Санкції за податкові правопорушення — роль вини

Анна Савченко

Асоційована юристка практики вирішення податкових спорів у Crowe Mikhailenko

Податкові правопорушення в Україні виходять далеко за межі простих помилок у розрахунках — вони передбачають складну юридичну оцінку наміру та поведінки платника податків. Актуальна судова та регуляторна практика свідчить про помітний зсув у бік визнання важливості фактора вини при визначенні відповідальності. Розуміння цього аспекту є критично важливим як для платників податків, так і для податкових органів, особливо на тлі зростаючої кількості випадків маніпулювання поняттям умислу для безпідставного накладення підвищених штрафів.

Що таке вина в контексті податкових правопорушень?

Відповідно до статті 109 Податкового кодексу України, податкове правопорушення — це протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене платником податків, податковим агентом, контролюючим органом або його посадовими особами, а також іншими особами у випадках, передбачених Кодексом.

Як і будь-яке правопорушення, податкове має чотири складові:

• Об’єкт: правовідносини, що охороняються — у цьому випадку порядок адміністрування податків і зборів.
• Об’єктивна сторона: зовнішній прояв правопорушення — конкретні дії або бездіяльність, що порушують закон, їх наслідки та причинно-наслідкові зв’язки.
• Суб’єкт: особа, яка несе відповідальність (платник податків, агент або інша відповідальна особа).
• Суб’єктивна сторона: внутрішнє ставлення особи до вчиненого — вина, що може проявлятись у формі умислу або необережності.

Хоча Кодекс досі не містить визначення вини, у юридичній практиці ця категорія є ключовою. Винним вважається той, хто не вжив достатніх заходів для дотримання норм, попри наявну можливість це зробити.

Нормативне закріплення вини

Підпункти 112.1 і 112.2 статті 112 Податкового кодексу встановлюють умови, за яких особа може бути притягнена до відповідальності:

• якщо вона мала змогу дотриматися вимог, але не вжила достатніх заходів для цього;
• якщо контролюючий орган доведе, що платник діяв недобросовісно, без розумності й належної обачності.

Обов’язок доказування вини покладається на податковий орган. У разі недоведеності — відповідальність не може бути застосована. При цьому всі сумніви тлумачаться на користь платника податків.

Вина — не завжди обов’язкова

Факт вини є кваліфікуючою ознакою не у всіх випадках. Вона прямо передбачена лише для окремих складів правопорушень — зокрема у статтях 123.2–123.5, 124.2–124.3, 125-1.2–125-1.4 ПКУ.

Так, стаття 124 передбачає, що при простроченні сплати грошового зобов’язання:

• до 30 днів — штраф 5% від суми боргу;
• понад 30 днів — 10%;
• при умисному порушенні — 25%.

Отже, рівень вини напряму впливає на розмір санкцій.

Як довести умисел?

Умисел встановлюється, якщо податковий орган доведе, що платник свідомо створив умови, спрямовані на невиконання податкового обов’язку з метою одержання податкової вигоди.

Ознаками умислу можуть бути:

• створення фіктивних господарських операцій;
• відсутність економічної доцільності;
• оформлення угод, не відповідних реальному змісту;
• відсутність або дефекти первинних документів.

Але головне — це має бути доведено належними доказами. При їх відсутності або сумнівах — застосовується презумпція невинуватості.

Судова практика: позиція Верховного Суду

Після 2021 року Верховний Суд України послідовно формує практику, де чітко визначає критерії наявності вини.

Ключові рішення:

• 08.12.2022, справа № 520/9294/21 — перший детальний аналіз умислу в податкових справах.
• 16.03.2023 (№ 600/747/22-а), 03.08.2023 (№ 520/22505/21), 22.08.2023 (№ 520/18519/21) — суд визначив, що без доказів вини підвищені штрафи застосовуватись не можуть.
• 05.10.2023, справа № 520/14773/21 — суд підтвердив обов’язковість доведення вини, ця позиція є обов’язковою для нижчих інстанцій (ч. 5 ст. 242 КАС).

Конкретний приклад: зниження штрафу

У справі № 160/24147/21 (16.11.2023) податковий орган наклав 50% штраф, вважаючи дії умисними. Верховний Суд встановив, що попереднє порушення вже було скасоване, а жодного прямого доказу умислу надано не було. Тому суд застосував базову ставку 5%, зменшивши суму санкції з 3,06 млн грн до 306 тис. грн.

Документальні перевірки: обмеження

У рішенні від 31.10.2024 у справі № 120/15159/23 Касаційний адмінсуд зазначив: в рамках камеральної перевірки довести умисел неможливо. Тому накладення підвищених санкцій у таких випадках є незаконним.

Сучасна податкова практика вимагає чіткого визначення й доказу вини. Її наявність або відсутність визначає не лише розмір штрафу, але й правові наслідки. Дотримання презумпції невинуватості й обов’язку доказування з боку контролюючих органів — ключові умови законності податкових санкцій в Україні.

Читайте Новини.LIVE!

Підписатися Підписатися