Як святкували Різдво в Києві на початку ХХ століття. Фото

#Київ
03 січня 07:00
Читати російською
На початку 20 століття, ще до революції, кияни відзначали Різдво майже так само, як ми сьогодні: співали колядки, ходили на ковзанку і влаштовували різдвяні вечірки
Як святкували Різдво в Києві на початку ХХ століття. Фото

Але відмінності є. У дореволюційних календарях саме 25 грудня, а не 7 січня, відзначено червоним – Різдво Київ справляв разом із католиками.

история Рождества

Колядка

У географо-етнографічному обрисі Федора Красильникова "Україна і українці" від 1918 року розповідалося, що на Різдво 25 грудня дівчата і діти колядували перед вікнами багатих селян і в колядках або викладали події далекого минулого, часів походів козаків до Туреччини, або події свята, тобто про Різдво Христове і про побиття немовлят, і про хрещення. Потім звали господаря і його сім'ю і просили частування.

"Колядники нерідко ходять з ліхтарем, зробленим з паперу у вигляді місяця або зірки. На одній стороні ліхтаря зображується свята Варвара. Молоді люди ходять колядувати з козою; козу роблять з дерева і тулуб покривають шубою; тримає її, прихованою під шубою, мужик. Козу водять з музикою, під яку вона і танцює. Прийшовши до хати, колядники запитують: "Чи дозволите, пане-господарю, заколядувати, цей дім розвеселити, Ірода засмутити?"І починають співати. Коли проспівають, то старший колядник вітає господаря таким чином:

"Віншу вас з цим пресвітлим святом, щоб ці святки проводили, прийшлого року дочекали. 3 миром, спокою, добрим здоров'ї, дітками, а ви, хлопці, кажіть: дай, Боже!" На це інша компанія відповідає хором: "Дай, Боже!" Їх дарують пирогами або грошима, на які вони купують собі різні речі і ретельно зберігають їх", - писав Красильников (орфографія автора).

история Рождества

Розпізнати колядників у місті було просто - за різдвяною зіркою та народними костюмами.

У книзі "Творці різдвяних зірок" описується, як саме це проходило: дорослі хлопці ходили з "зіркою" і дзвіночком. "Зірку" виготовляли з дерев'яної обичайки і тоненьких дощечок - "шалівок", із сімома променями і декоруванням з кольорового паперу і стрічок. Всередині - образок "народження Христа" і свічка. Натовп колядників складався з п'яти чоловік: береза, вузлоноша, дзвонар, міхоноша і запасний, який допомагав міхоноші.

история Рождества

За іншими відомостями, сезон колядок починався в Києві взагалі 20 грудня і тривав до кінця року. У численних внутрішніх просторах Києва облаштовувалися Різдвяні ялинки, і на цих локаціях проходили святкування. Там роздавали подарунки дітям, влаштовували святкові вистави, концерти, танці. і в тому числі проходило колядування.

Різдвяна ялинка

До речі, саме солодощами нерідко наряджали один з головних символів Різдва – різдвяне дерево, яким традиційно була ялинка.

Так, святкова ялинка, яка вже стала традиційним атрибутом новорічних свят, насправді взята з традицій святкування Різдва. Плутанина сталася в 30-х роках ХХ століття, коли радянська влада вела антирелігійну пропаганду і забороняла святкувати Різдво, а ялинку переобрела і прикрашати її стали тоталітарною червоною зіркою, а не Віфлеємською.

Перші згадки про різдвяні ялинки в Києві з'явилися в літературі: так у своєму оповіданні "Сосенка" Олена Пчілка описувала вбрану ялинку: "Вся вона сяє свічками, ліхтариками, всі гілки обвішані яблучками, якимись іграшками, червоними, синіми, золотими, аж в очах миготить!"

У ті ж роки київська інтелігенція захопилася "столичною" модою на різдвяну ялинку. Село поступово багатіло, і поставити у себе вдома красуню могло все більше людей.

Іноді селяни скидалися на ялинку, прикраси та подарунки дітям гуртом. Хто не міг купити, виготовляв своїми руками: з дроту майстрували кульки у вигляді фруктів, чіпляли пружину, а на неї – свічку. Верхівку такої ялинки традиційно прикрашала Віфлеємська восьмикутна зірка.

история Рождества

Ялинки привозили до Києва тисячами, в десятках вагонів. Наприклад, в кінці 1908 року міська преса повідомляла:

"Торгівля ялинками в Києві зосереджена в руках кількох великих підрядників-торговців, які, купуючи ялинки великими партіями в лісах Полісся, доставляють їх до Києва залізницею, а в Києві вже від себе передають".

Вартість ялинки в ті часи - 40-80 копійок за дерево, і вдвічі дорожче у роздріб. Причому, якщо на Подолі, недалеко від Житнього ринку, кращі ялинки в ціні доходили до 1 карб. 50 коп., то на Бессарабці і Хрещатику – і того дорожче. Тоді 1 карбованець – це добовий заробіток однієї робочої сім'ї, за який можна було купити пуд (16,5 кг) якісного борошна або пару мішків картоплі.

история Рождества

На початку 20 століття ялинку кияни прикрашали скляними іграшками, паперовими та картонними фігурками, декоративним намистом, цукерками. Тоді магазинів, що пропонували святкові прикраси, вистачало з надлишком, а покупців приваблювали цінами "без запитів" і "поза конкуренцією". Біля обвішаної цукерками ялинки збиралися діти, які зривали частування собі.

