Як захистити критичну інфраструктуру коли місто руйнують без окупації

У XXI столітті місто можна зруйнувати без вводу військ. Достатньо позбавити його електроенергії. Коли зникає світло, зупиняються лікарні, водоканали, транспорт, виробництво. В Україні понад 4600 об'єктів критичної інфраструктури стали мішенню, а відновлення потужностей ТЕЦ займає від трьох до п'яти років. Це стратегія виснаження через економічні втрати та постійний тиск на суспільство.

Чому інфраструктура стала новим полем бою

Я бачу, як змінилася природа війни. Повністю уражені всі теплоелектростанції та гідроелектростанції України, знищено 20 теплоелектроцентралей. Щомісяця з ладу виводиться до 60 трансформаторів. Наслідки одного удару впливають на регіон роками. Відбудова підстанцій займає щонайменше рік.

Йдеться про системну стратегію виснаження: зростання витрат бізнесу, зниження інвестиційної привабливості, хронічний тиск на населення. Сучасна війна проти інфраструктури має ще одну рису — масовість.

Що означає 270 дронів щодня

У 2025 році було застосовано понад 100 000 дронів. Це близько 270 щодня. Разом із тисячами ракет і десятками тисяч керованих авіабомб це створює безперервний тиск на енергетичні об'єкти, транспортні вузли, промисловість.

Мова вже не про окремі атаки. Інфраструктура живе в умовах хронічної загрози. Захист не може бути ситуативним або реактивним. Потрібна системна, багаторівнева модель оборони.

Дрони та ракети рухаються зі швидкістю від сотень до тисяч кілометрів на годину. У деяких випадках між моментом виявлення та ударом проходять лічені хвилини. Якщо загрозу не ідентифіковано завчасно, система перехоплення просто не встигає.

Чому захист починається з інформації

Питання раннього виявлення стає ключовим. Чим раніше система фіксує сигнал, визначає тип загрози та напрям руху, тим більше часу є для прийняття рішення. Ефективний захист критичної інфраструктури — це поєднання кількох рівнів: радіоелектронної розвідки, систем ППО, мобільних вогневих груп, перехоплювачів дронів, засобів РЕБ.

Кожен елемент виконує свою роль. Але без координації вони можуть створювати перевантаження, дублювання функцій або взаємні перешкоди. Одна з найпоширеніших помилок — застосування засобів РЕБ без повної інформації про джерело сигналу. Система працює всліпу, що знижує ефективність.

Ризики які варто враховувати

Багаторівнева оборона вимагає серйозних інвестицій. Потрібна інфраструктура для розгортання систем РЕР і РЕБ навколо кожного критичного об'єкта. Необхідна підготовка операторів, які розуміють, як працювати з різними типами загроз. Потрібна логістика для обслуговування та оновлень.

Є й технічний виклик. Радіоелектронна розвідка може створювати величезні масиви даних, які треба обробляти в реальному часі. Якщо система не справляється з аналізом, вона перетворюється на джерело інформаційного шуму замість раннього попередження.

Водночас надмірна координація може призводити до уповільнення реакції. Коли на прийняття рішення потрібне узгодження між кількома рівнями, загроза встигає досягти цілі. Баланс між централізацією та швидкістю залишається складним завданням.

П'ять елементів системного захисту

• Раннє виявлення через РЕР. Пасивне виявлення джерел радіосигналів на великій відстані дає час на реакцію.
• Smart-РЕБ замість білого шуму. Точкові сценарії впливу працюють вибірково та з розумінням природи загрози.
• Координація між рівнями. ППО, вогневі групи та РЕБ мають працювати без взаємних перешкод.
• Автоматизація аналізу даних. Величезні масиви інформації потребують обробки в реальному часі.
• Постійне оновлення алгоритмів. Загрози змінюються щотижня, система має адаптуватися з тією ж швидкістю.

Як захист інфраструктури визначає стійкість держави

Електрика в лікарнях, робота портів, стабільність логістичних ланцюгів — це основа економічного функціонування. Якщо країна не здатна захистити свою критичну інфраструктуру, вона втрачає не лише ресурси. Вона втрачає довіру громадян, бізнесу, міжнародних партнерів.

Радіоелектронна розвідка та smart-РЕБ перестали бути вузькоспеціалізованими військовими технологіями. У контексті України вони стали елементом національної стійкості. Пасивне виявлення, глибокий аналіз перехоплених даних, можливість програмувати точкові сценарії впливу — усе це дозволяє діяти системно.

Захист міст — це не тимчасове воєнне завдання. Це довгостроковий стратегічний напрям, який має враховуватися під час відбудови, модернізації та інтеграції України в європейський економічний простір. Стійкість держави починається зі стійкості її інфраструктури. І в умовах сучасної війни ця стійкість дедалі більше залежить від здатності бачити загрозу раніше, ніж вона завдає удару.