Як правильно казати українською — "дублянка" чи "дубльонка"

У щоденному мовленні ми часто не помічаємо, як проскакують слова, що зовсім не про українську мову. Вони звучать звично, ми чуємо їх від друзів, у магазинах, у соцмережах — і здається, що так і має бути. Одне з таких "зручних", але неправильних слів — "дубльонка".

Новини.LIVE розповість про те, що як буде правильно.

Воно настільки вкоренилося, що інколи важко відразу згадати, як же сказати по-нашому. А український варіант насправді поруч — дублянка. Легке, природне слово, яке повністю відповідає значенню. У побуті його вживають найчастіше. Якщо ж хочеться звучати традиційніше, "тепліше", є ще кожух — слово з історією, глибше, ніж просто назва одягу.

Як назвати "дубльонку" українською

Щойно заглядаєте у словники чи діалектні записники — відкривається ціла мапа старих назв зимового вбрання. Деякі звучать так, ніби їх і справді можна почути лише в селі десь на Поліссі чи у Карпатах. Інші ж майже забуті, але дуже колоритні.

Ось кілька цікавих варіантів:

• "линтвар" — давнє діалектне слово, яке йде ще з традиційного сільського побуту; 
• "кожушанка" — так могли називати легшу, коротшу верхню одежину, щось між піджаком і кожухом;
• "байбарак" — окрема сторінка традиційного вбрання. Це кожух, покритий зверху сукном; колись це була майже святкова річ;
• "кожушок, кожушина, кожанок" — різні діалектні форми. Найчастіше про короткий теплий верхній одяг, зручний у щоденному житті.

І коли ви бачите усе це поруч, розумієте, що українська мова не обмежується сухими словниковими нормами. У ній є свій колорит, свої маленькі "скарби", які просто потрібно час від часу пригадувати. Навіть така звична річ, як дублянка, може несподівано показати, наскільки багатою й різноманітною є наша мова.

Раніше ми писали про те, що в українській мові слова "примерочна". 

Також ми повідомлення, які слова "брюки" чи "штани" можна використати в українські мові.