Податковий законопроєкт Мінфіну — що змінюється для бізнесу

Уявіть собі ФОП третьої групи, який тримає невелику кав'ярню-кондитерську у спальному районі: сам випікає, сам варить, раз на тиждень возить десерти в кілька сусідніх офісів. Три з половиною мільйони на рік, єдиний податок 5 відсотків, звітність раз на квартал — загалом тридцять хвилин в електронному кабінеті. Ось саме для такої людини 18 березня 2026 року світ трохи змінився — хоча вона, можливо, ще й не здогадується, наскільки.

Саме цього дня Міністерство фінансів оприлюднило законопроєкт на 42 сторінки, який змінює Податковий кодекс одразу в кількох напрямках. Документ вносить Кабінет Міністрів, підписантка — прем'єр-міністерка Юлія Свириденко. Перше, що варто зафіксувати: цей документ написаний під тиском конкретного дедлайну перед МВФ. Україна отримує гроші, натомість зобов'язується розширити податкову базу. Це пояснює і темп, і компромісність окремих рішень, і той факт, що бізнес, по суті, поставили перед фактом. Консультації з підприємцями ніби були, але фінальний текст з'явився за лічені дні до дедлайну.

Як змінюється ПДВ-поріг для спрощенців і що це означає на практиці

Головна зміна — поріг обов'язкової реєстрації платником ПДВ. Пункт 25 законопроєкту змінює статтю 181.1 Податкового кодексу: цифру "1 000 000" замінюють на "4 000 000". Раніше спрощенці першої — третьої груп були звільнені від цієї вимоги. Тепер єдиний виняток — е-резиденти.

Якщо порівнювати: у грудні 2025 року Мінфін пропонував поріг в 1 мільйон. Бізнес та аналітичні центри підняли шум — петиція на сайті Кабміну набрала 25 тисяч голосів, аналітики написали відкритий лист президенту і прем'єрці з проханням встановити 6 мільйонів. Зупинились на 4. Можна сприймати це як компроміс, а можна — як класичну переговорну техніку: попросити занадто багато, а потім "поступитися" до того, що планували спочатку. Чи дійсно Мінфін коли-небудь розглядав мільйон як реалістичний поріг — питання насправді відкрите, а якщо зважати, що тоді увесь законопроєкт вклався в 2 сторінки — можливо навіть трішки риторичне.

Наш кав'яр із його трьома з половиною мільйонами поки проходить нижче порогу. Ледь-ледь, але проходить. Ще пів року хорошої торгівлі, ще один-два гарних корпоративних контракти на десерти — і він уже по інший бік межі. І ось у цьому — одна з найнеприємніших рис законопроєкту: він створює зону, де зростання бізнесу стає загрозою. Підприємець починає рахувати не "як заробити більше", а "як не заробити занадто багато".

Чотири мільйони на рік — це приблизно 333 тисячі гривень на місяць. Рахується сума оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, перевищили — виникає обов'язок реєстрації.

Механізм переходу прописаний у пункті 100 перехідних положень. Контролюючі органи самі складуть переліки підприємців, які за даними звітності за 2025 рік та перші три квартали 2026 року перевищили 4 мільйони. Цих підприємців зареєструють платниками ПДВ автоматично з 1 січня 2027 року. Плюс тут тільки в тому, що вам не потрібно подавати заяву — податкова зробить це за вас на основі ваших же декларацій. Але якщо називати речі своїми іменами: держава сама вирішує, що ви тепер платник ПДВ. Ваша згода — формальність.

Є, щоправда, зворотний механізм. Якщо протягом першого кварталу 2027 року ви подасте звітність за 2026 рік і вона підтвердить, що підстав для реєстрації не було, — реєстрацію анулюють автоматично, з дати початку. Тобто якщо податкова помилилася — це виправляється. Якщо ви самі вчасно не подали звітність — це вже ваша проблема.

