Сказ на Київщині — вакцинація, яка рятує життя

У Київській області — десятки випадків сказу серед тварин. І кожен другий — не дика лисиця, а домашній кіт чи собака. Що робити при укусі? Коли досить обробити рану, а коли — негайно бігти по щеплення? Як захистити себе й дитину від смертельного вірусу?

Чому сказ небезпечний і як поширюється

Сказ — особливо небезпечне вірусне захворювання. Його викликає вірус Lyssavirus, який уражає центральну нервову систему. Після появи симптомів шансів вижити майже немає. Передається сказ через укус, ослинення чи потрапляння слини на слизові оболонки. Вірус повільно просувається до мозку й завдає незворотної шкоди. Тому діяти треба одразу — до появи симптомів. Зволікання може коштувати життя. На початку липня 2025 року в Київській області зареєстровано 54 випадки сказу. Половина з них — у домашніх котів і собак. Решта — у диких тварин: лисиць, вовків, навіть кажанів. Особливу небезпеку становлять безпритульні собаки. Вони кусають у відповідь на загрозу або під час пошуку їжі, часто без видимих ознак хвороби. Саме такі випадки найбільш тривожать лікарів.

Симптоми у людей і тварин

Інкубаційний період у людини — від 7 днів до 3 місяців, іноді до року. Залежить від глибини укусу, місця (обличчя — найнебезпечніше) та віку (діти вразливіші). Перші симптоми — температура, біль, поколювання або печіння в місці укусу. Потім розвивається енцефаліт, параліч, зупинка дихання. Коли симптоми вже з’явились — лікування неефективне. Особливо уважними мають бути батьки: дитина може не одразу зізнатись про контакт із твариною, а перші ознаки легко сплутати з ГРВІ. Сказ у тварин має три фази: початкова (зміна поведінки, блювання, слинотеча), збуджена (агресія, напади, судоми, поїдання неїстівного) і паралітична (млявість, повний параліч, смерть). У деяких тварин замість агресії — надмірна ласкавість. Різка зміна поведінки — привід уникати контакту й звернутись до лікаря після укусу чи ослинення.

Дії після укусу і профілактика

Що робити при укусі або ослиненні? Поради Центру громадського здоров’я однозначні. Негайно зверніться до лікаря або у травмпункт. Якщо тварина домашня — попросіть документи про вакцинацію. Не сподівайтеся на "саме мине" — укус = ризик для життя. Якщо лікаря поблизу немає: промийте рану мильною водою не менше 15 хвилин, обробіть спиртом або йодом, і якнайшвидше вирушайте до медиків. Навіть дрібні подряпини або слина на слизових — це небезпечно. Після укусу вводять антирабічну вакцину. Всього — п’ять доз: у день звернення (0-й), потім на 3-й, 7-й, 14-й та 28-й день. Ефективність — до 99%, якщо вакцинацію почати в перші 14 днів після контакту. У складних випадках додають антирабічний імуноглобулін. Це особливо важливо, якщо контакт був із твариною, яку неможливо простежити. Профілактика — найкращий захист. Основні дії:

• Вакцинуйте всіх домашніх тварин — навіть тих, що не виходять з дому.
• Не контактуйте з дикими або безпритульними тваринами.
• Не підгодовуйте тварин біля дитячих майданчиків.
• Уникайте тварин, які поводяться неприродно — не бояться, підходять до людей.
• Поясніть дітям, чому не можна гладити чужого песика чи годувати кота на вулиці.
• Пероральна вакцинація диких тварин проводиться шляхом розкладання у місцях їх перебування їстівних приманок з вакцинами.
• Спостереження за безпритульною твариною небезпечне — навіть при можливості карантину потрібна екстрена антирабічна вакцинація.

Якщо вкусила або лизнула тварина — дійте негайно. Навіть незначний контакт зі слиною потенційно зараженої тварини — це привід звернутися до лікаря. Вакцинація рятує життя. І найголовніше: ніколи не чекайте перших симптомів. Бо сказ не пробачає зволікань.