Це у нас декомунізацією називається: як відбуваються "ленінопади" в Україні та Росії

У нещодавньому терміновому зверненні до росіян щодо визнання так званих "ДНР" та "ЛНР" президент РФ Володимир Путін обурився знесенням пам'ятників Леніну і процесам декомунізації в Україні. Але чомусь очільник країни-агресора жодним чином не згадав про те, що подібні процеси активно просуваються і на його територіях.

Новини.LIVE розповість про найвідоміші "ленінопади" в Україні та про те, як росіяни намагаються вести невидиму війну проти привидів комунізму.

Львів в авангарді декомунізації

Після закінчення Другої світової радянська влада не стала спішити зі встановленням у місті головного пам'ятника комуністичного режиму – Володимиру Леніну. Для роботи над скульптурою вирішили залучити не місцевих архітекторів, а московського скульптора Меркурова. Паралельно міська влада почала підготовку площі перед Оперним театром. Саме там свого часу розташовувався Ілліч.

На відкриття пам'ятника у 1952 році зібралася велика кількість людей та партноменклатури зі всього регіону. Але ще більше осіб скупчились навколо ленінського постаменту під час його знесення у 1990 році. Так-так, ще до проголошення незалежності України.

До речі, Львів став другим містом у країні, яке започаткувало "ленінопад". Першопроходцем у цій сфері, як не іронічно, став Червоноград. 14 вересня 1990 року за районним центром підтягнувся й Львів. Демонтаж пам'ятника проходив за підтримки 50 тисяч глядачів. Пізніше бронзову фігуру міфічного вождя розплавили й використали для спорудження у Львові пам'ятника Жертвам комуністичних злочинів.

Громадський демонтаж у Києві

Проте першим містом, яке спричинило ланцюгову реакцію повалення Іллічів по всій Україні у 2013 році, став революційний Київ. Гранітного Леніна на перетині вулиці Хрещатик та бульвару Тараса Шевченка встановили у 1946 році. Після проголошення незалежності України одразу ж почалися дискусії щодо його демонтажу. Та зважаючи на тогочасні соціально-економічні обставини в країні, зі знесенням вождя вирішили почекати.

До більш рішучих дій вдалися вже у 2009 році. Тоді низка націоналістичних організацій оголосили, що постамент підпадає під Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні". Зокрема в ньому йшлося про вжиття додаткових заходів щодо демонтажу пам'ятників і пам'ятних знаків, присвячених особам, які причетні до організації та здійснення голодоморів і політичних репресій в Україні. Тоді активістам вдалося лише частково пошкодити скульптуру: відбити ніс і руку.

Після того про знесення Леніна заговорили вже під час Революції гідності. Перша спроба громадського демонтажу відбулася 1 грудня 2013 року. Тоді поблизу пам'ятника сталася бійка між протестувальниками, які заявляли про намір знести монумент, і бійцями "Беркута". Силовики спровокували сутичку й відтіснили активістів після того, як вони накинули на постамент зашморг, намагаючись його повалити.

Але 8 грудня активісти повернулися знову. Колона з близько двохсот осіб підійшла від будинку міськради до пам'ятника. Цього разу правоохоронці, які стояли поблизу Леніна, не втручалися. На гранітного вождя накинули троси й повалили на землю, розгойдуючи його з боку в бік. Уламки розбитого комуніста люди розбирали на сувеніри.

Ажіотаж навколо "ленінопаду" в Харкові

Після повалення Леніна в столиці хвиля "ленінопаду" прокотилася всією країною. Одним із найбільш обговорюваних та резонансних демонтажів пам'ятника радянському революціонеру став випадок у Харкові. Наприкінці лютого 2014 року активісти місцевого Євромайдану вирішили знести пам'ятник самотужки, але лише після відповідного рішення у Верховній Раді України.

На таку ініціативу швидко зреагували харківські прихильники Антимайдану. Саме ця група людей прикрасила територію навколо ленінського постаменту георгіївськими стрічками та стала на його захист. До того ж настрої антимайданівців поділяв і колишній харківський міський голова, нині покійний Геннадій Кернес. Він також виступав проти повалення пам'ятника.

У вересні 2014 року в місті відбувся багатотисячний марш "Харків – це Україна". Після завершення акції близько 3 тисяч людей попрямували на площу Свободи, де й знаходився один із найвищих пам'ятників Леніну в Україні. Його висота сягала 20,2 метра. Спочатку активісти планували розпиляти пам'ятник на частини за допомогою автовишки. Та міліціонери були іншої думки й оточили периметр навколо. Проте декілька людей змогли дістатися до самої бронзової фігури й почали розпилювати її болгаркою. Під час акції з повалення пам'ятника Леніну навіть повідомлялося про мінування постаменту та проводилась його перевірка, однак повідомлення про мінування виявилось хибним.

