Секрети краси: як галичанки доглядали за волоссям в давнину

Волосся для жінки в давнину було вкрай важливим - якщо коса була густа і слухняна, вона ставала предметом для гордості. якщо ж волосся було куце і рідке - дівчина навряд чи могла претендувати на звання першої красуні. Зараз розповімо, як жінки доглядали за волоссям у давнину. 

Читайте також: Більше руху: які спортивні костюми носили львів'янки століття тому. Фото

Секрети краси

І як же галичанки доглядали за волоссям раніше? Зараз це легко - є різні шампуні для усіх можливих видів волосся, кондиціонери, маски і спреї, перукарі, врешті-решт! Раніше ж жінкам доводилося вигадувати інші способи догляду. 

Мили волосся теплою водою, яку брали з природних джерел. У воду обов’язково додавали трави, які робили його здоровим. Так задля густоти та міцності волосся використовували любисток; ромашка надавала блиску та золотавого відтінку, м’яким волосся робила м’ята.

Ополіскували косу настоями з листя кропиви чи берези, використовували і квітки ромашки. Для того, щоб зробити такий настій, сухі трави дрібнили і заливали окропом (на 1 столову ложку трави одна склянка окропу), настоювали до охолодження та проціджували.

Практичні поради

Багато львів'янок у минулому столітті так само читали модні журнали, газети з порадами. Одним з таких видань була "Нова хата" - львівський жіночий часопис. Там, у статті "Як плекати волосся" за 1925 рік подаються якнайдетальніші інструкції з догляду за косою. Усі їх зацитуємо далі. 

"Ідеал гарного волосся - це волосся сухе й мягке. Але на жаль не богато жінок може таким волоссям похвалитися. У одних воно товсте, волоски позлипаються й виглядають неначе змоклі, у других як вже сухе, то тверде й уперте, що годі до ладу зачесатися. А тим часом то не так трудно мати гарне волосся. Треба лише присвятити йому більше уваги й трошки часу – а воно стане таким, якого бажаємо".

"Щоби товсте волосся стало гарним, треба мити його що три або чотири пізнійше що вісім день. До гарячої води додати ложку соди й натирати й масувати тим волосся. Виполоскати й сушити на сонці, або гарячим воздухом. Якщо по кількох днях волосся стане знову товсте, треба запарити сильного румянку, щоби був аж чорний, до нього додати трохи води й соди й тим облити волосся. Відтак масувати голову двома не дуже твердими щітками, виполоскати волосся румянком, полити гарячою водою й скоро висушити. Як волосся висохне, треба його добре щіткувати й чесати гребенем. Таке миття треба так часто повторяти, доки волосся не перестане товстіти. Щоби товсте волосся зробити сухим і блискучим треба терпеливости. Але як трохи часу присвятимо плеканню волосся, тоді наша праця буде нагороджена успіхом".

"Сухе волосся треба також часто мити, але в инший спосіб. Треба взяти одно жовтко, розбити його й вилляти на голову. Скіру на голові треба тим добре натерти, відтак сполоскати кілька разів водою, аж доки по сполоканню не буде чиста вода. Потому чесати волосся щіткою, надати йому бажану форму й завинути тісно серпанком. Особливо як завинемо його на ніч, воно буде так гарно держатися ся, що самі подивуємося. Сухого волосся не можна сушити дуже гарячим воздухом".

"Коротке волосся росте скорше й густійше, тому вимагає більше плекання чим довге. Також треба його частійше мити, бо порох і бруд має лекший доступ до скіри на голові. Тут треба також брати під увагу чи волосся товсте чи сухе й примінити відповідний спосіб. Як хочемо, щоби волосся мало мягкість шовку, додаємо до останньої води кілька капель ґліцерини. Щоби зміцнити ґрунт короткого волосся треба ще 14 днів по умиттю масувати голову руками й пальцями".

Більше новин про історію Львова:

• Справжній Львів - це не тільки площа Ринок, безліч кав'ярень та соборів. Тут є місця, які по-справжньому зачаровують, але про них мало хто знає.
• Майже на кожній центральній вулиці Львова можна натрапити на затишні кав'ярні з кавою або шоколадними виробами. Складається враження, що кава та шоколад зародились саме у цьому місті. Але історія показує, що ці продукти просто дуже добре прижились у місті Лева і дотепер користуються тут шаленою популярністю.
• Львівську Оперу побудовано в стилі так званого "віденського псевдоренесансу", в якому вдало поєднуються архітектурні напрямки ренесансу і бароко.