Героїчна сотня: селяни під Гостомелем рятують кинутих тварин і самотужки гасять власні будинки

Гарячі точки війни може назвати кожен українець. Біля Києва це Буча, Ірпінь та Гостомель. Однак постраждали від ворожого нападу і маленькі села, про які мовчать. Місцеві волонтери рятують мешканців самотужки, називаючи маленькі населені пункти сірою зоною війни.

У селі Горенка, яка входить в Бучанський район немає зв’язку та світла. Там, після боїв у Гостомелі, зруйновані сотні будинків та тисячі життів. Журналісту Новини.LIVE вдалося зв’язатися з волонтеркою Ларисою, яка розповіла деталі.

Читайте також: Ірпінь зруйновано на 50%, повертатися сюди не можна – мер Маркушин

Сіра зона війни

Перші удари були по Гостомелю, а ми від нього в 5-7 км. У нас горять будинки і все відбувається хаотично. Нас розмежовує річка Ірпінь, прориву на Київ немає, але на сьогодні у нас згоріли понад 100 будинків. Періодично залітають гради.

Світла немає з другого дня війни, газ зник після того, як розбомбили Ірпінь. Залишилася лише вода. Люди без телефонів, бо важко знайти де зарядити.

В’їзд до нас складний. Наступна локація за нами це Пуща Водиця. Ми фактично 600 метрів до міста Києва, але поряд з найскладнішим напрямком бойових дій. Ми більше як сіра зона.

Рахуємо смерть

Були складнощі з евакуацією. Загалом тут населення близько 10 тис. осіб. Ми самостійно людей вивозили власними авто. У нас загинула від обстрілів волонтерка Яна, у неї залишилася мала дитина. Наразі загальна кількість людей, які живуть, десь 100. Вони йдуть до бомбосховищ і повертаються, тому порахувати важко.

Ми намагаємося вести статистику скільки людей померло власною смертю, скільки загиблих. По будинках, які горять, люди окремо скидають інформацію. Я збираю їх в перелік, щоб ДСНС поскладали акти.

Допомога

Зараз ті, хто залишився, скоординували через волонтерів доставку гуманітарної допомоги. Намагаємося обладнати медичний пункт. Завезли нам вогнегасники, ми тепер зможемо самотужки гасити пожежі.

Рятуємо тварин. Їх дуже багато в селі, набігли і з сусідніх міст, адже не всі люди їх забрали з собою. Ми їх локально годуємо, розкидаємо по вулицях їжу.

У момент розмови зв’язок з волонтеркою обірвався…

Ми дякуємо кожному волонтеру за роботу, за віру в ПЕРЕМОГУ. Ми обов'язково виграємо цю війну.