Військовий штучний інтелект у 2026 — шість уроків реальності

Голлівуд обіцяв нам армії роботів-убивць, але справжня революція військового ШІ відбулася в серверних кімнатах і логістичних хабах. 2025 рік показав, що найбільший вплив штучного інтелекту — не в автономній зброї, а в здатності перетворювати дані на швидкість і ефективність. Це змінює все — від закупівель Пентагону до стратегії оборони України.

Поки громадськість очікувала на появу "Термінатора", справжні зміни відбувалися у сферах, які рідко потрапляють у заголовки: оптимізація ланцюгів постачання, прогнозування поломок техніки, прискорення бюрократичних процесів. Виявилося, що найбільший вплив ШІ полягає не в повній автономії бойових систем, а в можливості аналізувати величезні масиви даних і давати командирам перевагу в часі — фундаментальну перевагу у будь-якому конфлікті.

В цій колонці я аналізую ключові  уроки, які минулий рік дав світу про військовий штучний інтелект. Це не розповідь про наукову фантастику, а практичний огляд реальних змін, які вже сьогодні визначають майбутнє війни.

Чому військовий ШІ — це про логістику, а не роботів

Поширена думка, що "військовий ШІ" означає передачу бойових рішень машинам, виявилася далекою від реальності 2025 року. Основний вплив штучного інтелекту в армії США був не у вигляді автономних бойових роботів, а в більш прагматичних сферах, які кардинально змінюють підхід до ведення війни.

Застосування ШІ в американських збройних силах зосередилося на чотирьох напрямах: підтримка прийняття рішень через швидший аналіз даних, розвідка та ситуаційна обізнаність через прискорену обробку інформації з сенсорів, технічне обслуговування через прогнозування поломок і виявлення ризиків у ланцюгах постачання, а також навчання персоналу.

Конкретним прикладом є "прогнозна логістика" в армії США, яка дозволяє передбачати потреби та доставляти ресурси ще до виникнення дефіциту. Системи прогнозують, коли той чи інший елемент техніки вийде з ладу, що перетворює реактивне обслуговування на проактивне планування.

Цей, на перший погляд, "нудний" аспект штучного інтелекту є насправді революційним. Він перетворює дані на швидкість, дозволяючи підрозділам планувати швидше, ремонтувати техніку до поломки та діяти з кращою інформацією. Це фундаментальна перевага на сучасному полі бою, яка змусила Пентагон переосмислити всю стратегію закупівель.

Як Пентагон змінив стратегію закупівель ШІ

Міністерство оборони США кардинально змінило підхід до закупівель, відійшовши від ексклюзивної співпраці з традиційними оборонними гігантами. Натомість Пентагон почав активно укладати масштабні контракти з провідними комерційними технологічними компаніями — лідерами в галузі штучного інтелекту.

Цифри говорять самі за себе: контракти на суму до $200 млн для кожної з компаній Anthropic, Google, OpenAI та xAI для прискорення впровадження передових можливостей ШІ. Окремо виділяється масштабна угода з Palantir на суму до $10 млрд для армії США, спрямована на інтеграцію даних, аналітику та послуги штучного інтелекту.

Цей підхід "commercial-first" є визнанням того, що головні інновації у сфері ШІ відбуваються не в закритих військових лабораторіях, а в комерційному секторі. Замість повільних, багаторічних циклів розробки, Пентагон тепер прагне швидко інтегрувати готові, передові рішення, оминаючи традиційні бюрократичні процеси.

Це не лише прискорює модернізацію збройних сил, але й змінює баланс сил в оборонній промисловості. Жорстка, довгострокова культура закупівель Пентагону тепер взаємодіє зі швидким, ітеративним підходом Кремнієвої долини "рухайся швидко і ламай стереотипи" — тертя, яке визначатиме оборонні інновації на наступне десятиліття.

Але швидка інтеграція комерційного штучного інтелекту несе власні ризики. Етичні дилеми переносяться з військових лабораторій на активні поля бойових дій з тривожною швидкістю, як це демонструє випадок з "Lavender".

Що означає "схвалено людиною" у бойових умовах

Етичні дилеми, пов'язані з військовим ШІ, перейшли з теоретичної площини у практичну. Це наочно продемонструвало використання ізраїльськими військовими системи штучного інтелекту під назвою "Lavender" у Газі. Система використовувала машинне навчання для ідентифікації потенційних цілей, присвоюючи мешканцям Гази числовий рейтинг, що вказував на ймовірність їхньої приналежності до збройних угруповань.

Офіційно ЦАХАЛ заявляв, що ШІ є лише допоміжним інструментом, а остаточне рішення завжди залишається за людиною-аналітиком. Однак свідчення зсередини малюють зовсім іншу картину, висвітлюючи небезпечну "сіру зону", де людський нагляд стає формальністю.

Один з офіцерів, який працював із системою "Lavender", розповів про реальний процес прийняття рішень: "Я витрачав 20 секунд на кожну ціль на цьому етапі і робив десятки таких щодня. Я не мав жодної доданої вартості як людина, окрім того, що був штампом для схвалення."

Ця ситуація демонструє, як швидкість та масштаб, що генеруються штучним інтелектом, можуть звести людський контроль до простої формальності. Хоча формально людина залишається "в курсі справи", вона фактично не має ані часу, ані можливості для глибокого аналізу, перетворюючись на "штамп для схвалення". Це створює серйозні ризики порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема принципу розрізнення між комбатантами та цивільним населенням.

Чому геополітична гонка — це війна інфраструктур

Глобальна конкуренція у сфері ШІ вийшла за межі простого змагання за створення найдосконаліших алгоритмів. Експерти Atlantic Council описали нову парадигму — "битву стеків ШІ" (AI stacks). Це означає, що геополітичне суперництво між США, Китаєм та ЄС — це боротьба за контроль над усією інфраструктурою, яка лежить в основі штучного інтелекту.