Далі — пільговий період, і тут варто вчитатися. Пункт 101 перехідних положень дає новим платникам ПДВ три місяці, протягом яких від них майже нічого не вимагається. Січень, лютий, березень 2027-го — жодних податкових зобов'язань з ПДВ, жодного податкового кредиту, жодних накладних. Навіть декларацію подавати не треба. Єдиний виняток — якщо постачальник виписує розрахунок коригування на зменшення вартості товарів чи послуг, його все ж доведеться зареєструвати в ЄРПН. Але для більшості нових платників це ситуація екзотична. Ідея зрозуміла: дати підприємцям час перелаштувати облік, розібратися в новій механіці, знайти бухгалтера — або вирішити, що впораються самі.

Перша реальна звітність — за другий квартал. І тут є нюанс, який може виявитися корисним: суми ПДВ, які ви сплатили постачальникам у першому кварталі, дозволяється включити до податкового кредиту. Але Мінфін ставить обмеження — не більше 20% від чверті річного доходу за 2026-й. При річному доході 5 мільйонів чверть — це 1,25 мільйона, двадцять відсотків — 250 тисяч. Все, що понад, переноситься на наступні періоди, а отже на бюджетне відшкодування розраховувати не варто. Мінфін не хоче, щоб перший квартал нових платників ПДВ обернувся масовим відтоком з бюджету — хоча для підприємця, який у січні закупив товар з ПДВ на великий сезонний замовлення, це означає заморожені гроші.

Штрафи — окрема історія. Пункти 78 і 79 перехідних положень фіксують: за перші п'ять порушень у другому–четвертому кварталах 2027 року стягується 1 гривня. Порушив строк реєстрації накладної — гривня. Помилився в нарахуванні — гривня. Це стосується і статті 120, і статті 120¹, і статей 123–124 Кодексу. Але вже з шостого разу — повна ставка, без поблажок. Та навіть п'ять "безкоштовних" помилок у першому році — це жест, якого від Мінфіну, чесно кажучи, не чекали. Одна гривня в Податковому кодексі — мабуть, антирекордний за розміром штраф в історії українського податкового права.

Йдемо далі: звітний період — квартальний. Враховуючи, що на загальній системі ПДВ звітують щомісяця — для спрощенця, який ще вчора взагалі не знав, що таке податкова накладна, квартал замість місяця — це різниця між "складно" і "нереально". Плюс зведені накладні: при продажу товарів або послуг будь-яким покупцям, які не зареєстровані платниками ПДВ, — можна не виписувати окремий документ на кожну операцію, а зібрати все до купи не пізніше останнього дня місяця. На практиці це менше паперової роботи — і при роботі з фізичними особами, і з дрібними контрагентами без ПДВ.

І логіка ставок єдиного податку теж змінюється. Пункт 293.8 доповнюється підпунктом "г": якщо ви платник третьої групи зі ставкою 5% і ваші оподатковувані операції досягли порогу в 4 мільйони, ви зобов'язані подати заяву на зміну ставки до 20-го числа місяця, наступного за місяцем перевищення. Після подання заяви ви переходите на 3% + ПДВ з першого числа наступного місяця. Якщо вам анулювали реєстрацію платника ПДВ — переходите назад на 5%. Підпункт 6 того ж пункту прямо фіксує: ставку 5% може обрати лише той, хто не досяг порогу і не зареєстрований платником ПДВ. Ставка 5% без ПДВ — для бізнесу з оборотом до 4 мільйонів. Перевищили — працюєте з 3% + ПДВ.

Повернемося на хвилину до нашого ФОП з кав'ярнею. Припустімо, він усе-таки перевищив поріг — бізнес зріс, кейтеринг для офісів дав свої плоди абощо. З 1 січня 2027 року він — платник ПДВ. Що це означає конкретно? Його клієнти — переважно фізичні особи, кінцеві споживачі. Вони не платники ПДВ, тож його податкове зобов'язання нікуди не "передається" далі по ланцюгу. Він або закладає 20% у ціну кави (і стає дорожчим за сусідню кав'ярню, яка тримається нижче порогу), або з'їдає ПДВ зі своєї маржі. Зведена податкова накладна раз на місяць — це добре, але це все одно облік, якого раніше не було. Квартальний звітний період — краще за місячний, але це все одно декларація, яку раніше подавати не треба було.

