Лютий-Березень 22 — як Україна зірвала бліцкриг і змінила війну

У ніч на 24 лютого 2022 року життя мільйонів українців змінилося назавжди. Близько п’ятої ранку президент російської федерації оголосив про початок так званої "спеціальної військової операції" — фактично відкритої війни проти України. За лічені хвилини пролунали перші вибухи: російські ракети вдарили по Києву, Харкову, Дніпру, Одесі, Маріуполю, Краматорську та десятках інших міст. Одночасно російські війська вторглися з трьох напрямків — зі сходу, з півночі (через територію Білорусі) та з півдня (з окупованого Криму).

Першими зайняли бій прикордонники та підрозділи Сил оборони. Символом незламності стала оборона острова Зміїний із легендарною фразою українських захисників: "Русскій воєнний корабль, іди на х*й". Вона миттєво перетворилася на глобальний мем опору й зафіксувала головне — Україна не збиралася здаватися.

Масштаб агресії та реакція світу

З перших годин було запроваджено воєнний стан. Частина населення почала евакуацію з великих міст, проте мільйони залишилися, щоб боронити свій дім і працювати на тил. 24 лютого світ побачив початок найбільшої війни в Європі з часів Другої світової.

Міжнародна реакція була швидкою. Уже 27 лютого 2022 року Україна подала позов проти росії до Міжнародного суду ООН у Гаазі. 2 березня Генасамблея ООН ухвалила резолюцію "Агресія проти України" — "за" проголосували 141 держава. 24 березня резолюція "Гуманітарні наслідки агресії проти України" засудила дії росії як причину масштабної гуманітарної катастрофи. Москва рішення і вимоги міжнародних інституцій демонстративно ігнорувала, продовжуючи воєнні злочини.

Три осі вторгнення

Північ (Київ, Чернігів, Суми). Мета — оточити столицю і встановити контроль над центральною владою. Оборона Гостомеля, Бучі, Ірпеня та Чернігова зірвала цей план. Аеродром у Гостомелі, де росія намагалася створити "повітряний міст", став місцем нищівних втрат окупантів.

Схід (Харків, Донбас). Харків від перших годин зазнав масованих обстрілів, але вистояв. На Донбасі росія намагалася розширити окуповані у 2014–2021 роках території, розгорнувши інтенсивні артилерійські й штурмові дії.

Південь (Херсон, Маріуполь, Запоріжжя). Херсон став першим обласним центром під окупацією. Маріуполь героїчно тримав оборону під варварськими авіаційними й ракетними ударами, які зруйнували місто й спричинили тисячі жертв серед цивільних.

Кремлівський "бліцкриг" захлинувся: Збройні Сили України, Нацгвардія, територіальна оборона, поліція, волонтери та місцеві громади продемонстрували неймовірну стійкість і координацію.

Кінець березня: перелом на півночі

Після низки невдач під Києвом, Черніговом і Сумами російське командування змушене було відвести війська з півночі України та перенацілити зусилля на схід. Ворог, відступаючи, мінував території, руйнував інфраструктуру і продовжував ракетні обстріли. Українські сили звільняли населені пункти, проводили розмінування, відновлювали критичні сервіси й доставляли гуманітарну допомогу.

Фокус росії змістився на "битву за Донбас" — спроби одночасно захопити Донецьку й Луганську області та створити сухопутний коридор до Криму. Україна ж укріпила оборону, переводячи війну в багатовимірну площину — від фронтових дій до логістики, кіберзахисту й дипломатії.

Морський і повітряний виміри

У північно-західній частині Чорного моря Чорноморський флот рф блокував українські порти, намагаючись зірвати експорт і створити умови для морського десанту. Спроби зламати берегову оборону провалилися. Серія ударів по Чорнобаївці стала символом системних втрат російських сил і провалу їхніх планів на півдні.

В небі російська авіація здійснювала десятки вильотів щодня, намагаючись придушити ППО та підтримати наступ сухопутних військ. Водночас українська протиповітряна оборона посилювалася: адаптація наявних систем, мобільні групи, злагоджена робота розвідки та РЕБ ускладнювали дії ворога і зменшували ефективність його ударів.

