live
live
Київ
+14°
4 /10
USD 29.25
EUR 32.48
Київ
+14°
Затори
4 /10
USD 29.25
EUR 32.48
ДОПОМОГА УКРАЇНІ
Наразі нашій Батьківщині дуже потрібна допомога та підтримка! Закликаємо всіх небайдужих долучатися до підтримки нашої армії та нашої країни
Фонд «Повернись живим»
повернись живим
Підтримати фінансово українську армію ви можете через благодійний фонд «Повернись живим»
повернись живим
Харківський трибунал
Нюрнберг 2022
покараємо
путінське зло
разом
Якщо ви стали свідком путінських злочинів проти мирного населення в Україні— ви теж можете допомогти. Надсилайте факти про воєнні злочини
5 дитячих казок, які вкрали в СРСР

Навряд чи для когось стане великим відкриттям те, що багато контенту, який створювали в Союзі, був або цілковитим плагіатом, або, щонайменше, автори дуже сильно надихались західними творами. 

Про дитячі книги, сюжети яких свого часу вкрали радянські письменники, розповідають у Mirovich.Media. 

Читайте такожЯк іграшки з СРСР могли зламати дитячу психіку

"Золотий Ключик"

Один з найочевидніших прикладів плагіату - всім відомий "Золотий ключик" Олексія Толстого, що вийшов друком 1936 року. Ось тільки за п'ятдесят років до того в Італії Карл Коллоді написав іншу казку - "Піноккіо". 

Толстой свого часу не тільки списав основних персонажів - він майже слово в слово скопіював цілі сцени з італійської книги. І якщо ще залишаються якісь сумніви у факті плагіату: 1924 року, тобто за десять років до написання своєї книги про Буратіно, Олексій Толстой був редактором радянського видання "Піноккіо". Вочевидь, саме тоді він і надихнувся ідеєю створити щось подібне. 

Казка про Буратіно була врадена у Радянському Союзі

Ба більше, завдяки близькості до правлячих кіл, Толстой зміг домогтися заборони перевидання "Піноккіо" і таким чином просував у маси власну книгу. 

"Чарівник Смарагдового міста" Волкова

Оригінальна книга, теж досить відома навіть у Східній Європі, "Чарівник з країни Оз" була написана 1900 року. Її автор - Лаймен Френк Баум. Але ось радянському читачу історія стала відома завдяки відвертому плагіату - книзі Олександра Волкова "Чарівник Смарагдового міста", яка вперше була надрукована в журналі "Піонер" 1939 року. 

Сюжет Чарівника Смарагдового міста - плагіат

Сам Волков був математиком, непогано знав англійську, і саме так, певно, і познайомився з творчістю Баума. Але коли "Чарівник Смарагдового міста" вперше вийшов друком окремою книгою, автора оригіналу в ній навіть не згадали. Хоча відмінностей у сюжеті між цими творами фактично немає - те, що зробив Волков, можна було би навіть назвати "художнім перекладом". 

Найкраще справжній рівень письменницької майстерності Олександра Волкова показує популярність його інших книг - а точніше, відсутність такої. Навряд чи хто-небудь пригадає такі твори як "Юні партизани", "Балада про радянського льотчика" або ж "Фуфайка". 

"Пригоди Незнайки"

А ось тут історія плагіату дещо більш заплутана, ніж в двох попередніх випадках. Микола Носов, який і написав "Пригоди Незнайки", вперше розповів про свій задум 1952 року українському письменнику Богдану Чалому. Він "надихався" книгою Анни Хвольсон "Царство малюків". А ось вона вже взяла ідею книги і імена персонажів в художника Палмера Кокса. В 1880-х роках він випустив цілу серію коміксів під назвою "Неймовірні пригоди лісових чоловічків". 

Пригоди Незнайки - історія подвійного плагіату

Щоправда, в книзі Носова плагіат хоч і присутній, та вже ж є і оригінальні ідеї, яких не було ні в коміксах, ні в Анни Хвольсон. 

"Старий Хоттабич"

"Старий Хоттабич" - ще один не надто відомий випадок плагіату. Оригінальна історія належить авторству англійського письменника Ф. Енсті - його твір називався "Мідний глечик". 

Як в Союзі вкрали сюжет Старого Хоттабича

Але в цьому випадку між історіями є суттєві відмінності - але продиктовані вони були зокрема ідеологічною складовою. В книзі Лазара Лагіна піонер Васька переконував Хоттабича в тому, наскільки добре жити в СРСР і відмовлявся від подарунків джина через "відразу до приватної власності". І закінчилися твори теж по-різному: в англійській казці джин повернувся назад у глечик, а в радянській - став звичайною людиною. 

"Лікар Айболить"

І останній випадок списаної фактично повністю історії - "Лікар Айболить" Корнія Чуковського. Десятьма роками раніше вийшла оригінальна книга - "Лікар Дуліттл". Історія була ідентичною - і герої, і сюжетні гілки, проте сам Чуковський стверджував, що прототипом для його книги став єврейський лікар з Вільнюса Цемах Шабад. 

Проте схожість між книгами Чуковського і Х'ю Лофінга надто велика, щоб можна було заперечувати факт плагіату. 

історія плагіата казки Лікар Айболить

 

author
Авторка публікації
Марина Блохіна
Цікавлюся мистецтвом і літературою, паралельно вчуся на ілюстратора. В майбутньому мрію перетворити усі хобі на справжню роботу.
Поділитись публікацією
Більше оперативних новин шукайте в