Під час першої спроби повалити пам'ятник обірвався трос, через що один з активістів травмувався. До наступної спроби підготувалися більш ґрунтовно: альпіністські мотузки замінили на сталеві троси, а ноги Леніна значно підпиляли. Близько 22:30 активісти, прив'язавши до рук фігури два троси та потягнувши за них, все ж змогли досягнути мети. Всі демонтажні роботи тривали близько 4 годин. Скульптура була сильно пошкоджена: від неї залишився тулуб без однієї руки, голови, передньої частини живота та черевиків. Залишки статуї Леніну були перевезені на територію заводу Малишева і Харківського облавтодору поблизу окружної дороги.

Не хотів покидати Одесу

У травні 2016 року від пережитків комунізму у вигляді статуй Леніна позбавилась Одеса. Останнім знесли так званий головний пам'ятник, який знаходився в Савицькому парку. Монумент авторства Матвія Манізера виготовили в середині 1960-х років. В період з 1967 по 2006 роки він розташовувався на Куликовому полі навпроти Будинку профспілок. У серпні 2006 року тодішній мер Одеси Едуард Гурвіц розпорядився перенести його в Савицький парк.

17 травня 2016 року комунальники отримали розпорядження демонтувати монумент. За планом, вони мали розібрати 10-метровий пам'ятник на сім складових блоків. Але під час демонтажу стався невеликий конфуз. Виявилось, що німецький клей, яким скріпили бетонні блоки після передислокації пам'ятника з Куликового поля у 2006-му році, виявився занадто міцним. Тому роботи перенесли на кінець місяця.

Після демонтажу монумент відправили в Тарутинський район Одеської області, де він поповнив експозицію Музею скульптури епохи соцреалізму в етнографічному комплексі "Фрумушика-Нова".

Як поживають гранітні Леніни в Росії?

Попри обурення Путіна щодо української декомунізації подібні процеси вже давно відбуваються в Росії. До того ж проходять вони на офіційному рівні. Через те, що в РФ не можливо публічно критикувати владу й відверто заявляти про свої наміри, які можуть розцінюватися, як антидержавні, то місцевим активістам доводиться йти на хитрощі. В більшості випадків Ленінів демонтують під приводом реставрації місць, де вони знаходяться, або самого ж пам'ятника. Але після закінчення всі потрібних робіт монументи не повертають на попереднє місце, а переносять або в музеї, або на околиці міста.

Наприклад, одна з таких ситуацій склалася в підмосковному Сергієвому Посаді у 2006 році. Тоді місцевий мер за підтримки козаків ініціював кампанію зі зносу Ілліча. До ініціативи доєдналися й церковні діячі.

"На мій погляд, це просто блюзнірство, коли сьогодні пам'ятник руйнівника тисячолітньої Росії стоїть поряд з лаврою, в місті, яке має ім'я преподобного Сергія. Це несумісні речі. Добро та зло ніколи не можуть бути разом. Сергій Радонезький, пам'ять якого ми святкуємо, та Ленін – це різні полюси", – заявляв депутат Державної думи від партії "Родіна" Олександр Крутов.

А в ніч з 12 на 13 березня 2013 року у центрі Білгорода за ініціативи місцевого губернатора комунальники під охороною поліції демонтували центральний пам'ятник Леніну. Одразу ж за декілька тижнів подібні випадки сталися в багатьох інших містах області.

Білгородська історія повторилася через чотири роки в іншому обласному центрі. У ніч із 30 на 31 травня 2017 року в центрі Калуги на площі Старий Торг було демонтовано пам'ятник Леніну. Роботи (із застосуванням кувалд та перфораторів) проходили в оточенні поліції та під наглядом міського голови Костянтина Горобцова (член регіональної політради "Єдиної Росії").

13 жовтня 2018 року голова фракції ЛДПР у Рязанській міській Думі, заступник голови Думи Дмитро Панкін направив виконувачу обов'язків голови адміністрації Рязані офіційний лист із пропозицією прибрати пам'ятник Леніну з однойменної площі в центрі Рязані, а на цьому місці встановити каплицю "духовному покровителю міста", благовірному князю Олегу Рязанському і перейменувати площу Леніна на площу Олега Рязанського.

А 11 вересня 2019 року пам'ятник Леніну демонтували на центральній площі міста Гусєв Калінінградської області. Загалом російські активісти говорять, що в період з 1991 до 2020 року в РФ знесли 15% пам'ятників Леніну в країні.