Принижували і називали "стукачем": розповідаємо все, що відомо про стрілка, який вбив нацгвардійців у Дніпрі

Односельці, знайомі та одногрупники розповіли деякі подробиці біографії 20-річного Артемія Рябчука, який розстріляв нацгвардійців у Дніпрі. Інцидент стався близько 4-ї години ранку 27 січня. Солдат вартової служби взяв автомат АК-47 та патрони до нього, а потім відкрив стрілянину. У цей час у приміщенні було 22 солдати. Двоє встигли вибігти на вулицю та зателефонувати в поліцію та "швидку". Зловмисник втік, але його вже затримали копи. На місці події загинуло 5 людей, ще 5 – поранено.

Все, що відомо про стрілка з Одещини – читайте в матеріалі Новини.LIVE Odesa.

Читайте також: У Дніпрі солдат розстріляв товаришів по службі, п'ятеро загинули: всі подробиці

Його називали "стукачем"

Перші подробиці про хлопця розповів заступник голови МВС Антон Геращенко. За його словами, Рябчук був призовником строкової служби із міста Ізмаїла Одеської області. Відомо, що до обов'язків Артемія Рябчука, який розстріляв своїх товаришів по службі, входила охорона території заводу "Південмаш".

У Нацгвардії розповіли, що за підозрюваним відхилень не помічали.

"Він служив у НГУ з осені минулого року. Був залучений до охорони "Південмашу". Жодних відхилень у нього не спостерігалося, він також не входив до групи військовослужбовців, за якою спостерігали психологи. Характеризувався позитивно. Його призначили в караул, а це ціла процедура, вони постійно розмовляють з психологом", – розповів речник Нацгвардії Руслан Музичук.

Пізніше інформацією про стрілка поділилася нардеп Юлія Яцик.

"Два місяці тому він попередив бійку між солдатами. Повідомив керівництву. Останні не вжили жодних заходів, визнали його "стукачем" та почали з нього знущатися. Він спеціально чекав 2 місяці, щоб отримати автомат та помститись. Про вчинене не шкодує", – зауважила депутатка Верховної Ради.

Ні з ким не товаришував, але був ввічливим і привітним

Нам також вдалося дізнатися кілька фактів з біографії Артемія Рябчука. Хлопцю 20 років, він родом з Ізмаїла Одеської області. Він не був судимий, неодружений, має високий зріст – десь 194 сантиметри. Батько Артемія Рябчука Юрій помер приблизно 6 років тому внаслідок ускладнень епілепсії. За інформацією односельців, у нацгвардійця є сестра, яка старша за нього на 7-8 років, але вона давно переїхала жити в Росію.

Мешканці села Броска Ізмаїльського району, де проживав нацгвардієць, підтвердили, що хлопець ріс без батька, а його мати Марія багато часу приділяла вихованню свого сина. За словами односелиці Ангеліни Подоляк, родина у них дуже порядна, а Артемій Рябчук ніколи не ображав товаришів, однокласників та одногрупників, але й тісно ні з ким не спілкувався.

"Ми часто бачили, як він сам прогулюється вулицями, у магазин ходив, навчався добре. Близьких друзів він не мав. Такого, щоб він з іншими дітьми на вулиці грав у футбол чи інші ігри – не було. Сам на сам зі своїми думками", – розповіла жінка.

Інший односелець Олександр каже, що сім’я Рябчук часто відвідувала церкву. Мовляв, саме тому у них не було багато друзів.

"Мати хлопця була зі всіма дуже привітною, але якихось подробиць життя не розповідала ніколи. Може завжди прийти на допомогу. Її часто не було вдома, жінка працює кухарем, займається випічкою", – каже співрозмовник.

За словами одногрупника Артемія Рябчука, хлопець завжди міг прийти на допомогу. Якщо у технікумі когось ображали – він перший йшов розбиратися в тому, що сталося. Марив справедливістю і намагався словами, а не бійкою розв’язати конфлікт. До нього в навчальному закладі ставилися з повагою.

"Кілька разів ми були у нього вдома. Там дуже затишно, мама пригощала нас цукерками. Люди дуже добрі, віряни, але про Бога ми ніколи не говорили. Він звичайна людина, як і всі інші хлопці", – поділився хлопець, який не став називати своє ім’я.

Можливі причини масового вбивства

Спікер МВС Артем Шевченко прокоментував надзвичайну подію, висловивши свої версії того, що сталося.

