Сексуальна освіта в Україні: чому безпечне дорослішання має починатися з дитинства

Коли ми в ГО «Дівчата» говоримо про розширення програм із сексуальної освіти, нам часто доводиться чути у відповідь: «Зараз війна, це не на часі». Але щоденна робота в школах і запити, які ми постійно отримуємо від батьків, педагогів та самих підлітків, свідчать про протилежне.

Щоб визначити потреби дітей, батьків і педагогів, ми провели дослідження «Оцінка потреб щодо впровадження комплексної сексуальної освіти серед підлітків в Україні».

Що показало дослідження про потреби дітей і батьків

Дослідження мало два етапи. Спершу ми провели фокус-групи та інтерв’ю з дітьми, батьками, педагогами й фахівцями, а потім разом із дослідницькою компанією [Info Sapiens](https://www.sapiens.com.ua/ua/index) опитали батьків і дітей різного віку.

Результати показали, що 93% батьків і 97% учителів підтримують сексуальну освіту в молодшій школі. Ідеться про заняття, присвячені тілу, безпеці, розумінню власних почуттів і вмінню говорити про них, а також гігієні та взаємодії з іншими людьми.

Водночас потреби дітей і батьків різняться. Підлітки хочуть говорити про особисті кордони та ментальне здоров’я, а батьків передусім хвилюють безпека в інтернеті й булінг. Війна лише посилила ці потреби: діти раніше стають самостійними, більше часу проводять онлайн і потребують психологічної підтримки.

Дослідження також виявило потребу своєчасно говорити з дітьми про фізіологічні зміни під час дорослішання. Медіанний вік першої менструації серед опитаних дівчат — 11 років. Тому обговорювати менструальне здоров’я, гігієну та зміни тіла варто орієнтовно з 10 років. Водночас із синами вдома про дорослішання говорять значно рідше, ніж із доньками.

Чому дітям важливо мати дорослого, якому можна довіряти

Діти часто шукають інформацію про тіло, дорослішання та стосунки в Google або ChatGPT, адже це швидко й анонімно. Проте вони не завжди перевіряють джерела й обговорюють отримані відповіді з дорослими. Без пояснень дитині складніше розпізнати небезпеку та зрозуміти, куди звернутися по допомогу.

Водночас діти потребують дорослого, якому можна довіряти. Це людина, яка вислухає без осуду, не знецінюватиме переживань і спокійно відповість на запитання. Таку підтримку мають забезпечувати і сім’я, і школа. Діти помічають різницю між уроками, на яких учитель ніяковіє під час обговорення чутливих тем, і заняттями з фахівцем, який може спокійно пояснити матеріал та відповісти на запитання.

Комплексна сексуальна освіта — це про безпеку

Термін «комплексна сексуальна освіта» іноді викликає занепокоєння в батьків. Проте коли ми говоримо про безпечне дорослішання й пояснюємо, які теми діти вивчають відповідно до віку, побоювання зменшуються. Для батьків також важливі кваліфікація фахівців і якість навчальних матеріалів.

Насамперед комплексна сексуальна освіта допомагає дітям розуміти особисті кордони, розпізнавати небажані дотики, маніпуляції, насильство й булінг. Діти вчаться відмовлятися від неприйнятної для них поведінки та дізнаються, до кого звернутися по допомогу. Ці навички важливі в різних ситуаціях — під час медичних оглядів, у школі, басейні чи на гуртках. Відповідальність за насильство завжди лежить на кривднику.

Програма також охоплює фізіологічні зміни під час дорослішання, менструацію, полюції, а для старших підлітків — контрацепцію, інфекції, що передаються статевим шляхом, ВІЛ та СНІД.

Чому дітям з інвалідністю потрібна доступна сексуальна освіта

Дослідження показало, що діти з інвалідністю майже вдвічі частіше за інших хочуть знати, куди звернутися по медичну, юридичну чи психологічну допомогу. Для 24% дітей з інвалідністю вчитель є важливим джерелом інформації про дорослішання. Серед інших дітей цей показник становить 7%.

Ці результати вказують на потребу в доступній та адаптованій сексуальній освіті. ГО «Дівчата» вже адаптує навчальні матеріали й працює над окремим посібником для дітей із різними типами порушень, щоб кожна дитина мала рівний доступ до знань про власний захист.

Що потрібно школам для впровадження програми

Українським школам є на що спиратися. Основний орієнтир — [рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо комплексної сексуальної освіти](https://www.who.int/publications/m/item/9789231002595). У них визначено, яку інформацію, кому та в якому форматі варто подавати залежно від віку. Ми також керуємося міжнародними стандартами ЮНІСЕФ.

Показовий приклад — Франція. Кілька десятиліть тому там запровадили щотижневу годину сексуальної освіти, але виявилося, що регулярно її проводили лише у 15% шкіл. Національне опитування 10 млн школярів показало, що діти самі потребують цих знань. Держава відповіла на цей запит: розширила освітній компонент і посилила контроль за його впровадженням.

Українські педагоги теж готові вчитися: реєстрацію на жовтневий тренінг закрили за один день, оскільки надійшло 120 заявок від учителів, соціальних педагогів і шкільних психологів. Але самої готовності замало. Школам потрібні готові програми, плани уроків і методичні матеріали, а батькам важливо розуміти, про що говоритимуть із їхніми дітьми, щоб підтримувати ці розмови вдома.

Коли сексуальна освіта з’явиться в українських школах

Ми вже працюємо з Українським інститутом розвитку освіти над упровадженням оновлених програм. Першу програму — для молодшої школи — уже загрифовано. Зараз ми адаптуємо матеріали для середньої та старшої школи й готуємо посібники для вчителів. Очікуємо, що з 2027/28 навчального року школи почнуть працювати за оновленою програмою.

Діти, батьки й педагоги вже готові до розмови про безпечне дорослішання. Тепер потрібні якісні матеріали, підготовлені вчителі й підтримка батьків. Саме це допоможе дітям отримати знання, необхідні для безпеки та захисту власних кордонів.