Новий Цивільний кодекс — реформа з ризиками для дітей і жінок

Верховна Рада ухвалила у першому читанні проєкт нового Цивільного кодексу України (№15150). У ГО "Дівчата" ми підтримуємо саму ідею модернізації цивільного права та його наближення до євростандартів — Україна давно потребує цього кроку. Але поточна редакція містить положення, які створюють реальні ризики для прав дитини, жінок і вразливих груп. Мовчати про це неприпустимо.

Почну з дітей. Попри задекларовану мету реформування, документ зберігає дорослоцентричний підхід. Дитина у новому кодексі залишається об'єктом правового регулювання — тоді як міжнародне право вже давно утвердило за нею статус повноціного суб'єкта з власними правами. Конкретні проблеми:

• обмеження права дитини знати своє походження
• недостатній баланс між правом дитини на приватність і батьківською відповідальністю
• ризики дискримінації дітей з інвалідністю
• складні та тривалі процедури усиновлення
• слабкий захист від насильства, зокрема цифрового

Усе це суперечить Конвенції ООН про права дитини та актуальним європейським стандартам захисту дітей. Варто нагадати: Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини ще у 1991 році і зобов'язана привести до неї своє законодавство. Саме відповідність цим стандартам є одним із маркерів євроінтеграційного прогресу — і саме тут законопроєкт демонструє суттєві прогалини, які неможливо ігнорувати.

Чому "доброзвичайність" — загроза для жінок?

Окрема тривога стосується становища жінок. Законопроєкт вводить поняття "доброзвичайність" як підставу для обмеження прав. На перший погляд — нейтральна категорія. Але на практиці це розмита норма, яка відкриває простір для суб'єктивної оцінки поведінки жінок у суді. Подібні формулювання несумісні зі стандартами CEDAW — Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

Далі — питання шлюбу та розлучення. Проєкт надає суду можливість затягувати процес розірвання шлюбу через процедуру "примирення". У звичайній ситуації це може видаватися турботою про збереження сім'ї. Але у випадках домашнього насильства такий механізм перетворюється на інструмент утримання жертви поряд із кривдником. Такий підхід прямо суперечить зобов'язанням України за Стамбульською конвенцією.

Крім того, є підстави для занепокоєння щодо права жінки на власне ім'я після розлучення та послаблення гарантій у майнових відносинах. Усе це — не абстрактні юридичні нюанси, а конкретні умови, в яких живуть і приймають рішення реальні жінки. Разом ці норми формують тривожну картину: реформа, яка мала б посилювати захист, у деяких аспектах рухається у зворотному напрямку.

Де новий Цивільний кодекс суперечить євроінтеграції?

Авторки та автори законопроєкту позиціонують його як "дерадянізацію" цивільного права. Але низка норм відтворює застарілі підходи, далекі від сучасних європейських стандартів. Заявлена мета та реальний зміст документа в деяких місцях розходяться.

Показова прогалина: проєкт фактично виключає ЛГБТІ+ людей із сімейного права. Це питання не лише рівності — це невідповідність практиці Європейського суду з прав людини, яку Україна зобов'язана враховувати на шляху до ЄС.

Загалом документ суперечить чотирьом ключовим міжнародним стандартам: Конвенції ООН про права дитини, CEDAW, Стамбульській конвенції та практиці ЄСПЛ. Кожна з цих невідповідностей — це потенційна перешкода для виконання євроінтеграційних зобов'язань і чіткий сигнал для законодавців: реформа потребує серйозного, системного доопрацювання.

Що потрібно змінити до другого читання Цивільного кодексу?

Ухвалення у першому читанні — це ще не остаточне рішення. До другого читання є реальна можливість суттєво доопрацювати документ. Що конкретно потрібно зробити?

По-перше, привести норми щодо прав дитини у відповідність до Конвенції ООН — зокрема, гарантувати право знати своє походження, усунути ризики дискримінації дітей з інвалідністю та забезпечити надійний захист від цифрового насильства. По-друге, вилучити або конкретизувати поняття "доброзвичайність" так, щоб воно не могло стати інструментом дискримінації. По-третє, переглянути норми щодо розлучення крізь призму захисту від насильства — процедури "примирення" неможливо застосовувати у справах, де є ознаки домашнього насильства.

Але головне — сам процес доопрацювання має бути відкритим. Громадянське суспільство, правозахисні організації, фахівці у сфері гендерної рівності мусять бути залучені до діалогу. Закон, що регулює права мільйонів людей, не може писатися без них.

Права дитини та жінок — це першочергові питання будь-якої серйозної реформи. Оновлення законодавства має посилювати захист. Саме таким повинен стати новий Цивільний кодекс України.