Оборонпром

Чому український РЕБ досі не став системною галуззю

Денис Анісіфоров пояснює, чому РЕБ в Україні досі не стала системною галуззю: кадровий голод, фінансування та інформаційний вакуум. Як розвивається РЕБ.

Денис Анісіфоров
Денис Анісіфоров

директор Радіоелектронного альянсу України, координатор напрямку співпраці з освітою і наукою в офісі при Міністерстві Оборони України

Дата публікації:
27 лютого 2026 15:26
Денис Анисифоров о РЭБ в Украине — почему отрасль не стала системной
Радіоелектронна боротьба в Україні. Фото: колаж Новини.LIVE. Створено за допомогою ШІ.

"Вимкніть шарманку, бо мої дрони не літають" — приблизна цитата з діалогу на ЛБЗ. Така реальність українського фронту 2026 року. Ми маємо десятки виробників засобів радіоелектронної боротьби, сотні працюючих пристроїв на передовій, унікальний бойовий досвід. Але системної галузі досі немає. Чому?

Що заважає малим командам вирости

Нещодавно ми провели внутрішнє дослідження серед учасників Радіоелектронного альянсу. Результати показали: 40% — малі підприємства, ще 40% — середні, решта 20% — великі. Найбільше запитань надходить від малих команд, і я добре розумію чому.

Уявіть типову ситуацію. Троє інженерів створили ефективний засіб РЕБ, який уже рятує життя на фронті. Військові задоволені, замовлення є. А далі починається "долина смерті": як отримати статус критичності? Як забронювати працівників? Як пройти кодифікацію? Як скласти робочу конструкторську документацію? Як співпрацювати із Залізним полігоном або Арсенал+?

На кожне з цих питань немає простої відповіді. Одна помилка в документах — мінус місяць. Неправильна послідовність дій — ще два місяці. А противник не чекає: він щотижня змінює частоти, і пристрій без оновлень швидко втрачає ефективність.

Ми плануємо створити WikiReau — базу знань із покроковими настановами та шаблонами документів. Це не замінить системних змін у державних процедурах, але дозволить не витрачати тижні на пошук відомостей, які хтось уже знайшов.

Чому середні виробники не можуть наростити потужності

Середні підприємства вже пройшли етап виживання. Вони мають працюючі вироби, налагоджені процеси, певний обсяг замовлень. Але наростити потужності не можуть. За нашим дослідженням, три головні перешкоди — кадровий голод, розрив комунікації з військовими та брак коштів на розширення.

Проблема кадрового голоду є серйозною. Системних архітекторів та інженерів програмованих мікросхем на ринку критично мало — тому полювання за спеціалістами нагадує "голодні ігри". ЗВО готують спеціалістів, але темпи не встигають за попитом. А ті інженери, що вже працюють у галузі, на межі вигорання третій рік поспіль.

Друга перешкода — інформаційний вакуум між виробниками та Силами оборони. Виробник може мати готове рішення, але не знати, кому саме воно потрібне. Бригада може мати гостру потребу, але не знати, хто її здатен закрити. Цей вакуум заповнюється випадковими знайомствами та особистими зв'язками, а не системними процесами.

Третя перешкода — замкнене коло фінансування. Щоб збільшити виробництво, потрібні кошти на обладнання, приміщення, комплектувальні. Але більшість виробників працюють у режимі "замовлення — виробництво — оплата" без запасу для вкладень у розширення. Тому в рамках Української ради зброярів працює Investor Club — закрите коло з 15 венчурних фондів, які системно вкладають у український оборонний сектор.

Що стримує великих гравців від виходу на світовий ринок

Для великих підприємств головний біль — закордонні продажі. Це може здаватися суперечливим під час війни, але саме вивезення за кордон може стати джерелом коштів для розробки технологій наступного покоління. Держава не зможе вічно оплачувати шалені темпи розробок.

Наша ніша на світовому ринку — готові рішення з доведеною бойовою ефективністю. Жодна інша країна не має такого досвіду реального застосування засобів РЕБ проти сучасних загроз: ударних безпілотників, крилатих ракет, розвідувальних дронів. Західні партнери це розуміють — інтерес величезний. Але між інтересом та підписаною угодою — прірва процедур.

