Професійне вигорання соцпрацівників — як діяти громаді

Соціальні працівники щодня тримають громади на плаву. Вони приймають біль і втрату інших, часто без власного "кисню". Професійне вигорання тут не модне слово, а щоденний ризик, що б’є по людях і по якості послуг. Я подав законопроєкт про комплексну соціальну підтримку для дітей з інвалідністю. Важливою частиною цієї підтримки є соціальні послуги, і з їх наявністю в державі є проблеми доступності та стабільності. Нижче поясню, що саме відбувається, чому це посилилося під час війни і як діяти системно.

Професійне вигорання — визначення і чому зростає під час війни

ВООЗ у класифікації ICD‑11 описує вигорання як наслідок хронічного робочого стресу, який не вдалося опанувати. Три ознаки знайомі кожному фахівцю: виснаження, відсторонення або цинізм, падіння ефективності. Під час війни навантаження зростає, кейси ускладнюються, рішення доводиться приймати швидко. Команди працюють у полі, стикаються з травмою клієнтів і власною втомою. За статистикою професійне вигорання часто призводить до інвалідності, близько трьох відсотків випадків інвалідності набуті як наслідок саме цього синдрому. За відсутності підтримки проблема швидко набуває системного характеру.

Соціальні працівники — ключові причини та точки впливу

Специфіка професії — підтримка людей у складних життєвих обставинах. Щодня соціальний працівник застосовує знання з психології, психіатрії та соціального законодавства, вміє комунікувати, надавати інформацію, оцінювати потреби й представляти інтереси тих, хто звернувся по допомогу. Він створює "мережу допомоги" і керує процесом її надання. Перша причина вигорання — надмірна кількість випадків на одного спеціаліста. Друга — брак супервізії та регулярної психологічної підтримки. Війна ускладнила роботу: перелік ситуацій, де служба має "спішити на допомогу", розширився від догляду до підтримки осіб, що зазнали сексуального насильства. У прифронтових громадах багато фахівців виїхало, інші несуть подвійне навантаження. В окремих громадах через вимушену міграцію збільшилася кількість жителів і обсяг звернень. Без профілактики навіть найвмотивованіші люди виснажуються і змушені залишати професію.

Супервізія і оплата праці — що реально знімає ризики

Ефективно працює інституційна підтримка. Супервізія допомагає тримати межі ролі, розкладати складні випадки, не переносити відповідальність за обставини поза контролем працівника. Справедлива оплата вирівнює дисбаланс між відповідальністю і винагородою та утримує досвідчених фахівців. Наголошую на терміновій потребі змінити підходи до оплати праці соціальних працівників: відв’язати ставки від тарифної сітки, підвищити оклади, переглянути систему надбавок. Важливі також стандарти безпеки, гнучкий графік для виїзних команд і час на відновлення. Це недорога профілактика, яка захищає людей і сервіс.

Кроки

1. Провести аудит навантаження в кожній службі: кількість випадків на одного фахівця, час у полі, тривалість контактів.
2. Запустити регулярну супервізію: не рідше ніж раз на два тижні, із зовнішнім супервізором і чітким порядком денним.
3. Ухвалити політику психологічної підтримки: кризові сесії, можливість анонімних звернень, ліміти безпечних годин.
4. Оновити оплату праці: діапазони ставок, доплати за складність і виїзди, індексація на рівні громади.
5. Нормувати робочий час: фіксовані перерви, заборона понаднорму без погодження, плани відновлення після пікових тижнів.
6. Підсилити навчання: короткі модулі з оцінки ризиків, ведення випадку, комунікації з родинами та МКФ‑підходу.
7. Забезпечити безпеку на виїздах: засоби зв’язку, супровід за потреби, маршрути, протоколи на випадок загрози.
8. Вести прозору аналітику: щомісячні дашборди про навантаження, плинність кадрів, лікарняні і звернення по допомогу.

Як фінансувати підтримку — місцеві бюджети та гранти

Ресурс закладений у місцевих програмах соціального захисту. Частину коштів можна перерозподілити рішенням виконкому, підкріпивши це оновленими планами. Я підтримую позицію, що професійну підтримку соціальних працівників треба фінансувати з державних і місцевих бюджетів, а не коштом роботодавця. На цьому економити не можемо. Додаткове фінансування надають міжнародні партнери через гранти розвитку послуг. Відповідальні — керівник служби і профільний заступник голови громади, які закладають супервізію, оплату та безпеку в офіційні документи.

Що отримають громада і клієнти — якість послуг і менша плинність

Менше помилок у роботі з кейсами. Більше збережених фахівців і нижча плинність. Вищий стандарт послуг для родин і людей з інвалідністю. Прозорі процеси і чітка відповідальність керівництва. Це скорочує приховані витрати та підвищує довіру до системи.

Професійне вигорання — підсумки і наступні кроки для ОМС

Вигорання можна стримати. Потрібні не гасла, а правила: супервізія, справедлива оплата, нормований час, навчання і безпека. Держава має ухвалити рішення щодо механізму забезпечення професійної підтримки соціальних працівників, а громади — впровадити її в річні плани. Ці рішення працюють у звичайних громадах і дають відчутний ефект уже за квартал. Якщо ви керуєте службою, почніть з аудиту навантаження і графіка супервізій. Якщо ви в команді, скажіть про потреби вголос.

У своїй минулій колонці Данило Гетманцев писав про свої пропозиції щодо оновлення пенсійної системи, яка додає власні накопичення без примусового підвищення податків і створює довгий ресурс для економіки —  "Накопичувальна пенсія — чому Україні потрібен другий рівень"