Приватизація заводу шампанських вин: чи вплине продаж на винний потенціал одеського регіону

Фонд державного майна 1 лютого провів аукціон із приватизації єдиного майнового комплексу Одеського заводу шампанських вин. Переможцем торгів стала одеська фірма "Елітбуд Груп", яка запропонувала 195 мільйонів гривень. Новий власник має зберегти основний напрямок діяльності підприємства, але тільки 3 роки. Потім фірма може зробити з комплексом все, що їй заманеться. Одесити вже уявляють на місці заводу нові багатоповерхівки з панорамним видом на море.

В якому стані зараз завод шампанських вин в Одесі, що на нього чекає далі та чи вплине його продаж на втрату нашим містом звання передового виробника вина в Україні – читайте в матеріалі Новини.LIVE Odesa.

Ігристе минуле

Одеський завод шампанських вин розташований на Французькому бульварі, 36. Його заснували у 1899 році. Називався він спочатку "Шампанський завод Генрі Редерера", на честь свого засновника – французького винороба та мецената. Відповідна табличка з його ім'ям та прізвищем досі висить на воротах. Саме тоді розпочалась одеська історія із виготовлення шампанського, яке за своєю якістю не поступалося французькому.

"За найпоширенішою легендою сам Генріх Редерер не дуже любив шампанське. Однак в Одесу в ті часи приїжджали дуже багато заможних людей – для них організовували прийоми та бали, символом яких і були тоді шампанські вина. Цей напій сильно любили жінки – ось і було вирішено як подарунок жінкам відкрити в Одесі таке підприємство. Редерер таким чином підкорював серця одеситок, пригощаючи їх справжнім французьким шампанським. Алкоголь, який виготовляли на заводі, постійно здобував нагороди та відзнаки на міжнародних конкурсах. Напої робили за закордонною рецептурою, для цього було все необхідне і на той момент ультрасучасне обладння", – розповіла історик Ніна Косенко.

Завод дійсно зводили за зразком закордонних підприємств – з усією апаратурою, необхідною для виробництва шампанського, а також із просторими погребами, які складалися з двох поверхів – там одночасно витримували до 2 мільйонів пляшок вина. Шампанське "Генріх Редерер" було дуже популярним і продавалося не лише в Одесі, а й йшло на експорт до інших міст та країн. А у 1905 році завод отримав медаль зі Всесвітньої виставки в Парижі – ігристе вино, зроблене в Одесі, було визнано справжнім шампанським. За понад 100 років існування виробництво вина на Одеському заводі кілька разів припиняли, востаннє це сталося у 2018 році.

Новий власник

Отже, останні кілька років шампанське на заводі не виробляли. Держава отримувала орендну плату 550 тисяч гривень на місяць, приміщення передавали в суборенду. Відкриті торги з приватизації майна Одеського заводу шампанських вин відбулися 1 лютого на електронному майданчику "Прозорро.Sales". За об'єкт на торгах змагалися 7 компаній, які підняли стартову ціну більше ніж у два рази – з 87,4 мільйона гривень до 195 мільйонів. Найвищу ціну запропонувала одеська компанія "Елітбуд груп", яка належить підприємцю Аскольду Ковалю. Він також є співвласником компанії "Вінфорт", до якої входить винна мережа "Wine Story". Причому, саме "Вінфорт" був останнім орендарем заводу, який реально виробляв шампанське.

Після повного перерахунку коштів до бюджету новий власник отримає 35 будівель, серед них виробничий корпус, допоміжні приміщення, а також мурована арка на в'їзді до території заводу. Крім того, покупець зможе розпоряджатися численним технологічним обладнанням, яке не використовується за призначенням вже понад три роки.

Натомість власник зобов'язаний:

• забезпечити збереження видів діяльності з виробництва виноградних вин протягом 3 років;
• укласти охоронні договори на пам'ятник архітектури, а саме: виїзну арку та головний корпус.

Крім того, не буде приватизовано заводське бомбосховище та житловий будинок, які знаходяться на території ОЗШВ.

Майбутнє заводу

Земля під підприємством не була об'єктом приватизації, тому вона поки що перебуватиме у комунальній власності. Однак, у майбутньому власник будівель зможе взяти її в оренду у міста. І тоді можна буде знести майже все, що є на території і звести щось нове.

"Інтрига щодо заводу зберігається. Як повідомляють колеги по цеху, швидше за все, на нас чекає "багатоходівка". Суть у тому, що зараз працює заборона на зміну цільового призначення підприємства. Тому поки що об'єкт беруть винороби. За три роки оформлять землю на Французькому бульварі. А потім, можливо, почнуть розпилювати території під забудову нових ЖК. При цьому, можливо, навіть збережуть історичну арку і будівлю", – одеський активіст Віталій Грін.

Керівник Фонду держмайна України на Одещині Олександр Славський не відкидає, що на місці деяких винзаводів може з'явитися щось інше, навіть незважаючи на те, що згідно із законом, однією з умов купівлі є збереження виду діяльності протягом кількох років. Однак, наголошує Славський, світ змінився, і виготовляти вино на одеському Французькому бульварі як мінімум, дорого, враховуючи логістику, і як максимум дивно. Адже "доведеться ганяти фури із сировиною, а потім із вином їхати по бруківці в історичному районі біля моря". Головне, за його словами, зберегти будівлю, яка є пам'яткою архітектури. Для цього і складаються охоронні договори.