Оборонно-промисловий комплекс: стартові можливості й обмеження (лютий–березень 2022)

На момент вторгнення основу сектору становили підприємства ДК "Укроборонпром" і розгалужений приватний сегмент, що спеціалізувався на БПЛА, зв’язку, бронетехніці, ремонті та боєприпасних компонентах. Частина великих активів опинилася під ударами або в зоні бойових дій: аеродром і виробничі об’єкти "Антонова" у Гостомелі були пошкоджені, харківські заводи зазнавали регулярних обстрілів. Уже в березні почалося розосередження виробництв на захід країни, створення польових ремонтних хабів і релокація критичних цехів.

Номенклатура "свого" на фронті була відчутною: протитанкові комплекси "Стугна‑П" і "Корсар", модернізовані Т‑64БВ і БТР‑4, БПЛА "Лелека‑100", "Фурія", PD‑1/PD‑2 для розвідки та коригування, цифрові системи зв’язку, засоби РЕБ тактичного рівня. Частина складних систем — як‑от ПКР "Нептун" чи ракети сімейства "Вільха" — перебували у строю обмеженою серією й потребували захисту виробничих ланцюгів. Ключовим "вузьким місцем" лишалися радянські калібри 122/152 мм і 120 мм: внутрішнього виробництва під них було недостатньо, що з перших місяців диктувало режим економії та пошук зовнішніх джерел.

Імпорт озброєння і боєприпасів став критично важливим уже в перші тижні. До України пішли партії ПЗРК і ПТРК (Stinger, Javelin, NLAW, Piorun), стрілецькі боєприпаси, бронезахист, медичне майно. На цьому фундаменті швидко сформувалися перші коаліційні "трекові" формати (артилерійський, ППО, танковий), а логістика постачання — від авіа до залізниці — була адаптована під вимоги воєнного часу.

Організаційно сектор демонстрував високу адаптивність: ремонт і "канібалізація" техніки для відновлення боєздатності, 3D‑друк комплектуючих, волонтерські майстерні з виробництва коптерів і платформи для швидкого підбору запчастин. Це поєднання державного ядра, приватної ініціативи й волонтерської мережі стало тим "пружним каркасом", який дозволив зірвати задум блискавичного розгрому й утримати фронт до розгортання масштабних міжнародних програм підтримки.

Що забезпечило стійкість України

Єдність суспільства. Мільйони людей — від військових до волонтерів і комунальників — працювали як єдиний механізм. Черги в ТРО, кроводача, плетіння сіток, логістика, прийом біженців — усі ці "невидимі" дії рятували життя й підтримували фронт.

Міжнародна солідарність. Санкційні пакети, фінансова підтримка, постачання озброєнь і боєприпасів, дипломатичний тиск на росію створили глобальну рамку стримування. Перші коаліційні формати (танкова, ППО, артилерійська) почали формуватися саме в цей період і згодом переросли у стійкі механізми взаємодії.

Гнучка тактика. Українські підрозділи швидко переймали та масштабували нові підходи: використання БПЛА для розвідки й коригування, мобільні групи ППО, розосередження складів і командних пунктів, інженерне обладнання позицій у містах.

Підсумок першого місяця великої війни

Кінець березня 2022 року став переломним етапом. Україна вистояла у найважчі тижні повномасштабного вторгнення, зірвавши план швидкого захоплення країни. Попри чисельну та технічну перевагу, противник зазнав величезних втрат і був змушений переглянути свої цілі. Героїзм військових, згуртованість суспільства і міжнародна підтримка заклали фундамент подальших успіхів Збройних Сил України — від контрнаступів на Харківщині й Херсонщині до відновлення морської логістики та зміцнення повітряного щита.

Україна довела, що здатна не лише вижити, а й перемагати — навіть проти переважаючого за ресурсами ворога. Саме ця стійкість стала базою для нової фази війни і для майбутньої архітектури безпеки в Європі.