Пів року війни: як Одещина протистоїть ворогу (фото)

Минуло пів року з початку повномасштабного вторгнення росії та героїчного протистояння українських захисників. За 182 дні військові рф десятки разів обстрілювали Одещину, яка продовжує жити, приймає десятки тисяч переселенців та працює на перемогу.

Кореспонденти Новини.LIVE зібрали хронологію подій від дня початку війни до дня Незалежності України.

Одесити стали на оборону міста першими ж днями

Кожного з нас війна спіткала несподівано, й часу на роздуми не було. Слід було діяти швидко та рішуче, що й зробили одесити.

З першого з обстрілу, що застав Одесу, як і багато інших міст України, зранку 24 лютого, всі зусилля були спрямовані на посилення обороноздатності міста. Комунальники, заводи, підприємства, волонтери з перших же днів війни стали пліч-о-пліч із захисниками міста та підрозділами територіальної оборони. За чотири дні війни на вулицях з’явилось майже пів тисячі протитанкових їжаків, хтось готував коктейлі Молотова, інші збирали допомогу.

Вже першого дня центр міста став не таким, яким його знали одесити. Блокпости, танки та бронетранспортери замість літніх майданчиків кафе. Їжаки біля Оперного та на Дерибасівській вразили весь світ, Кожне фото в соцмережах набирало тисячі перепостів.  

У стресових ситуаціях люди починають захищати найдорожче. Для Одеси це Дюк де Рішельє та інші пам'ятні міста. Одесити на пляжах набирали мішки з піском, а комунальники обкладали ними монументи. Тисячі мішків завдяки титанічній сумісній праці допомогли створити захисні споруди по всьому місту та навіть за його межами.

Охочі допомагати збиралися в черги

В перші дні російського нападу тисячі містян викликалися допомогти не тільки в обороні міста, а й у зборі необхідного для наших захисників та міст та містечок, що першими потрапили під удар ворога.

З першого дня війни всі бізнесмени та бізнеследі змінили брендову одежу на кросівки та спортивні костюми. За кілька днів волонтерський рух набрав обертів і став тією нерушимою силою, яка штовхає нас щодня до перемоги.

Біля відомих з 2014 року волонтерських центрів вишикувались черги. 

В адмінбудівлях, школах, садочках та колишніх ресторанах почали плести сітки, збирати харчі та медикаменти.

Одним з потужних центрів став гуманітарний штаб у "Ринку міської їжі". Тут навіть давали патріотичні концерти, які одним з перших транслював телеканал Odesa.LIVE.

Згодом на базі гумштабу з'явився найбільшій в країні волонтерський центр "Гостинна хата". Тут щодня не менш ніж 700 переселенців отримують допомогу. Людей вражає гостинність Одеси. Яскраве тому свідчення — надпис на цьому центрі: "Ви — не біженці, ви — гості Одеси".

Вбивство, що вразило серце кожного одесита

23 квітня, напередодні Великодня, чи не всі одесити почули свист ракет над містом. Росіяни випустили шість крилатих ракет, дві з яких були збиті системами ППО, а одна влучила у багатоповерхівку на Люстдорфській дорозі. Через атаку загинули вісім одеситів, серед них — тримісячна Кіра. На її честь писали зворушливі вірші та пісні. Не стримав емоції навіть Президент Володимир Зеленський, який сказав про окупантів, що вони "подонки вонючие".

Плакало за дівчинкою все місто. Це був наймасштабніший обстріл в Одесі.

Вже чотири місяці тривають будівельні роботи, аби одесити повернулись до своїх домівок.

Ще одна трагедія, яка вразила одеситів, — ракетна атака курортної Сергіївки, яка чомусь була обрана для обстрілу. Внаслідок ракетного удару багатоповерхівки загинуло 22 людини, серед них — 11-річна дитина.  Рятувальники на місці трагедії знайшли понад пів тисячі уламків від ракет.  

Одеська Чорнобаївка — Зміїний

Першого ж дня війни розвернулася запекла битва за острів Зміїний, який став для росіян прокляттям, а для України — місцем сили.

Тоді ж з'явилась відома тепер на весь світ фраза "русскій воєнний корабель, йди…". Подейкують, що вона мала магічний характер, адже  русскій корабель — і не просто корабель, а флагман Чорноморського флоту рф — врешті таки пішов на дно.

Вже 14 квітня голова Одеської обласної військової адміністрації Максим Марченко повідомив, що українські ракети "Нептун" завдали російському крейсеру "Москва" серйозних пошкоджень.

Це, напевно, був одним з головних кроків у поверненні острова Зміїний. Росіяни ще намагалися втримати острів, але 7 липня — історичний день — на острові Зміїний все одно замайорів прапор України.

Однак обстріли з моря не закінчуються. Ворог намагається знищити інфраструктуру міста й області. "Улюбленою ціллю" для росіян став міст через Дністровський лиман у Затоці. Й попри те, що міст не функціонує з травня, військові рф продовжують його нищити.

Все, що не роблять росіяни, робить мешканців Одещини сильнішими. Замість мосту тепер курсує катер, що сполучає один берег лиману з іншим, а крім того, українці домовилися з Молдовою і відновили втрачене раніше залізничне сполучення. Тепер дві країни стали ближчими.

Одещина стала експортними воротами України

Дуже швидко стало зрозумілим, що наша країна та її ресурси вкрай необхідні світу. Тож не дивно, що влітку почалися перемовини з приводу вивезення зерна — без нього світу загрожував продовольчий, а деяким країнам і справжній голод. 22 червня у Стамбулі було підписано меморандум про відкриття "зернового коридору" у Чорному морі.

Наступного ж дня ворог атакував Одеський морський торговий порт крилатими ракетами типу "Калібр", дві з яких збили наші ППО, але ще дві таки влучили в об'єкти інфраструктури порту.

Ракетний удар по Одеському порту наступного дня після домовленостей про експорт сільськогосподарської продукції Чорним морем обурив чимало політиків та лідерів світу.

Але 1 серпня, вперше з 24 лютого, з Одеського порту таки вийшло судно RAZONI.

Після налагодження експорту зерна з одеських портів хочуть налагодити вивіз й інших вантажів. АМПУ планує вивозити ще й метал. Головне, аби цьому не завадив ворог, якому такий розвиток подій зовсім не до вподоби.

Під захистом Миколаєва: Одеса всіма силами допомагає місту-герою

Особливу роль у нинішній війні став приклад захисників Миколаєва та Миколаївщині. Як кажуть на Півдні, Миколаїв — тато, Одеса — мама. Так і вийшло: міста працювали у тісній зв'язці, і поки на Миколаївщині точилися запеклі бої, які не дали пройти далі українським Півднем, Одеса приймала біженців та допомагала жителям Миколаєва.

Більше того, волонтери та небайдужі одесити вже декілька місяців возять воду до Миколаєва, який залишився без водогону, а також гостинно приймають переселенців з Миколаєва та інших міст країни — у місті вже зареєстровано понад 34 тисячі внутрішньо переміщених осіб.