Ставка єдиного податку знизиться з 5% до 3%, так. Але до неї додається 20% ПДВ з кожної операції — мінус те, що він зможе включити в податковий кредит за свої закупівлі (кава, молоко, борошно, оренда). Якщо частка витрат з ПДВ у його бізнесі висока — різниця частково компенсується. Якщо низька (наприклад, основна стаття витрат — оренда у ФОП-орендодавця без ПДВ) — ні. Кожен конкретний випадок потрібно рахувати окремо.

Військовий збір стає безстроковим — що це означає для платників

Це, мабуть, найбільш політично чутлива частина законопроєкту, і вона ховається серед технічних змін. Формулювання про стягнення збору "по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан" — виключене. Законопроєкт не ставить натомість жодної нової умови, жодної дати, жодного механізму перегляду. Мінфін у своєму повідомленні згадує "набрання чинності рішенням Верховної Ради про завершення реформи Збройних Сил" — але в тексті самого закону цих слів немає.

На практиці це означає: 5% військовий збір стає безстроковим — не тому що законопроєкт прив'язує його до якоїсь невизначеної реформи, а тому що він просто прибирає єдине формулювання, яке колись обмежувало його в часі. А парламент, як ми знаємо, дуже рідко голосує за зменшення податків. Прецедент красномовний: збір, який запроваджували як тимчасовий, перетворюється на постійний без жодної публічної дискусії про це — суто одним реченням у перехідних положеннях. На думку спадає цитата, яка описує горизонт для українського податкового планування аж занадто влучно: "Немає нічого більш постійного, ніж щось тимчасове".

Хто отримає ставку 5% на цифрових платформах і за яких умов

Мінфін створює спеціальний податковий режим для фізичних осіб, які отримують дохід через платформи на кшталт Uklon, OLX, Bolt та подібних. Нова стаття 178¹ — мабуть, найвдаліша частина законопроєкту з точки зору дизайну. Ставка — 5% замість нинішніх формальних 18%. Зниження суттєве, але є нюанси.

Щоб отримати ставку 5%, фізична особа має одночасно відповідати всім таким умовам:

• бути резидентом України віком від 18 років
• не мати статусу ФОП або самозайнятої особи
• не залучати найманих працівників
• не торгувати підакцизними товарами
• не перебувати під санкціями.

Якщо придивитися — кожна з цих вимог відсікає конкретну категорію, яка і так має оподатковуватися інакше. ФОП уже має свій режим. Відсутність найманих працівників — це вже інший масштаб діяльності. Підакцизні товари — окрема історія. По суті, 5% — це ставка для звичайної людини, яка підробляє через платформу, і саме під таку людину вона й спроектована. Річна стеля — 834 мінімальні зарплати, у 2026-му це понад 7 мільйонів гривень, — підтверджує: Мінфін цілить не в професійних продавців, а в масовий сегмент.

Окрема деталь, яку легко пропустити: продаж товарів через платформу на суму до 2 000 євро на рік не оподатковується взагалі. За курсом євро станом на 1 січня 2026 року це трішки менше 100 тисяч гривень. На послуги — перевезення, ремонт, доставку — цей поріг не поширюється: вони оподатковуються з першої гривні.

Щоб зрозуміти масштаб: це старий iPhone, дитяче ліжечко, велосипед, і пара меблів, які не влізли після переїзду. Тобто для людини, яка час від часу розчищає квартиру через OLX, — це повне звільнення. Якщо ж ви цілеспрямовано перепродаєте товари — 100 тисяч закінчаться швидко, і далі податковий агент (оператор платформи) утримує 5% з суми перевищення. У разі продажу через кілька платформ, коли сукупний дохід перевищив 2 000 євро — подаєте річну декларацію самі.

