Міф про здорову повноту — що приховують аналізи

38-річна жінка, без хронічних діагнозів, з ІМТ 32. Тиск у нормі, аналізи — без критики. Вона регулярно тренується, контролює рівень глюкози та холестерину. Але в кабінеті кардіолога знову чує те саме: "А ви над вагою працюєте?"
Звучить несправедливо? Адже всі показники добрі. То чому серце досі в зоні ризику? Чи справді ожиріння — незалежний фактор загрози, навіть якщо метаболічний профіль у нормі? І що кажуть останні дослідження про так зване "здорове ожиріння"?

Ожиріння і серце — яка між ними залежність

Зайва вага — це не тільки про естетику. Для серця вона означає буквально фізичне навантаження. Серцево-судинна система при ожирінні працює у складніших умовах: збільшується об’єм крові, яку треба перекачувати, зростає тиск на судини. Підвищується ризик гіпертонії, ішемічної хвороби серця, серцевої недостатності.
Американська кардіологічна асоціація у 2021 році оприлюднила великий огляд досліджень: навіть за умов нормального артеріального тиску, рівня холестерину та глюкози, ожиріння саме по собі асоціюється з підвищеним ризиком серцево-судинних подій (Polednak, 2021). Це стосується і жінок, і чоловіків.

"Здорова повнота" — міф?

Поняття "метаболічно здорове ожиріння" (MHO) справді існує в літературі. Йдеться про людей із підвищеним ІМТ (понад 30), але без супутніх метаболічних порушень. Проте, як свідчать огляди (Bluher, 2021, Nature Reviews Endocrinology), такий стан часто є тимчасовим — і з роками переростає у "нездорове ожиріння" з усіма наслідками.
Ще одне дослідження (Caleyachetty et al., 2017, European Heart Journal) підтверджує: люди з MHO мають вищий ризик серцево-судинних хвороб, ніж ті, хто має нормальну вагу, навіть якщо інші показники в нормі. Це означає, що вага — самостійний фактор ризику.

Чому ІМТ не завжди показує картину

Індекс маси тіла — зручний, але грубий інструмент. Він не враховує співвідношення м’язів і жиру, а також розподіл жирової тканини. І найважливіше: саме вісцеральний жир (навколо внутрішніх органів) є основним фактором ризику. Саме він впливає на метаболізм, рівень запалення в організмі, резистентність до інсуліну.
Тож навіть за нормального ІМТ людина може мати надлишковий вісцеральний жир — і навпаки: мати високий ІМТ, але здоровий метаболічний профіль (хоч і ненадовго).

Що з цим робити — стратегія турботи

Головне — не стигматизація, а інформованість. Пацієнтка з ІМТ 32, яка ходить у зал і здає аналізи — це не "поганий пацієнт", а людина, яка вже в процесі змін. Завдання лікаря — підтримати і пояснити, що жирова тканина — не інертна, вона гормонально активна і впливає на судини, тиск, серцеву функцію.
Ми не можемо змінити тіло за день, але можемо:

1.  відстежувати об’єм талії (більш точний маркер ризику, ніж ІМТ);
2.  підтримувати регулярну фізичну активність;
3.  слідкувати за харчуванням, без екстремальних дієт;
4.  здавати аналізи щороку: ліпідограма, глюкоза, тиск;
5.  працювати з лікарем — без осуду, але з відповідальністю.

Ожиріння — не вирок, але фактор ризику. І навіть у метаболічно "здоровому" його варіанті — це не норма, а дзвінок до дії. Серце не бачить цифру на вагах. Але точно відчуває, скільки йому важить кожен зайвий кілограм.