Старі завдання нового уряду — що змінює 2025 рік

"Перезавантаження" уряду, шо відбулося в України на четвертому році повномасштабної війни, було досить флегматично сприйняте соціумом та швидко зникло як тема перших шпальт експертних видань. Що й зрозуміло — нагальні завдання, які сьогодні потребують вирішення, не залежать від складу уряду. Між тим, останній може впливати на пріоритети та інструменти вирішення цих завдань.

Безпековий вимір економічного зростання

Війна на виснаження, яка триватиме невизначено довго, після чого з високою ймовірністю перейде у фазу поствійни з стало високими безпековими ризиками, надає нового (безпекового) виміру завданню максимально можливого відновлення економічного зростання.
І це є критично важливим, оскільки має забезпечити:
а) доходи бюджету для фінансування оборони;
б) системну спроможність економіки забезпечувати обороноздатність та стійкість життєдіяльності країни;
в) робочі місця і доходи громадян, збереження людського капіталу, у перспективі — повернення з-за кордону втікачів від війни;
г) можливість зберігати фінансову стабільність у період зменшення зовнішньої фінансової допомоги, у т.ч. — обслуговувати державний борг, який продовжує зростати.

Рушій перший — оборонні витрати

Оборонні витрати можуть працювати як потужний рушій зростання на двох напрямках. По-перше, як стимулятор виробництва продукції оборонного, подвійного призначення та звичайної продукції для потреб війська. Консолідованими діями Міноборони та Мінекономіки має бути підхоплено та переведено та стратегічну основу зростання вітчизняної "оборонки", включаючи стартапи з розробки новітнього озброєння та техніки, а також всебічно підтримано зацікавленість іноземних інвесторів у розвитку виробництва озброєнь та території України. Є підстави очікувати, що прем’єрський досвід Дениса Шмигаля дозволить зосередитись на "економізації" оборони держави на посаді глави профільного відомства.

По-друге, потенційним драйвером зростання можуть стати видатки на грошове забезпечення службовців Сил оборони, які складають більшу частку оборонних видатків. Це завдання — значно складніше для виконання. Адже наразі кошти, які перевищують потреби поточного споживання захисників та їхніх родин, "зависають" на поточних рахунках у банківській системі, тиснуть на валютний ринок, а певною частиною – живлять спекулятивні онлайн-проєкти.

Що може зробити уряд для активізації оборонного потенціалу

• Сприяти активізації банківського кредитування реальної економіки — технології субсидованого кредитування, найвідомішою з яких є програма "Доступні кредити 5-7-9 %", вже напрацьовані, проте інструментарій мав би бути набагато ширшим.
• Закласти стратегічну рамку ветеранської політики, в рамках якої грошові накопичення військовослужбовців могли б закласти основу для відновлення їхнього фізичного та соціального статусу після завершення служби.

До речі, призначення міністром соціальної політики фахового фінансиста Дениса Улютіна може свідчити про намір посилити фінансову раціональність соціальних видатків.

Рушій другий — післявоєнне відновлення

Масштабність завданих Україні збитків обумовлює й значні масштаби наступного відновлення, яке має стати основним компонентом економічного зростання у перші поствоєнні роки.

Що має зробити уряд для реалізації потенціалу відновлення

• Посилити програмування відновлення шляхом поєднання проєктного та стратегічного підходів.
• Структурувати бюджетні видатки на відновлення, виходячи з вищезгаданих стратегічних орієнтирів.
• Визначити бачення поствоєнного територіального ландшафту економіки.

Євроінтеграція як рамка економічних змін

При визначенні завдань нового уряду не варто забувати й про рамку євроінтеграції, планові завдання якої мають вирішуватися, причому – за досить стислим графіком. Разом з тим, на урядовому рівні важливо розширювати практичну співпрацю з ЄС — на міжурядовій та міжмуніципальній основі, у сфері торгівлі та інвестицій.

Формуватиметься фінансово потужний пул суб’єктів, зацікавлених у якнайшвидшому проходженні Україною необхідних для єврочленства процедур. А отже, євроінтеграція має задавати модальність вирішення перелічених вище нагальних та стратегічних завдань. І це, можливо, — один із найбільших викликів для нового уряду.