"Стек ШІ" включає декілька ключових компонентів:

• Обчислювальні потужності — дата-центри, без яких неможливе тренування великих моделей
• Хмарне зберігання даних — інфраструктура для роботи з масивами інформації
• Мікросхеми та напівпровідники — апаратна база всієї екосистеми
• Регулювання та стандарти — правила гри, які визначають технологічний розвиток

Стратегія США, чітко сформульована в "Плані дій щодо ШІ" у липні 2025 року, полягає в експорті свого "стека" іншим країнам. Мета — щоб союзники та партнери будували та розгортали штучний інтелект з використанням американських технологій, стандартів та інфраструктури.

Цей підхід є набагато глибшим розумінням конкуренції. Війна йде не за найкращий алгоритм, а за фундамент, на якому ці алгоритми будуть працювати. Така "війна стеків" створює нову форму технологічної залежності, змушуючи менші нації обирати екосистему — американську, китайську чи європейську — що диктуватиме не лише їхні технологічні можливості, а й їхню геополітичну приналежність на ціле покоління.

Як бульбашка ШІ загрожує світовій економіці

На тлі шаленого ентузіазму навколо штучного інтелекту, економісти почали бити на сполох щодо ризиків нової фінансової бульбашки, яка може мати глобальні наслідки. Звіт "Top Ten Global Risks for 2026" вказує на небезпечний розрив між величезними інвестиціями в інфраструктуру ШІ та реальними економічними результатами.

Масштаби інвестицій вражають: у 2024 році глобальні інвестиції у дата-центри перевищили $400 млрд. Прогнозується, що до 2029 року ця сума зросте до $1.1 трлн. Водночас реальне підвищення продуктивності від впровадження штучного інтелекту залишається "невловимим", а провідні компанії галузі все ще далекі від прибутковості. Наприклад, OpenAI не очікує отримати прибуток до 2030 року.

Цей розрив між колосальними інвестиціями та відсутністю негайних доходів створює ризик фінансового краху, подібного до краху доткомів у 2000 році. Якщо інвестори втратять віру в майбутні прибутки, масовий розпродаж активів, пов'язаних зі штучним інтелектом, може спровокувати фінансову кризу, що вплине на світову економіку та стабільність.

Для військової сфери це означає потенційну вразливість. Якщо комерційні компанії, на які тепер покладається Пентагон, зіткнуться з фінансовими проблемами, це може уповільнити модернізацію збройних сил саме тоді, коли геополітична конкуренція досягає піку.

Як Україна перетворює технології на державну стратегію

Зіткнувшись із повномасштабним вторгненням, Україна стала глобальним центром бойових інновацій, особливо у сфері безпілотників та застосування штучного інтелекту на полі бою. Цей процес набув офіційного стратегічного статусу завдяки ключовій події: призначенню у січні 2026 року Михайла Федорова, міністра цифрової трансформації та ідеолога "Дії", на посаду Міністра оборони України.

Це призначення стало сигналом, що Україна робить ставку на технологічну перевагу як на центральний елемент своєї оборонної доктрини. Пріоритетами Федорова на новій посаді стали не лише реформа армії та викорінення корупції, а й рішуча ставка на розвиток "defense tech".

Його бачення майбутнього української оборони було чітко сформульовано у виступі перед Верховною Радою: "Президент поставив чітке завдання: побудувати систему, яка здатна зупинити ворога в небі, просування на землі, посилити асиметричні та кіберудари по ворогу та його економіці. Зробити ціну війни для росії такою, яку вона не зможе потягнути."

Цей крок демонструє усьому світу унікальну модель швидкого впровадження інновацій під тиском реальних бойових дій. Україна не просто використовує технології, а перетворює їх на офіційну державну стратегію, яка може стати прикладом для багатьох інших країн, що прагнуть модернізувати свої збройні сили в епоху штучного інтелекту. Досвід бойового застосування безпілотників, систем радіоелектронної боротьби та аналітики даних у реальному часі вже привертає увагу партнерів з NATO та інших союзників.

Що дає військовий штучний інтелект і які питання залишає

2025 рік остаточно розвіяв міфи про військовий штучний інтелект. Він перейшов від теоретичних концепцій та науково-фантастичних образів до практичного, складного та часто суперечливого інструменту. Він змінює все — від логістики та технічного обслуговування до глобальної політики та етичних норм ведення війни.

Революція ШІ в обороні виявилася менш видовищною, але більш глибокою, ніж очікувалося. Вона стосується не стільки автономних роботів, скільки переваги в інформації, швидкості прийняття рішень та ефективності використання ресурсів. Пентагон змінив стратегію закупівель, переключившись з традиційних підрядників на комерційні технологічні компанії. Україна інтегрувала інновації в державну оборонну доктрину. Геополітична конкуренція перейшла від алгоритмів до боротьби за інфраструктуру.

Однак технологічна перевага несе із собою величезну відповідальність. Досвід використання системи "Lavender" показав небезпеку перетворення людського контролю на формальність. Економічні ризики бульбашки ШІ загрожують стабільності всієї галузі. Перед людством постає фундаментальне питання: чи зможемо ми знайти баланс між спокусою технологічної переваги та етичною відповідальністю, перш ніж алгоритми почнуть приймати рішення, наслідки яких ми не зможемо контролювати?

Відповідь на це питання визначить не лише майбутнє війни, але й те, яким буде світ після неї. Технології можуть стати інструментом захисту демократії та людського життя, або перетворитися на засіб, що знецінює саме поняття людського рішення у найкритичніших ситуаціях.