Як отримати дозвіл на вивезення? Які документи готувати? Як пройти сертифікацію в країні-покупці? Як захистити право на винаходи? Як організувати обслуговування за кордоном? Кожне з цих питань потребує експертизи, якої в окремого виробника може не бути. Тому, наприклад, Українська рада зброярів організувала Export Support Office — практичний офіс, який веде виробників через процедури без помилок і зайвих затримок.

Які технології визначатимуть майбутнє галузі

Попри всі перешкоди, український РЕБ рухається вперед. Я бачу три ключові технологічні напрямки.

Перший — програмно визначене радіо. Раніше, щоб змінити частоту придушення, треба було міняти обладнання. Зараз засіб РЕБ працює як кишеньковий комп'ютер: "залізо" залишається тим самим, а можливості змінюються оновленням програм. Якщо ворог зранку почав літати на нестандартній частоті, до обіду ми пишемо код, а ввечері оновлення вже на пристроях на передовій. Швидкість оновлення програм стає важливішою за потужність генератора.

Другий — обчислення безпосередньо на пристрої. Ударний безпілотник долає останні 100 метрів за секунди. Немає часу відправляти сигнал на віддалений сервер і чекати відповіді. Штучний інтелект має жити на борту: система сама "слухає" ефір, розпізнає сигнал і обирає найкращий протокол придушення.

Третій — динамічний аналіз замість статичних бібліотек. Ворог постійно змінює модуляції. Шукати збіг із заздалегідь відомими зразками — програшна тактика. Система має розпізнавати саму структуру підозрілого сигналу, навіть якщо бачить його вперше.

Що робитиме Альянс у найближчі місяці

В найближчий квартал ми плануємо провести комплексні випробування систем РЕБ та РЕР у наближених до бойових умовах, за заздалегідь узгодженими сценаріями. Це дасть виробникам структурований відгук від реальних користувачів, а не випадкові враження.

Також ставимо собі завдання із розширення партнерств із суміжними галузями. Засоби РЕБ не існують у вакуумі: їм потрібне безперебійне живлення, надійний зв'язок, якісні комплектувальні. Впроваджуємо тестові поєднання систем між виробниками різних напрямків.

Яким має стати український РЕБ до кінця року

Моя програма на 2026 рік складається з трьох пунктів.

  • Втілена єдина архітектура захисту. Датчики виявляють, штучний інтелект розпізнає, засоби РЕБ придушують — і все це працює в єдиному цифровому контурі. Якщо до кінця року закриємо так хоча б 3–4 ключові ділянки фронту — це буде перемога інженерії над хаосом.
  • Затверджена національна вимога сумісності. Будь-який новий пристрій, який заходить в армію, автоматично "бачить" сусідів і не створює їм завад.
  • Перші великі угоди з іншими країнами. Гроші від закордонних продажів — це ресурс для розробки технологій наступного покоління, зокрема протидії ройовим атакам безпілотників.

Український РЕБ має перестати бути героїзмом окремих команд і стати системною галуззю світового рівня. Усе для цього в нас є. Залишилося зробити.

оборонна сфера дрони РЕБ оборонпром оборонні технології

Інші колонки з розділу

Які кроки необхідно зробити для впровадження розподіленої генерації і чому ці рішення важливі в довгостроковій перспективі?

Микита Макушин

Микита Макушин

Керівник представництва Milrem Robotics в Україні

Які кроки необхідно зробити для впровадження розподіленої генерації і чому ці рішення важливі в довгостроковій перспективі?

Олександра Фадєєва

Олександра Фадєєва

експертка з міжнародних грантових проєктів компанії Crowe Mikhailenko

Які кроки необхідно зробити для впровадження розподіленої генерації і чому ці рішення важливі в довгостроковій перспективі?

Анатолій Амелін

Анатолій Амелін

Заступник голови ради Defence Alliance of Ukraine

Більше колонок

Інші новини з розділу

Більше новин

Стати автором

1 /