Сталий розвиток — це виклик і шанс для українського бізнесу

Про сталий розвиток сьогодні говорять усі — від чиновників у Брюсселі до підприємців у Хмельницькому. Але попри зростаючий обсяг вимог і дедалі складніші стандарти, для українського та східноєвропейського бізнесу це не лише тягар. Це можливість. І ті, хто встигне перебудуватися раніше, отримають конкурентну перевагу.

Сталий імідж = сильний бренд

У світі, де інвестори, партнери та споживачі щораз частіше оцінюють не лише продукт, а й цінності, ESG стає ключовим активом. Компанії, які дотримуються стандартів ЄС (як-от CSRD), демонструють: вони грають за світовими правилами. А отже — заслуговують на довіру.

І це не просто репутація "для звітів". Сталий імідж приваблює талант. Молодь хоче працювати в компаніях, які дбають про довкілля і суспільство. А споживачі — обирають відповідальних. У Європі, як і в Україні, таких стає все більше. Вже сьогодні нефінансова звітність допомагає вигравати тендери, заходити на нові ринки, отримувати визнання. Як приклад — рейтинг корпоративної сталості в Україні, який привертає увагу медіа й партнерів. У післявоєнній відбудові такі сигнали прозорості й відповідальності — на вагу золота.

Нові ринки, нові ніші, нові ролі

Гра за сталими правилами відкриває двері. Якщо ваш продукт відповідає європейським екологічним нормам — вам не страшні торговельні бар’єри. Якщо ви інвестуєте у "зелені" технології — ви стаєте частиною нового економічного порядку.

Низьковуглецева економіка, відновлювана енергетика, утилізація, екологічне IT — це вже не майбутнє, а сьогодення. Українські компанії вже інтегруються у ці сфери. Водень, біометан, додатки для моніторингу викидів, рішення для екологічної звітності — все це створюється тут і зараз. І саме українські фахівці — зокрема в ІТ — мають шанс зіграти роль у глобальному "зеленому" ринку.

До того ж, Україна — вже кандидат у ЄС. Це означає доступ до фінансування, програм підтримки, європейських проєктів сталого розвитку. Хто встигне підготувати проєкти — той отримає ресурс.

Екологія — це ще й економія

Сталий розвиток — це не лише про мораль і цінності. Це про ефективність. Інвестиції в енергозбереження, ресайклінг, ощадне виробництво знижують витрати, підвищують маржинальність, роблять бізнес менш залежним від криз.

Після атак на енергетичну інфраструктуру України тисячі підприємств зіткнулися з необхідністю енергонезалежності. І саме тоді стало зрозуміло: те, що раніше здавалося "зайвим", насправді — ключ до виживання.

Від компостування у агросекторі до рециклінгу газів на металургійних підприємствах — прикладів вистачає. А ще — підтримка. Багато міжнародних проєктів дають гранти, пільгові кредити чи допомогу для "зеленої" трансформації. Потрібно лише вміти ними скористатися.

Але не все так просто. І бізнес це добре знає.

З чим стикається компанія, яка вирішила стати "сталою"

1. Гроші. Чи, точніше, їхня відсутність

Зміна підходу потребує інвестицій. Сучасні фільтри, нові котли, звітність, сертифікація — усе це коштує. І в умовах війни чи економічної нестабільності не кожна компанія має запас міцності, щоби дозволити собі такі витрати.

Особливо важко малому та середньому бізнесу. Тому важливо не просто говорити про вимоги, а й створювати стимули: пільгове фінансування, програми підтримки, спрощення процедур.

2. Кадри. Хто буде цим займатися?

Навіть якщо компанія має бажання і ресурс, вона стикається з дефіцитом знань. ESG-фахівців небагато. Бізнес-освіта тільки починає включати ці теми. CSRD, ESRS, TNFD — це складні стандарти, і часто менеджери вивчають їх "на ходу".

А ще — невизначеність. Наприклад, в Україні методичні рекомендації з CSRD очікуються лише влітку 2025 року. До того часу — компанії працюють навпомацки. У ЄС теж не завжди все гладко: у східноєвропейських країнах інструкції часто з’являються із запізненням, а на місцях бракує фахівців, щоб їх впроваджувати.

3. Інфраструктура. І держава, яка поки що не встигає

В Україні ще немає єдиної платформи для нефінансової звітності. Немає системи торгівлі викидами. Екологічні інспекції часто не мають сучасних інструментів.

Те саме — у багатьох країнах регіону. Регуляторні рамки тільки формуються. Усе це уповільнює бізнес. І без активної взаємодії з владою прогрес буде повільним.

Сталий розвиток — не мода. Це нова нормальність

Українські та східноєвропейські компанії стоять на порозі великої трансформації. І так, вона потребує часу, знань і грошей. Але водночас — відкриває можливості, яких раніше не було.

Той, хто першим адаптується, виграє. І не лише в тендерах. А й у довгостроковій стабільності, лояльності клієнтів, доступі до ресурсів і нових ринків.

Сталий розвиток — це вже не опція. Це вимога часу. І шанс вирости — навіть у складних умовах. Особливо для України.