Що діти з Донбасу думають про Майдан та Революцію гідності: розповідає вчителька історії

На Майдан Незалежності в Києві 21 листопада 2013 року вийшли тисячі людей, які були проти влади президента-втікача Віктора Януковича. Мирна акція протесту завершилася революцією, смертями і втратою територій. 

Події восьмирічної давнини все ще залишаються свіжими в пам'яті українців, тому що війна в країні триває і сьогодні. Революцію гідності хоч і розписали в підручниках, але найкраще про неї говорять очевидці. З болем про Майдан згадують і на Донбасі, адже саме ті події призвели до війни.

Новини.LIVE поговорило з вчителькою історії Маріупольської гімназії №2 Оленою Сєвериною і дізналося, що думають про Майдан діти і що вони згадують. 

Читайте також: Росія може напасти на Україну вже взимку - західні спецслужби

- Розкажіть про дату 21 листопада 2013 року в підручниках історії, що ви розповідаєте дітям? 

- У нас під цю дату спеціальні уроки. Найчастіше в підручниках тезисно все по факту - причини революції, результати і так далі. Вчителі готують презентації та соціальні ролики. Але ось страшні подробиці історія упускає, це діти вже знають самі. Ми відео вбивств і розстрілів не показуємо.

Як би я не готувалася до уроку, часто я замовкаю і слухаю історії дітей. Вони починають перебивати і розповідати відомі їм факти, історії своїх сімей. Для них усіх Майдан - це початок війни, яку вони бачили на власні очі. І в такі моменти можуть виникнути між дітьми дискусії, чи було це все не дарма. 

- Тобто реакція дітей різна. Якщо вони думають, що Майдан був даремно, ви їх переконуєте у протилежному? 

Таких звичайно одиниці, але вони є. Ці діти не вміють ще аналізувати так, як дорослі. Вони говорять в тому контексті, чим їм стало краще? На їхню думку Центральна і Західна Україна від цього не страждають, а ми страждаємо.

Якою б не була думка дітей, ніхто з них не кричить віддати Україну Росії. Зрештою ми міркуємо про те, що люди на Майдані загинули не дарма.

Старшокласники більш дорослі і роблять висновки, мають свою думку. У них моментально асоціації з війною. Діти не зовсім даються в політичні подробиці, адже зміни в Україні вони на своїй шкірі відчули.

У нас багато дітей переселенців з Донецька, у багатьох родичі зараз воюють. Ми всі говоримо таким дітям - спасибі твоїм батькам, що вони захищають наші кордони. 

Читайте також: Російські бойовики стягують на Донбас важку техніку: де вони розмістилися

- Які спогади дітей залишилися у вашій пам'яті? 

- У мене і свої спогади свіжі. Я з дитиною ховалася в підвалі коли їй було шість років. Тоді був обстріл мікрорайону Східного, ми переступали через трупи в прямому сенсі. У нас всі діти знали, що у разі обстрілу потрібно ховатися. 

Через те, що наші діти побачили війну, інших асоціацій з Революцією гідності у них немає. Вони знають, що першою на війні загинула Небесна сотня у Києві. 

Я часто слухаю біль дітей, як їм довелося виїхати з рідного міста, жити по чужих квартирах. І слухаю не тільки я, а весь клас. Дивовижно, що на таких уроках всі уважні. Якщо інші теми діти проходять без особливого інтересу, то цю тему вони досі сприймають як живу. 

Але ще одне моє спостерження - деякі учні почерствіли до цієї теми, адже до всього звикаєш. Вони відволікаються на життя на мирній території і це добре, адже їм потрібно соціалізуватися і заспокоїтись. Алевсе ж такі уроки і потрібні дитині, щоб зрозуміти - все відбувається дійсно не дарма.