Податковим агентом виступає оператор платформи. Він нараховує, утримує та сплачує податок щомісяця. Якщо ви не повідомили оператору реквізити свого рахунку — до вашого доходу застосовується ставка 18%. Якщо оператор платформи не зареєстрований у податковій — теж 18%. Мінфін ставить і платформи, і продавців у ситуацію, де легалізація вигідніша за будь-яку альтернативу. Для тих, хто продає менш ніж на 2 000 євро на рік, є додаткове спрощення: не обов'язково відкривати окремий рахунок для звітної діяльності, можна використовувати наявний.

Паралельно законопроєкт додає до Податкового кодексу новий розділ XVIII³ — імплементацію Багатосторонньої угоди DPI (Digital Platforms Information). Це механізм, за яким країни обмінюватимуться даними про доходи, отримані через платформи. Оператори платформ зобов'язані ідентифікувати підзвітних продавців, збирати про них інформацію і щорічно до 31 січня подавати звіт до податкової. Реєстрація операторів стартує з 1 листопада 2026 року, перший звітний період — 2027 рік, перший звіт — не раніше 31 січня 2028 року.

Штрафи для платформ — відчутні. Неподання звіту — 100 мінімальних зарплат. Несвоєчасне подання — 0,5 мінімальної зарплати за кожен день прострочення. Умисне невключення продавця до звіту — 5% від сукупної винагороди, виплаченої цьому продавцю, але не менше однієї мінімальної зарплати. Порівняйте зі штрафом в 1 гривню для ФОПів — і ви зрозумієте, кому Мінфін більше "емпатує".

Посилки з-за кордону

Для звичайного покупця, який замовляє товар через міжнародний маркетплейс, зміна виглядатиме просто: ПДВ закладатиметься в ціну на етапі оформлення замовлення. Платформа сама нараховує і сплачує податок — вам нічого додатково робити не потрібно. Це стосується товарів (крім підакцизних) вартістю до 150 євро.

Законопроєкт зберігає одну пільгу, але вона вужча, ніж може здатися. Від ПДВ звільнені лише посилки вартістю до 45 євро, надіслані від фізичної особи фізичній особі без будь-якої оплати і призначені для особистого чи сімейного використання. Ключове слово — "без оплати": це пільга для подарунків. Замовили щось через маркетплейс за 30 євро — ПДВ буде, бо це комерційна операція. Мама надіслала вам каву з Польщі — не буде, якщо вартість не перевищує 45 євро і кави не більше 500 грамів. До речі, там є й інші обмеження: парфуми — не більше 50 грамів, чай — до 100 грамів. Хто і як обиратиме порогові обсяги чаю в посилках — питання, яке законопроєкт мудро залишає на рівні підзаконних актів.

Податкова реформа під тиском МВФ — де бізнес залишається спостерігачем

Цей законопроєкт виріс із перемовин з МВФ — і це відчувається більше, ніж у будь-якому іншому законодавчому тексті останніх років. Окремі рішення продумані краще, ніж можна було очікувати після грудневих двох сторінок. Але перемовини з кредитором — це завжди історія про те, як зібрати більше грошей. Законопроєкт своєї природи не приховує.

Військовий збір тихо позбувається дати закінчення. Автоматична реєстрація платниками ПДВ перетворює підприємця на спостерігача за власним податковим статусом. Аналітичні центри ще у грудні писали, що розрахунки Мінфіну не враховують навантаження на споживачів і занижують адміністративні витрати. Законопроєкт від 18 березня частково враховує цю критику — але саме що частково, і саме що вибірково.

А наш кав'яр? Він порахував і вирішив поки не брати додаткові офіси на кейтеринг. Не тому що не хоче зростати — а тому що зростання на п'ятсот тисяч означає перетин порогу. А перетин порогу — це ПДВ, бухгалтер, накладні, декларації і ціна кави, яку доведеться підняти. Він може собі це дозволити? Мабуть. Чи хоче? Це вже інше питання.

Між реформою, яка розширює податкову базу, і реформою, яка допомагає бізнесу рости, є принципова різниця. Цей законопроєкт — чесно — більше про перше. І поки підприємець рахує, як не перетнути поріг замість того, щоб думати про зростання, — ця різниця залишатиметься головною проблемою. Не конкретної норми, а всього підходу.