"Це могла бути помста за нестатутні стосунки чи спалах ненависті через проблеми в сім'ї, раптовий напад агресії чи щось інше. Слідство має докладно дати раду причинам. На жаль, у військових колективах, де є доступ до зброї, таке трапляється. Але останнім часом не пригадаю, щоби не на фронті солдати вбивали своїх так масово", – зазначив Шевченко.

Про можливі причини такого вчинку висловилися і експерти.

"Усі розуміють, що саме з 99% ймовірністю сталося. Артем Рябчук один із небагатьох, хто не захотів терпіти знущання. Якщо йдеться про дідівщину, він повинен бути виправданий, а всі причетні, що вижили, включаючи завжди причетних офіцерів – повинні сидіти", – зауважив журналіст Андрій Шокотко.

Військові психологи заявляють, що треба дивитися на проблему глибше. За словами Юлії Карапетян, щороку на службу призиваються юнаки із психічними захворюваннями. Тому НП у Дніпрі могло бути наслідком порушення роботи призовної комісії.

"Причиною стрілянини могли стати три обставини: нестатутні відносини, психічний розлад хлопця або обидва фактори разом. Приводом могло послужити як казармове насильство (фізичне чи психологічне), і порушення під час призову, коли людину забрали на службу, попри психологічні особливості і навіть психічні захворювання", – каже психологиня.

Солдат-новобранець потрапляє в армію за психологічно травмувальних обставин. Він виривається зі звичного середовища, їде далеко від дому, йому пред'являють вельми незвичні вимоги, змушують жити під постійним контролем з боку командування і в дуже тісному, незвичному контакті з великою кількістю раніше незнайомих йому молодих людей. І при цьому солдат чітко знає, що уникнути незручних обставин у нього немає жодної можливості. До цього стресу додається тиск тих солдатів, які вже прослужили пів року і чомусь навчились, мовляв "Ми пів року мили казарму, тепер ваша черга" або більш жорстока поведінка. За словами психолога, важливо навчити солдата не просто армійським та професійним навичкам, а й протидії можливому супротивнику. Цим наша армія, на жаль, поки що похизуватися не може.

"В армії виживає лише той, хто вміє зібрати дух і вміє сказати "ні". Причому всі мають бути готові і до фізичного, і психологічного тиску. А для цього хлопцям перед армією обов'язково треба займатись спортом: боксом, боротьбою, іншими силовими видами. Мають бути телефони довіри, закриті кімнати, фахівці, які будуть проводити опитування. Старший за званням, якому підпорядковуються всі підрозділи, повинен регулярно проводити профілактичну роботу з особовим складом. Якщо її немає, то гарантувати, що така історія, як сталася у Дніпрі, не станеться знов неможливо", – каже військова психологиня Юлія Карапетян.

А ось, якої думки з приводу трагедії військовослужбовці, які прокоментували НП в соцмережах:

• "Хлопця просто "принижували" в Нацгвардії, була і є елементарна жорстка дідівщина, яку покривало та покриває керівництво. Цей хлопець просто вирішив усім помститися. Він не псих. Почавши вбивати, він потрапив у стан афекту, а коли почав усвідомлювати, то здався. Ця історія розкрила весь безлад, який існує в армії та силовому блоці. Згадайте ще скільки було самогубств серед солдатів на цьому ґрунті. Чиновники завжди намагалися це приховати";
• "У військових колективах іноді знущаються над військовослужбовцями молодшого призову. Ймовірно, психіка хлопця була до такої міри розхитана, що іншого виходу він не бачив. Його необхідно лікувати, а з командуванням частини необхідно розбиратися на предмет подальшого перебування на посаді, та й загалом на волі".

Що буде з Артемієм Рябчуком далі

Насамперед вивчатиметься питання, чи військовослужбовець не піддавався психологічному тиску в колективі. А також те, як він проходив медичну комісію, за висновками якої йому надали право доступу до бойової зброї. У будь-якому разі за масове вбивство він зазнає найжорстокішого покарання – довічного ув’язнення.

У ДБР тим часом уже порушили кримінальне провадження у справі стосовно керівництва Нацгвардії. За словами директора ДБР Олексія Сухачова, посадовці Головного управління НГУ "в умовах особливого періоду недбало ставилися до військової служби при організації заходів з охорони важливих державних об'єктів, об'єктів критичної інфраструктури, органів держвлади".