А в роки після Першої світової прикрашені ялинки ставали приводом для жартів на злободенні теми, такі як війна і нестача продуктів харчування і домашнього вжитку.

Вечеря

У середовищі Київської громади цікаво поєднували європейську світську, релігійну традицію з українською народною. Люди, які відвідували різдвяні вечірки у Миколи Лисенка, розповідали, що у нього в одному кутку стояла Різдвяна ялинка, а в іншому — Дідух, і що на роялі виконувалися як різдвяні пісні європейських композиторів, так і українські колядки.

Це стосувалося і столу. Різдвяний домашній стіл столичного жителя на рубежі століть – то серед інших традиційних страв, запечене кесарійське порося, яке подавали до столу в соусі з хрону і з кашею на гарнір. У київських газетах заздалегідь розміщували рекламу власники і власниці м'ясних крамничок, в асортименті яких було порося. Ця страва вважалася центральною стравою свята - так було до 1920-х років.

Столична заможна інтелігенція могла дозволити собі піти до ресторанів і кафе-шантанів на святкові музичні та танцювальні програми.

Наприклад в зимовому саду "Гранд готель" на Хрещатику, 22 (зараз тут розташована будівля Головпоштамту), гостей чекала розкішна ялинка з іграшками-сюрпризами, а для гостей за столиками обіцяли новорічні подарунки. І все це під "звуки музичних оркестрів Віденської капели, угорських циган або іспанських студентів".

А в "Купецькому Зібранні" за 50 копійок (для жінок) або 1 карбованець (для чоловіків) можна було забронювати святковий стіл на новорічну ніч, який обіцяли накрити вечерею з трьох страв: стерлядь а-ля рус, куріпки, салат з брусницею, і вершковий пломбір на десерт, а також розважити гостей першокласним музичним супроводом.

история Рождества

Втім, прикрашати міські простори тоді звичаю в Києві не було, як і не було у святкуванні звичної нині масовості і "головної ялинки міста". Ялинки ставилися в будинках, в публічних будівлях, в клубах, де збиралися осередки певних верств.

Зате Різдво сильніше асоціювалося з благодійністю: пересічні кияни намагалися готувати з запасом, купувати більше продуктів, щоб приготувати окремо і роздати незаможним. Їжу, а також одяг та іграшки для бідних збирали по домівках і в громадських закладах, а потім заносили до церков.

история Рождества

Святвечір

У ніч перед Різдвом, що нині відомий як Святвечір, також існував ряд звичаїв.

Наприклад, як писав Федір Красильников у своєму етнографічному нарисі, вечір цього дня називали ввечером "багатої куті" або "Коляди". У цей день готується заздалегідь вечеря з декількох страв, серед яких обов'язково кутя з медом або маком, розтертим і розведеним в підсолодженій воді, і узвар. На стіл також кладуть покритий скатертиною сніп сіна, поверх ставлять кутю, а над ним на узвишші запалюють свічку.

"Коли на стіл подадуть кутю, господар набирає її в ложку, підходить до вікна або виходить на двір і каже: "Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти, а коли не йдеш, то не йди й на жито, пшеницю і всяку пашницю". Останню ложку куті кидає в стелю, "щоб бджоли роїлися", і за тим, скільки приліпилося до стелі куті, віщують, чи добре проживуть бджоли зиму і чи будуть роїтися влітку".

У Святвечір селяни також носили обід хрещеним батькам. Звичай, коріння якого тягнуться ще з язичництва, був покликаний зміцнити сімейні зв'язки. Селяни поблизу столиці відвідували близьких, слабких, немічних, самотніх, а заодно несли своїм хрещеним.

Існує повір'я, що світом в цю ніч блукають добрі і злі духи. Саме тому на Святвечір дівчата сідали гадати. Ця традиція існує і понині.

В Україні з 2017 року 25 грудня, як і 7 січня, є офіційним вихідним днем. Незважаючи на те, що Глава Православної церкви України Епіфаній особисто підтримує перехід святкування Різдва за григоріанським календарем — 25 грудня, багато хто вже звик до того, щоб відзначати народження Христове через тиждень після настання Нового року – 7 січня.

Причиною святкування в Україні Різдва 7 січня послужило те, що хоч під час революції 1918 року в Українській Народній Республіці і перейшли у відлік за григоріанським календарем, який підтримували більшовики, Російська православна церква продовжувала користуватися юліанським, тим самим вирішивши відмежуватися від католиків. Розрив між ними становив кілька днів і збільшувався: зараз за юліанським календарем народження Христове відзначати слід було б аж 12 січня.

Але головним у цьому святі для нас повинен бути не день, а його дух – наповнений добротою і вдячністю до ближнього. З Різдвом та Новим роком!

author
Автор публікації
Владислав Григор'єв
27 років, музичний ентузіаст, понаїхав з півдня України та копається в столичному вивороті.
Поділитись публікацією
Збройним силам України потрібна наша допомога.
Збройним силам України потрібна наша допомога
ХАРКІВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ
НЮРНБЕРГ 2022
Якщо ви стали свідком путінських злочинів проти мирного населення в Україні— ви теж можете допомогти.Надсилайте факти про воєнні злочини