Історія Коцарської вулиці та Харкова як столиці коців (килимів)

Вулиця Коцарська з'явилася в Харкові в кінці XVII – на початку XVIII століття. Її назва пов'язана з майстрами, які виготовляли односторонні килими з довгим ворсом – коци. На початку XIX століття цим промислом займалися пів сотні будинків на Коцарській. У кожного майстра було по 2-3 верстати, на яких працювали кілька жінок.

Про історію вулиці Коцарської пише Микола Дяченко у своєму нарисі "Вулиці та площі Харкова".

Читайте також: Історія вулиці Римарської та поява оперного театру в Харкові понад 100 років тому

Виробництво коців в Харкові 

Розквіт цього промислу був досягнутий у 1814 році, коли в місті було вироблено та відправлено на продаж 26 тисяч коців.

Через чверть століття виготовлення трохи скоротилося через подорожчання вовни, але залишалося на рівні 3% промисловості всього міста.

Як стверджують фахівці, харківські килими схожі на узбецькі, але відрізнялися по ширині. Зображувані ромби на килимі означали добробут в будинку, їх традиційно дарувалися на весілля молодятам.

На жаль, секрети виробництва коців залишилися в минулому. Остання майстриня виробництва коців жила в місті в 1905 році.

Бруківка на Коцарській з'явилася в 1883 році. Саме з цього часу на вулиці виростають кам'яні будинки. У ці роки на цій вулиці жив український поет-романтик Яків Щоголєв. Тут з'явилися його збірки віршів "Ворскла" та "Слобожанщина".

У 1896 році на вулиці з'явилася кондитерська фабрика Бормана, яку в 1922 році перейменували в "Жовтень". Це найбільше підприємство займало 3-е місце в СРСР за виробництвом.

У роки незалежної України фабрика отримала назву "Харків'янка" і з 2004 року входить у корпорацію "Бісквіт-Шоколад". Щорічно вона виробляє до 35 тисяч тонн різної продукції.

У 20-ті роки на Коцарській відкрили потужне швейне виробництво. У 1921 році з'явилася відома швейна фабрика імені Тинякова.

Якщо в перші роки там виготовлявся одяг для Першої кінної армії, то сьогодні 5 цехів підприємства спеціалізуються на жіночому одязі.

Як у Харкові з'явився Бурсацький спуск

• Бурсацький спуск називався так через будівлю духовної семінарії, яка відкрилася в 1773 році. Там жили та вчилися бурсаки, переважно діти-сироти.