Війна в Чорному морі — як морські дрони змушують відступати

Ще кілька років тому безекіпажні морські платформи здебільшого були "очима" для розвідки. У Чорному морі вони стали ударною силою. Я служив у ВМС Ізраїлю й бачу це як зрілий прояв наступальної безекіпажної кампанії: у прибережній зоні результат визначає темп циклу "виявив, вирішив, застосував" і здатність досягати ефекту без зайвого ризику для екіпажів та дорогих платформ.

Від розвідки до удару: маркер 2022 року

До повномасштабної війни безекіпажні морські платформи переважно сприймалися як "очі" для спостереження. Поворот став видимим восени 2022 року: після атаки на Севастополь 29 жовтня Росія заявила, що надводні дрони були застосовані у зв’язці з повітряними системами. Для мене це маркер фази, момент, коли USV (unmanned surface vessel, безекіпажний надводний апарат) чітко почав працювати як зброя.

Далі ця логіка лише зміцнилася. "Витратні" USV створюють тиск і змушують оборону витрачати дефіцитні спроможності на охорону та чергування. Паралельно наростає підводний шар: UUV (unmanned underwater vehicle, безекіпажний підводний апарат) додає невизначеності біля рейдів і гаваней та може посилювати протичовнову оборону, якщо використовується як елемент ширшої мережі спостереження.

Fleet in being і A2/AD: старі принципи, нові носії

Fleet in being — це концепція "флоту-стримувача": сама потенційна присутність спроможної сили змінює поведінку супротивника. A2/AD (anti-access/area denial) — логіка "не пустити й обмежити маневр", яку традиційно будують через сенсори, міни, ракети та підводні засоби.

У Чорному морі схожий ефект дедалі частіше дають ударні USV та UUV. Вони створюють відчуття небезпеки без "великого флоту на горизонті" й опускають ризик до рівня портів та тилових стоянок. Мета незмінна: нав’язати ризик і обмежити свободу дій без вирішальної морської битви флот проти флоту.

Переваги та ризики морських дронів у прибережній війні

Прибережна зона стає прозорою. Супутники, повітряна розвідка, берегові сенсори, OSINT (open-source intelligence, розвідка з відкритих джерел) і комерційні технології звужують "вікно невидимості". Виживання дедалі більше залежить від керування помітністю в радарному, тепловому, акустичному та електронному діапазонах, а також від розосередження і часу, який платформа проводить під наглядом.

Stand-off або stand-in стає доктринальним вибором. Stand-off означає роботу з більшої дистанції. Stand-in — дії ближче до узбережжя, які потребують щільнішої оборони проти дозвукових і надзвукових ракет, USV, UUV та "чергуючих" (loitering) атак.

У літоралі sea denial дедалі частіше переважає sea control. Sea denial означає зробити район занадто ризикованим для вільного використання; sea control — здатність вільно діяти у районі та не дозволяти цього противнику. Дистанційно керовані або "одноразові" катери тестували ще у Першій світовій війні, але сьогодні різницю дають зрілість і системність застосування.

USV переписують економіку зіткнення. Витратні апарати, застосовані масово, можуть змусити оборону витрачати непропорційно дорогі ресурси на чергування та перехоплення.

Порти перестають бути "тихою зоною". Ефекти, які раніше вимагали складної інфільтрації, дедалі частіше відтворюються безекіпажними засобами; підводний шар додає ударного ризику й може посилювати протичовновий периметр.

Швидкість адаптації стає спроможністю. Короткі ітерації, прямий "зв’язок оператора з розробником" і постійне коригування тактики часто важать більше, ніж "ідеальний проєкт" із першого дня.

Hybrid fleet: інтеграція як головний продукт

Гібридний флот означає, що екіпажні та безекіпажні засоби працюють як одна система. Плани України та Португалії співпрацювати у виробництві безекіпажних морських систем у грудні 2025 року важливі як сигнал: ці спроможності стають стандартним елементом прибережної оборони.

Безекіпажні платформи розширюють ланцюг "виявив, супроводив, уразив" і дають безперервну обізнаність про морську обстановку (persistent maritime domain awareness, persistent MDA). Це дає береговим батареям цілевказання за горизонтом, дозволяє ракетним катерам "виносити ризик" уперед, а патрульним силам залишає ідентифікацію та керування ескалацією. Критичний вузол інтеграції — C2 (command and control, командування та управління), стійкий зв’язок, правила безпеки та процедури застосування.

Порти, коридори й офшорні активи: захист як безперервність

Офшорна енергетика, трубопроводи, підводні кабелі та розширені виключні економічні зони (EEZ) збільшують "площу відповідальності", тому цілі дедалі частіше формулюються через безперервність: час простою та швидкість відновлення. Розширення EEZ у поєднанні з потребою у прибережному sea denial створює суттєвий виклик для малих флотів, змушуючи їх зосереджувати ресурси на ключових ділянках, таких як входи, підходи, choke points (вузькі місця/"пляшкові горлечка") та вузли управління, щоб побудувати багатошарову оборону.

Економіка перехоплення часто працює на користь нападника, що видно в Червоному морі, де дешевші засоби ураження виснажують дорогі перехоплювачі. Раннє виявлення, зрив умов атаки, швидка реакція, автоматизація та спрямована енергія допомагають знижувати ціну перехоплення.

Малі флоти програють у кількості корпусів, але можуть вигравати в темпі навчання та в якості інтеграції.

Чи готові ми вчитися швидше, ніж змінюється загроза?