Культурний простір

Але є і інші припущення щодо майбутнього ОЗШВ. У приватизації заводу взяв участь також банкір, меценат і депутат міськради від "Слуги народу" Вадим Мороховський, який є засновником Музею сучасного мистецтва. До слова, ТОВ "Музей сучасного мистецтва Одеси" є суборендарем однієї з будівель-пам'ятників заводу – договір діє до 2035 року. Але плани у бізнесмена дещо амбітніші – Вадим Мороховський планує перетворити колишній завод на великий артцентр.

Зокрема, навесні минулого року повідомлялося, що на території колишнього заводу шампанських вин відкриють Будинок художника. Це спільний проєкт громадської організації "Інститут розвитку Одеси" та галериста Марата Гельмана. Мовляв, будівлю ОЗШВ разом з 1,2 гектара прилеглої території перетворять на творчий хаб для авторів з усієї України та інших країн. У ньому розмістять 50 майстерень, які у вихідні дні ставатимуть виставковим простором.

Потенціал Одеси у виноробній справі

Незважаючи на приватизацію винзаводів, Одеська область, а точніше, українська Бессарабія та Придунав'я, є найбільшим виноградним регіоном України. Ще до окупації Криму тут було 46% від усіх виноградників країни. Ну а після 2014 року домінування Одеської області стало абсолютним. Саме одеський регіон за короткий проміжок часу став досить відомим навіть на світовій арені, як регіон, де вина недорогі й водночас мають цікавий аромат і гармонійний смак. І це не дивно – найкращі вина в Україні традиційно можна знайти на Півдні країни, де практично цілий рік світить сонце, літо спекотне, а зими м'які.

Кліматичні умови нашого регіону сприяють тому, що тут приживаються і добре плодоносять елітні сорти винограду, з яких виходить смачне вино. Станом на сьогодні, на жаль, українські вина не можуть рівнятися за своєю якістю з винами Італії, Франції, Грузії та Чилі, але вже зараз вони впевнено підвищують якість свого виноробства та займають призові місця на міжнародних винних конкурсах. До слова, ОЗШВ завжди закуповував сировину виключно у господарств півдня Одеської області, що, до речі, є стандартною практикою для більшості виноробів країни.

Завдяки тому, що якість одеських вин стала високою, а самі вина виробляються без додавання хімії, сюди приїжджають поціновувачі цього напою для проведення авторських винних турів з дегустаціями, а також для відвідування винних ресторанів, в яких можна знайти найвишуканіші вина з усього світу. Однак йдеться лише про приватні підприємства.

"Держава давно не виробляє вино. Принаймні, на Одещині. Але держава й досі є власником виноробних заводів. Всі державні винзаводи на Одещині давно вже передані в оренду, а якщо і є вино, яке вони випускають, то його виготовляють приватники", – каже керівник регіонального відділення Фонду держмайна по Одеській та Миколаївській областях Олександр Славський.

Як позитивний приклад приватизації колись державних винзаводів Олександр Славський вказує виноробню "Шабо". Держава отримала хороший дохід до бюджету від продажу майна, підприємець – власний виноробний актив, який має сенс модернізувати, а покупці – якісну продукцію, що представлена на полицях будь-якого супермаркету.

Таким чином, українське виноробство відроджується завдяки приватним підприємцям, тому продаж чекає на всі винзаводи області. Наступними, після Одеського заводу шампанських вин, у черзі на продаж – Ізмаїльський та Котовський винзаводи.

Але навіть приватним підприємствам, які випускають вино, сьогодні вкрай необхідна державна підтримка.

"Необхідно гармонізувати акцизну політику на ігристі вина. В Італії –  нуль, в Іспанії – нуль, у Грузії – нуль, у Молдові – нуль, а у нас 11,65 грн з пляшки. Треба також прописати норму, що вина України (тихі та ігристі) мають бути вироблені лише з місцевої сировини. Це вирішить проблему з дешевим балком (виноматеріали, що поставляються наливом – ред.) і не викличе проблем зі спілкуванням з брюссельською комісією (така норма діє, наприклад, в Австрії). Балк вбиває виноградарство і ця норма – виготовляти вина України зі своїх вин – вирішує цю проблему", – каже партнер "Guliev Wine Group" у сімейному підприємстві "Вина Гулієвих" Юлія Комарова

Але, незважаючи на проблеми, які переживає галузь, Одеса залишиться столицею винного туризму. Не так давно, наприклад, тут розробили етногастротуристичний маршрут "Дорога вина та смаку Української Бессарабії". Дорогу прокладено південно-західними районами Одеської області. Маршрут охоплює різні райони області, де туристи дегустують вино і знайомляться з локальною кухнею. Цей проєкт дуже полюбився українцям і туристам з інших країн, а це ще більше популяризує Одеський регіон на світовій арені.