Обʼєднання міністерств у 2025 — що зміниться для агробізнесу

Об’єднання міністерств 2025 зшило економіку, довкілля та аграрну політику в один управлінський центр. У колонці про те, де консолідація дає ефект, а де бізнес і громади ризикують втратити інструменти підтримки.

Що відбулося і навіщо

14 липня 2025 року Президент заявив про курс на посилення економічного потенціалу через трансформацію системи виконавчої влади. 17 липня сформовано двадцять другий склад уряду у новій конфігурації. 21 липня постанова №903 перейменувала Мінекономіки на міністерство, що поєднує економіку, довкілля та сільське господарство, із передачею функцій Мінагрополітики та Міндовкілля. Пріоритети окреслені чітко: стійкість, зростання, оптимізація видатків і темп євроінтеграції.

У 2019 році вже тестували подібний підхід, а у 2021-му повернули галузеві контури. Тепер масштаб ширший: під одним дахом зійшлися інвестиції, екологічні стандарти й продовольча безпека. На папері синергія виглядає логічно, однак керованість залежить від того, чи не розчиняться профільні пріоритети у великій рамці.

Де закінчується ефективність для агросфери

Колишнє Мінекономіки концентрувало інвестиції, експорт, інновації та підприємництво, а також взаємодію з ФАО і Міжнародною радою по зерну. Міндовкілля забезпечувало екологічну безпеку, лісовий і мисливський напрями, контроль обігу хімічної продукції та агрохімікатів. Мінагрополітики тримало продовольчу безпеку, розвиток виробництва і переробки, підтримку фермерства та кооперації, садівництво, виноградарство, дорадчі сервіси, розвиток сільських територій.

Синергія працює там, де інфраструктура, фінанси й стандарти сходяться в один траєкторійний план. Йдеться про модернізацію елеваторів і холодильних потужностей, будівництво овочесховищ, довгі кредити, страхування торговельних ризиків, відновлення ґрунтів після воєнного забруднення, запуск сучасного зрошення. Проблеми виникають, коли макрологіка перекриває дрібну "механіку" галузі — саме вона рухає врожай із поля на полиці.

Переваги і ризики для агрополітики

• Менше дублювання та швидший прохід документів через вертикалі
• Спільний портфель інвестицій і програм для переробки, логістики та зберігання
• Краще узгодження екологічних вимог із практиками господарювання та стандартами ЄС
• Ризик розмивання персональної відповідальності за продовольчу безпеку
• Імовірна втрата "вікон" підтримки для дрібних виробників, кооперативів і дорадництва
• Надмірне навантаження на політичне керівництво й держсекретаріат
• Невидимість профільних агентств у великій рамці та довший шлях сигналів із регіонів
• Потенційні збої під час сезонних піків і форс-мажорів через розтягнуті повноваження

Що зберегти як окрему вертикаль

Продовольча стійкість потребує чіткої персональної відповідальності. Потрібні безперервний моніторинг балансів і запасів, оперативне управління експортними коридорами, швидкі антикризові рішення під час логістичних блокувань. Не менш важливі галузеві інструменти: компенсації відсоткових ставок, програми для тваринництва й садівництва, гранти на переробку, розвиток дорадчих сервісів, підтримка кооперації. Земля вимагає точних реєстрів, якісного кадастру, прозорих сервісів для оренди й обігу прав — із нормальним клієнтським шляхом для фермерів та громад.

Варто зберегти суб’єктність органів, чия робота історично пов’язана з аграрною тематикою. Держрибагентство й Держгеокадастр працюють у полях та на воді, збирають первинні дані і забезпечують сервіси, без яких політика перетворюється на декларацію. Коли такі інституції втрачають політичного адвоката, інформація з регіонів довше долітає до рішення.

Як налаштувати роботу без втрат

Розумний дизайн передбачає окрему вертикаль: віцепрем’єр або заступник із повним мандатом на аграрну тематику, власний держсекретаріат, KPI для часу проходження рішень і обсягів профінансованих проєктів, публічні дашборди програм. Доречний антикризовий штаб для сезонних піків: погодинний цикл погоджень, чітка матриця відповідальностей, короткі канали з регіонами. Взаємодію з ФАО та IGC варто посилити: міжнародні формати дають доступ до знань і донорських інструментів, що пришвидшує відбудову.

Що це означає для бізнесу та фермерів

Консолідація відкриває швидші коридори для великих інвестиційних циклів, якщо профільна вертикаль гарантує коротку дистанцію до рішення для кожного виробника. Прозорі правила відбору заявок, страхування експортних ризиків, модернізація логістики та переробки підвищують маржинальність і зменшують залежність від сировинного експорту. Підготовлений пакет проєктів, розуміння екостандартів і зріле партнерство з громадами — перевага, що монетизується швидше за декларації.

Мегаструктура може працювати, коли всередині є окрема "нервова система" для аграрної політики. Для держави це гарантія продовольчої стійкості, для підприємців — доступні інструменти фінансування і нормальна логістика, для екології — практики, вбудовані у виробничі процеси, а не лише у документи.

Раніше в розділі Контекст вже розглядалася проблематика завдань уряду Юлії Свириденко, про це докладно читайте у колонці д.е.н., заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослава Жаліло "Старі завдання нового уряду — що змінює 2025 рік"