених прав на володіння будівлею, і приведенні її в первісний вигляд, або, як варіант, в грошовій компенсації. 

У будь-якому випадку, пивний завод Санценбахера — це далеко не перша пам'ятка архітектури, який буквально перетворили на руїни і знесли заради будівництва житлових комплексів. Про те, що колись тут стояло знакове для Одеси місце, нагадує лише шматок стіни, що залишився з тих часів. А в місці, де раніше пахло солодом, тепер смердить лише цементним пилом.

Нагадаємо:

• Забудова багатостраждальної друкарні Фесенка з боку ТОВ "Одеса-Сіті" несе загрозу втратити не тільки легендарну споруду, а й прилеглі будинки. Річ у тому, що нормативні дослідження з укріплення не були проведені й тепер є небезпека обвалення сусідніх житлових структур.
• На одному з будинків, що розташований на Великій Арнаутській, впав балкон. На щастя, ніхто не постраждав. 

Більше оперативних новин шукайте в Telegram та Viber Новини.LIVE.